15.10.2013 Справа № 907/902/13
За позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „ Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз", м. Ужгород
про стягнення 141 279,18 грн.,
Суддя господарського суду - Кривка В.П.
Позивача - Данилевський О.М., довіреність №14-68 від 22.03.2013 року
Відповідача - Федоричко М.М., довіреність № 07/52д від 01.07.2013 року
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „ Нафтогаз України", м. Київ заявило позов до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз", м. Ужгород про стягнення 141 279,18 грн.
У судових засіданнях 17.09.2013 року та 01.10.2013 року за клопотаннями уповноважених представників сторін в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерви до 01.10.2013 року та 15.10.2013 року відповідно.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „ Нафтогаз України", м. Київ та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз", м. Ужгород Договору №14/2229/11 від 30.09.2011 року про купівлю продаж природного газу, позивач передав у власність відповідачу протягом жовтня 2011 року - серпня 2012 року природній газ у обсязі 1 903,401 тис.м3 на загальну суму 7 281 627,41 грн. Проте відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати поставленого природного газу виконав із значним порушенням встановленого Договором строку виконання. У зв'язку з цим, позивачем проведено нарахування за прострочення платежів, і просить стягнути з відповідача 141 479,18 грн., в тому числі - пеню в розмірі 47 277,79 грн, інфляційні витрати в розмірі 27 268,15 грн. та три відсотки річних у розмірі 66 733,24 грн.
У ході судового розгляду уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Уповноважений представник відповідача проти позову заперечив, з підстав зазначених у письмовому відзиві на позов та поданому контррозрахунку суми позовних вимог. Зокрема вказав на те, що при нарахуванні інфляційних втрат, позивачем було визначені невірні періоди нарахування, а також не враховані місяці в яких мала місце дефляція. Поряд з цим, подав заяву про застосування строків позовної давності щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій - пені. Крім цього, посилаючись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, відповідач також просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, у зв'язку з важким фінансовим становищем.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» утворена на виконання Указу Президента України від 25 лютого 1998 року №151 «Про реформування нафтогазового комплексу України». Відповідно до п. 3 статуту офіційне найменування компанії повне: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», скорочене: Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
30 вересня 2011 року між ПАТ Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець за договором) та Публічним акціонерним товариством „Закарпатгаз" (Покупець за договором) був укладений договір купівлі продажу природного газу №14/2229/11 (а.с.16-20). До даного договору сторонами були укладені Додаткові угоди, якими додатково обумовлювалась ціна природного газу на поточний період (а.с. 22-25). Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, в тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається установами та організаціями та іншими споживачами), та використовується теплогенеруючими підприємствами на власні потреби та втрати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Згідно умов договору приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу (п. 3.3. Договору). Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. При цьому сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього договору, покупець зобов'язався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяці від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 7.2.).
На виконання умов даного договору впродовж жовтня 2011 року - серпня 2012 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 1 903,401 тис. м. куб. на загальну суму 7 281 627,41 грн., що підтверджується узгодженими відповідачем актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012 р., 30.06.2012р., 31.07.2012р. та від 31.08.2012р. (а. с. 26-36). Між тим, як стверджує позивач та вбачається з долучених до матеріалів справи доказів відповідач взяті на себе зобов'язання щодо проведення оплати за прийнятий природній газ здійснював не систематично та зі значним порушенням обумовленого договором строку, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними документами про проведену оплату поставленого природного газу за заявлений період (а.с. 85 -101, 108 -117). Вказані обставини в ході судового розгляду відповідачем не спростовувались та не заперечувались і підтверджені поданим на виконання вимог суду контррозрахунком з доданням копій платіжних документів.
З огляду на прострочення відповідачем обумовлених договором строків виконання грошових зобов'язань за поставлений природній газ, покликаючись на умови договору та положення закону позивач провів нарахування і звернувся до суду з даним позовом про стягнення 141 479,18 грн., в тому числі - пені в розмірі 47 277,79 грн., інфляційних витрат - 27 268,15 грн. та трьох відсотків річних - 66 733,24 грн. (розгорнутий розрахунок із зазначенням періодів проведених нарахувань, а.с. 10-15).
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 коментованого кодексу).
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлена позивачем до стягнення сума 66 733,24 грн. трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за поставлений у спірний період природній газ, доведена матеріалами справи, належним чином розрахована (розгорнутий розрахунок в матеріалах справи), відповідачем в установленому порядку не заперечена та не спростована, тому підлягає до задоволення повністю.
Між тим, заявлені вимоги про стягнення інфляційних витрат в розмірі 27 268,15 грн. підлягають до задоволення частково, з огляду на визначення (зазначення) заявником у розрахунку неналежного періоду прострочення, а саме дати виникнення (початку прострочення) у відповідача грошових зобов'язань з оплати поставленого природного газу, а також не врахування при проведенні розрахунку дефляційних процесів, що мали місце в період заявленого терміну прострочення. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за заявлений період, виходячи з дійсного періоду прострочення у відповідача грошових зобов'язань по кожній поставці за спірний період, в т.ч. з урахуванням дефляційних процесів, що мали місце в період заявленого терміну прострочення, до задоволення у зазначеній частині підлягає сума 20 341,87 грн. інфляційних нарахувань. В задоволенні решти вимог у зазначеній частині слід відмовити.
Частково підлягають до задоволення і заявлені вимоги про стягнення суми 47 277,79 грн. нарахованої позивачем пені за прострочення виконання грошових зобов'язань за поставлений природній газ у спірний період, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідач просить застосувати строк позовної давності до заявлених вимог в частині пред'явлених позивачем до стягнення штрафних санкцій пені (письмова заява, а.с 65-66).
За таких обставин, виходячи із заявленого періоду нарахування, в частині стягнення суми 15 543,55 грн. пені слід відмовити, внаслідок спливу строку позовної давності.
В той же час, відповідачем також заявлено клопотання про зменшення судом в порядку винятку розміру штрафних санкцій, у зв'язку з тимчасовим важким фінансовим становищем, з доданням підтверджуючих документів (письмовий відзив на позов з документами в його обґрунтування, а.с. 67-74, 118-123). Клопотання мотивовано тим, що встановлені на даний час тарифи на послуги з транспортування (розподілу) та постачання природного газу є економічно необґрунтовані, що вкрай негативно позначається на фінансовому становищі товариства та призвело до порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Закарпатгаз"; товариство включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"; наявністю значної заборгованості споживачів (населення та підприємств установ організацій, переважно державної форми власності) перед Товариствам за спожитий природній газ. Крім цього вказує на погашення та відсутність заборгованості за поставлений природній газ за заявлений спірний період, в тому числі шляхом зарахування позивачем зустрічних однорідних прострочених грошових вимог. Особливу увагу звертає також на те, що відповідач на даний час є єдиним гарантованим постачальником природного газу для всіх споживачів, які знаходяться на території Закарпатської області, а тому стягнення з відповідача надмірних штрафних санкцій може призвести до дестабілізації роботи товариства по поставці природного газу споживачам регіону у зимовий період.
Приймаючи до уваги вищезазначене в сукупності, значний розмір штрафних санкцій, який є предметом позову, стягнення судом проведених заявником нарахувань в порядку ст. 625 ЦК України, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати поставленого природного газу у спірний період (зобов'язання виконано в повному обсязі), підстави та наведені відповідачем мотиви виникнення прострочення та самого спору, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість у винятковому порядку зменшити розмір санкцій нарахованої позивачем суми - пені до 3 000 грн. В задоволенні решти суми в зазначеній частині слід відмовити.
У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача і становить 2 376,31 грн.
Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз", м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2 (код ЄДРПОУ 05448610) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „ Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (код ЄДРПОУ 20077720) суму 90 075 (Дев'яносто тисяч сімдесят п'ять) грн. 11 коп., а також суму 2 376 (Дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 31 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти суми позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2013 року
Суддя В.Кривка