Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" жовтня 2013 р.Справа № 922/3570/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Супрун М.М.
розглянувши справу
за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі Данилівський дослідний держлісгосп УкрНДІЛГА, с. Черкаська Лозова 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків. - Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, м. Харків
до 1. Харківської міської ради, м. Харків 2. ОК "Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар", м. Харків
про визнання незаконними та скасування пунктів рішення та визнання права власності
за участю представників сторін:
прокурора - Хряк О.О., посвідчення № 013774 від 06.12.12 року;
позивача - Ломак І.А., дов. від 01.08.2013 року;
3-ї особи (Державна інспекція сільського господарства в Х/о) - Стороженко О.В., дов. № 10-26/8528 від 02.09.2013 року;
3-ї особи (Реєстраційна служба ХМУЮ) - Фатій Н.І., дов. № 04-02-14/930 від 14.05.2013 року;
першого відповідача - Мирось С.В., дов. № 08-11/88/2-13 від 03.01.2013 року;
другого відповідача - Кисельов Ю.Л., дов. від 01.08.2013 року;
Прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Данилівського дослідного держлісгоспу УкрНДІЛГА до Харківської міської ради та ОК "Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар", в якому просить суд визнати незаконним та скасувати п. 4, 4.1, 4.2 рішення Харківської міської ради № 226/08 від 10.09.2008 р.; визнати незаконним державний акт серія ЯЖ № 9806269 від 22.05.2009 р. на право власності на земельну ділянку площею 8,7791 га ОК "Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" та скасувати його державну реєстрацію; визнати право власності на земельну ділянку площею 3,5 га за державою в особі Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2013 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3570/13 та розгляд справи призначено на 11.09.2013р. об 11:30 год. Цією же ухвалою до участі у справі було залучено Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області та Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції, у якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2013 р. розгляд справи № 922/3570/13 було відкладено на 01.10.2013 р. о 12:00 год.
Прокурор у судовому засіданні 01.10.2013 року підтримував позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та додатково наданих письмових поясненнях.
Представник позивача у повному обсязі підтримував позовні вимоги прокурора.
Представник 3-ї особи, Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, посилається на обґрунтованість вимог прокурора, оскільки постійним користувачем спірної земельної ділянки є Данилівський дослідний держлісгосп УкрНДІЛГА, тому рішення Харківської міської ради № 247/05 від 23.12.2005 року та рішення Харківської міської ради № 226/08 від 10.09.2008 року були прийняті з порушенням діючого законодавства та надання спірної земельної ділянки юридичним ті фізичним особам відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України не належить до компетенції Харківської міської ради.
Представник 3-ї особи, Реєстраційної служби ХМУЮ у судовому засіданні проти вимог прокурора заперечує та просить суд провадження у справі щодо зобов'язання Реєстраційної служби ХМУЮ скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно припинити.
Представник першого відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог прокурора заперечує у повному обсязі з підстав викладених у наданому до суду відзиві на позов.
Представник другого відповідача посилається на незаконність та необґрунтованість позовних вимог прокурора та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
У судовому засіданні 01 жовтня 2013 р. було оголошено перерву до 09:30 03 жовтня 2013 року, у зв'язку з клопотанням прокурора про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи. Після перерви розгляд справи продовжено у тому ж складі суду.
У судовому засіданні 03 жовтня 2013 року прокурором надані пояснення відносно того, що під час підготовки позовної заяви було допущено технічну описку у резолютивній частині позову, а саму у пункті 2 зазначено "визнати незаконним та скасувати п. 4, 4.1, 4.2 рішення Харківської міської ради № 226/08 від 10.09.2008 р." замість "визнати незаконним та скасувати частково рішення Харківської міської ради № 226/08 від 10.09.2008 р., а саме п. 4, 4.1, 4.2 додатку до вказаного рішення". У зв'язку з чим, прокурор просить суд виправити допущену помилку та вважати вірним другий пункт позовних вимог у редакції: "Визнати незаконним та скасувати частково рішення Харківської міської ради № 226/08 від 10.09.2008 р., а саме п. 4, 4.1, 4.2 додатку до вказаного рішення".
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р.).
Дослідивши матеріали справи та надане прокурором клопотання про виправлення описки, судом встановлено, що заявлене клопотання за своєю правовою суттю є заявою про зміну предмету позову.
Пунктом 3.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.
Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.
У судовому засіданні 01 жовтня 2013 року суд перейшов безпосередньо до розгляду позовних вимог, були заслухані правові позиції сторін та досліджені матеріали справи.
Таким чином, враховуючи подання прокурором клопотання про виправлення помилки у позовних вимогах, визнане судом заявою про зміну предмету позову, після початку розгляду господарським судом справи по суті, суд не вбачає правових підстав для розгляду даного клопотання прокурора, приєднує його до матеріалів справи та залишає без розгляду.
Присутні в судовому засіданні 03 жовтня 2013 року прокурор, представники сторін та третіх осіб пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників першого та другого відповідачів, судом встановлено наступне.
Рішенням Харківської міської ради № 23/05 від 22.02.2005 р. надано дозвіл ПП "Союзбуддизайн плюс" на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 8,83 га по вул. Лозовеньківській у м. Харкові (в районі вул. Архітекторів) для будівництва та подальшої експлуатації житлового мікрорайону з об'єктами соціального, торговельного, спортивного та комунального призначення.
Рішенням Харківської міської ради № 247/05 від 23.12.2005 р. було переведено земельну ділянку по вул. Лозовеньківській (в районі вул. Архітекторів) у м. Харкові загальною площею 8,7791 га із земель сільськогосподарського призначення до земель житлової та громадської забудови та затверджено проект відведення земельної ділянки та надано її у користування ПП "Союзбуддизайн плюс".
На підставі вищевикладеного рішення від 23.12.2005 між Харківською міською радою та ПП "Союзбуддизайн плюс" було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в державному реєстрі земель під № 140667100072 від 11.04.2006 р.
Відповідно до містобудівельного обґрунтування, яке передувало зазначеним вище рішенням зазначено, що в зоні спірної земельної ділянки існує полоса зелених насаджень, яка підлягає максимальному збереженню і включенню в композиційне рішення мікрорайону.
У подальшому, 10.09.2008 було прийняте рішення Харківської міської ради № 226/08, яким припинено право користування вищевказаною земельною ділянкою та надано її у приватну власність ОК "ЖБК "Вправний господар" (другий відповідач) в межах договору оренди землі від 11 квітня 2006 року № 140667100072, для зміни функціонального призначення об'єкту під будівництво житлової забудови по вул. Лозовенківській м. Харкова та подальшої експлуатації об'єкту.
На підставі вказаного рішення Харківської міської ради № 226/08 від 10.09.2008 року другим відповідачем - ОК ЖБК "Вправний господар" було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 8,7791 га серія ЯЖ № 9806269 від 22.05.2009 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на порушення першим відповідачем - Харківською міською радою вимог ст.ст. 18-20, 116 та 149 Земельного кодексу України при прийнятті рішення про передачу другому відповідачу - ОК ЖБК "Вправний господар" земельної ділянки площею 8,7791 га по вул. Лозовеньківській (в районі вул. Архітекторів) для зміни функціонального призначення об'єкту під будівництво житлової забудови та подальшої експлуатації об'єкту, вилучення вказаної земельної ділянки з постійного користування Данилівського дослідного держлісгоспу УкрНДІЛГА. Такі дії відповідачів, на думку прокурора, свідчить про порушення прав держави та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом визнання незаконним та скасування п. 4, 4.1, 4.2 рішення Харківської міської ради № 226/08 від 10.09.2008 р.; визнання незаконним державного акту серія ЯЖ № 9806269 від 22.05.2009 р. на право власності на земельну ділянку площею 8,7791 га ОК "Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" та скасування його державної реєстрації; а також визнання права власності на земельну ділянку площею 3,5 га за державою в особі Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.
Приписами ч. 2 ст. 144 Конституції України встановлено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з ч. 1, 3 ст.124 ЗК України (в редакції 2005 року) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 123 ЗК України (в редакції 2005 року) передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Як встановлено судом, на підставі пункту 84 Додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 22.02.2005 року № 23/05 ПП "Созбуддизайн Плюс" було надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 8,83 га по вул. Лозовеньківській (в районі вул. Архітекторів) для будівництва та подальшої експлуатації житлового мікрорайону з об'єктами соціального, торговельного, спортивного та комунального значення.
На підставі вищезазначеного рішення Харківської міської ради від 22.02.2005 року № 23/05 КП "Міськпроект" (Ліцензія Держкомзему України № 117642) було розроблено проект відведення земельної ділянки ПП "Союзбуддизайн Плюс" для будівництва та експлуатації житлового мікрорайону з об'єктами соціального, торговельного, спортивного та комунального призначення по вул. Лозовеньківській (в районі вул. Архітекторів).
Відповідно до пояснювальної записки до вказаного проекту відведення земельної ділянки - земельна ділянка надається за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка фактично в 90-х роках надавалася громадянам міста як тимчасові наділи для городництва без оформлення правових документів. Згідно висновку ДП "Харківського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою" земельна ділянка по вул. Лозовеньківській (в районі вул. Архітекторів) визначена як рілля, що не відноситься до особливо цінних продуктивних земель.
Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) земельна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови. Код цільового використання - 1.13.3.
Вказаний проект відведення ПП "Союзбуддизайн Плюс" вказаної земельної ділянки було погоджено з: Управлінням культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (висновок № 08-20/5174 від 20.12.2005 року); Харківським міським управлінням земельних ресурсів (висновок № 3802/05 від 23.12.2005 року); Харківською обласною санітарно-епідеміологічною станцією (висновок № 378 від 22.12.2005 року); Державним управлінням екології та природних ресурсів в Харківській області (висновок № 11-20-4297 від 22.12.2005 року); Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради (висновок № 14261 від 22.12.2005 року); Харківським обласним головним управлінням земельних ресурсів (позитивний висновок державної землевпорядної експертизи № 4276 від 22.12.2005 року).
Відповідно до Архітектурного завдання на розробку містобудівного обґрунтування розташування об'єкту, затвердженого 27.12.2004 року головним архітектором м. Харкова земельна ділянка вільна від забудови, деякий час використовувалась під городи. Згідно генплану міста, затвердженому у 2004 році, вказаний район передбачений під житлову забудову з об'єктами соціального, побутового, торговельного та спортивного призначення.
27.01.2005 року головним архітектором міста було затверджено комплексний висновок ПП "Союзбуддизайн Плюс" по розташуванню житлового мікрорайону з об'єктами соціального, торговельного, спортивного та комунального призначення, відповідно до якого вказана земельна ділянка може бути використана за вказаними цілями.
На підставі розробленого та погодженого у встановленому Законом порядку проекту відведення земельної ділянки, рішенням Харківської міської ради від 23.12.2005 року № 247/05 (пункти 227, 227.1, 227.2 Додатку №1) було переведено земельну ділянку загальною площею 8,7791 га по вул. Лозовенківській (в районі вул. Архітекторів) з земель сільськогосподарського призначення до земель житлової та громадської забудови, ПП "Союзбуддизайн Плюс" надано в оренду вказану земельну ділянку для будівництва житлового мікрорайону з об'єктами соціального, торговельного, спортивного та комунального призначення до 01.12.2010 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації до 01.12.2055 року.
11.04.2006 року між Харківською міської радою та ПП "Союзбуддизайн Плюс", на підставі вказаного рішення Харківської міської ради від 23.12.2005 року № 247/05, було укладено договір оренди землі загальною площею 8,7791 га по вул. Лозовенківській (в районі вул. Архітекторів), який 11.04.2006 року було зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України по земельних ресурсах" за № 140667100072.
Статтею 123 ЗК України (в редакції 2008 року) передбачено, що надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
На підставі розробленої та погодженої у встановленому Законом порядку технічної документації із землеустрою, рішенням Харківської міської ради від 10.09.2008 року № 226/08 (пункт 4 Додатку 1) - було припинено право користування ПП "Союзбуддизайн Плюс" земельною ділянкою загальною площею 8,7791 га по вул. Лозовеньківській (перспективна, в районі вул. Архітекторів). Цим же рішенням вказана земельна ділянка була надана ОК "ЖБК "Вправний господар" у приватну власність для зміни функціонального призначення об'єкту під будівництво житлової забудови по вул. Лозовеньківській (перспективна, в районі вул. Архітекторів) та подальшої експлуатації об'єкту.
На підстав вказаного рішення Харківської міської ради від 10.09.2008 року № 226/08 ОК "ЖБК "Вправний господар" було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 806269 від 22.05.2009 року.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що отриманню другим відповідачем права власності на земельну ділянку площею 8,7791 га передувала процедура розробки проекту відводу земельної ділянки, отримання встановлених законодавством погоджень та висновків, суд приходить до висновку, що Харківською міською радою рішення про передачу ОК "ЖБК "Вправний господар" у власність земельної ділянки загальною площею 8,7791 га для зміни функціонального призначення об'єкту під будівництво житлової забудови по вул. Лозовеньківській (перспективна, в районі вул. Архітекторів) та подальшої експлуатації об'єкту прийнято у відповідності до вимог ст.ст. 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України.
Статтею 55 Земельного кодексу України передбачено, що до земель лісогосподарського значення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Частиною 2 вказаної статті зазначено, що до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Лісового кодексу України віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
У 2002 році набрав чинності новий Земельний кодекс України, відповідно до якого, а саме згідно з приписами ст.ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, і також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 17 Лісового кодексу України передбачено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 17 Лісового кодексу України, ст.ст. 56, 57, 125, 126 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення може бути підтверджено відповідними рішеннями органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним або комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціальні підрозділи для ведення лісового господарства та державною реєстрацією цих прав, оформленого у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Натомість, ані прокурором, ані позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів, які б підтверджували, що оспорювана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та доказів того, що органом виконавчої влади або органу місцевого самоврядування приймалось рішення про надання Жовтневому держлісгоспу об'єднання "Харківліс" або Данилевському дослідному держлісгоспу УкрНДІЛГА оспорюваної земельної ділянки.
Пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлює, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Частиною 1 ст. 47 Лісового кодексу України передбачено, що лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
Відповідно до Інструкції з проведення лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР, частина друга 1990 рік, яка чинна згідно з п. 2 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, проект організації та розвитку лісового господарства є основним нормативно-технічним документом лісовпорядкування.
До планово-картографічних матеріалів відносяться лісовпорядні планшети, виготовлення та розмноження яких регламентується Інструкцією про порядок виготовлення та розмноження лісових карт, Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 року, згідно з вимогами якої складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими користувачами, завіряються в органах землекористування того району, де проводяться лісовпорядні роботи.
Згідно пункту 3.6.2.2 Інструкції з лісовпорядкування - лісовпорядна організація зобов'язана отримати в районних (обласних) органах землеустрою викопіювання меж, встановлених землеустроєм по землекористувачам, суміжним з територією впорядкованого об'єкту. Відповідно до вказаної Інструкції "межі земельних ділянок лісового фонду, що підлягають лісовпорядкуванню, визначаються на основі планів внутрішньогосподарського землевпорядкування і наносяться на їхні копії, які засвідчуються землевпорядною службою району».
Пункт 2.3.3 Інструкції визначає, що до лісовпорядної документації відноситься також: документи, які засвідчують перевірку і узгодження з органами землеустрою за наявними матеріалами і в натурі меж підприємства, розв'язання всіх спірних питань із суміжними землекористувачами; перелік урядових рішень про передачу і прийомку земель, здійснених після попереднього землеустрою; оригінали документів на землі, передані в довгострокове користування.
Стаття 48 Лісового кодексу України встановлює вимоги до змісту та форми матеріалів лісовпорядкування.
Так, зокрема, у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної земельної ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрямки організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.
Частина 4 статті 48 Лісового кодексу України встановлює, що матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Проте, у матеріалах справи відсутні належними чином оформлені планово- картографічні матеріали лісовпорядкування, які підтверджували б доводи прокурора та позивача щодо належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та право позивача на її постійне користування.
Натомість, в матеріалах справи міститься ксерокопія викопіювання з проекту організації і розвитку лісового господарства Данилівського дослідного Держлісгоспу від 2007 року, на якій спірна земельна ділянка визначена як землі Дзержинського району м. Харкова.
Крім того, судом при прийнятті рішення враховано наступне.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.
Згідно ст. 21 Закону України "Про інформацію", інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого та регіонального самоврядування. Основними джерелами інформації органів місцевого і регіонального самоврядування є акти органів місцевого та регіонального самоврядування.
Інформація органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом опублікування її в офіційних друкованих виданнях, опублікування її в інших засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо та аудіовізуальні засоби масової інформації.
Згідно вимог ст. 21 Закону України "Про інформацію", рішення Харківської міської ради та її органів розміщуються на офіційному сайті Харківської міської ради (www.kharkov.ua), публікуються в газеті "Харьковские известия", Бюлетенях міської ради.
Відповідно до ст. 3 Регламенту Харківської міської ради, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 31.05.2006р. № 17/06 (зі змінами від 25.04.2007 р. № 113), що кореспондується зі ст. З Регламенту Харківської міської ради від 22.12.10 р. № 17/10 (зі змінами від 22.02.2012 р. № 609/12) сесії міської ради, засідання постійних комісій, тимчасових контрольних комісій, робочих груп проводяться гласно, крім випадків передбачених чинним законодавством.
У ході відкритого засідання міської ради в залі засідань мають право бути присутніми, крім депутатів, міського голови, секретаря міської ради, посадові особи органів виконавчої влади, посадові особи виконавчих органів міської ради, акредитовані журналісти, що здійснюють телевізійну та фотозйомку, члени делегацій, що знаходяться в міській раді з офіційним візитом, громадяни, а також особи, запрошені до участі в засіданні сесії міської ради в порядку, визначеному статтею 7 цього Регламенту.
Відкритість засідань міської ради забезпечується шляхом доступу на них представників засобів масової інформації, у яких кожен громадянин України має можливість ознайомитися з питаннями, що розглядаються міською радою, та з прийнятими нею рішеннями.
Гласність засідань міської ради забезпечується шляхом її трансляції по телебаченню і радіо, обов'язкової публікації рішень міської ради, в тому числі прийнятих на закритих засіданнях (при закритому розгляді окремих питань порядку денного), в офіційному друкованому виданні Харківської міської ради газеті "Харьковские известия" або в іншому друкованому засобі масової інформації, визначеному відповідним рішенням міської ради, та розміщення на офіційному сайті Харківської міської ради в мережі Інтернет.
За таких умов, судом встановлено, що оспорюване рішення Харківської міської ради було опубліковано та є таким, що доведено до відома зацікавлених осіб.
Отже, Данилівському дослідному державному лісгоспу УкрНДІЛГА Державного комітету лісового господарства України було відомо про їх нібито порушені права ще з 2009 року, що підтверджується в тому числі, доданими до матеріалів справи копіями пояснень директора Данилівського дослідного державного лісгоспу Мостепанюка А.А. та гр. Зубко В.В. на ім*я прокурора.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищенаведене та те, що матеріали справи свідчать про відсутність та недоведеність порушення прав позивача та інтересів держави Харківською міською радою та ОК "ЖБК "Вправний господар", позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
При розрахунку суми судового збору судом враховано приписи п. 3 ч. 1 ст. 55 ГПК України, яким передбачено, що ціна позову визначається у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог - загальною сумою усіх вимог.
Пунктом 2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7, встановлено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Прокурором у позовній заяві визначено ціну позову у розмірі 8302794,00 грн.
Тобто, враховуючи вимоги прокурора щодо визнання незаконним та скасування п. 4, 4.1, 4.2 рішення Харківської міської ради та визнання незаконним державного акту та вимогу про визнання права власності на земельну ділянку площею 3,5 га за державою в особі Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА, судом встановлено, що прокурором заявлено 2 самостійні вимоги немайнового характеру та вимогу (визнання права власності) за якою судовий збір визначається як за вимогу майнового характеру .
Таким чином, судовий збір у розмірі 71114,00 грн. (2294,00 + 68820,00,00 грн.) за 2 вимог не майнового характеру та за вимогу про визнання права власності, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покладається на позивача по даній справі та підлягає стягненню з нього в доход держави.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА (61108, Харківська область, тер. П*ятихатки, а/с 9424; ідент. код 00994058) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 71114,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08.10.2013 року.
Суддя Шатерніков М.І.