іменем України
14.10.2013 Справа № 905/6025/13
за позовом Заступника прокурора Донецької області, м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артонікс», м. Донецьк,
Ялтинської селищної ради, смт. Ялта, Донецька область
про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсною державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії.
Суддя Говорун О.В.
Представники:
від позивача - Тимофєєв С.О., посвідчення №002797;
від відповідача1 - Ципляк П.С., довіреність від 01.08.2013;
від відповідача2 - не з'явився.
Заступник прокурора Донецької області (далі - позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артонікс» (далі - відповідач1), Ялтинської селищної ради (далі - відповідач2) про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсною державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Ялтинської селищної ради був затверджений звіт про експертну грошову оцінку і продаж земельної ділянки та за договором купівлі-продажу відповідач1 придбав у приватну власність земельну ділянку площею 2,4700га для обслуговування дитячого оздоровчого табору «Чайка» з частиною пляжу. У зв'язку з тим, що землі загального користування, а саме пляжі, не можуть передаватись у приватну власність, позивач просить визнати незаконним рішення Ялтинської селищної ради, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, визнати недійсною державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, зобов'язати реєстраційну службу внести відповідні зміни до державного реєстру, а також зобов'язати відповідача1 привести земельну ділянку у первісний стан та повернути відповідачу2.
Відповідач1 проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, а землі зайняті прибережними захисними смугами відносяться до земель водного фонду. Право на земельні ділянки виділені під прибережні захисні смуги обмежено законом. На час укладання спірного договору обмежень щодо використання, крім обмежень за договором сервітуту, та/або заборон на розпорядження земельною ділянкою не існувало. Межі прибережної захисної смуги не встановлені, оскільки відсутній окремий проект землеустрою.
Відповідач2 просить відмовити в задоволенні позову, виходячи з того, що Ялтинською селищною радою не розроблявся та не затверджувався проект землеустрою щодо встановлення меж водоохоронної зони в с. Юр'ївка. Також, відповідачем 2 не розроблявся та не затверджувався окремий проект землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою на них пляжною зоною). Прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. В існуючому генеральному плані с. Юр'ївка прибережна захисна смуга не встановлена. Містобудівна документація, що враховує вимоги Земельного та Водного кодексів перебуває в розробці.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.10.2013 до 14.10.2013.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
13.07.2011 рішенням Ялтинської селищної ради №6/11-11 затверджений проект землеустрою щодо відводу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування дитячого оздоровчого центру «Чайка» у с. Юр'ївка по вул. Набережній №4-«Е», площею 2,4700га Товариству з обмеженою відповідальністю «Артонікс» в оренду на 5 років із категорії земель рекреаційного призначення Ялтинської селищної ради (а.с.32-33).
Рішенням Ялтинської селищної ради від 06.09.2011 №6/13-5 був затверджений звіт про експертну грошову оцінку та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування дитячого оздоровчого центру «Чайка» у с. Юр'ївка, по вул. Набережній, №4- «Е» (а.с.67-68).
14.09.2011 відповідач1 та відповідач2 уклали договір купівлі-продажу відповідно до якого відповідач1 придбав у власність спірну земельну ділянку (а.с.69-71).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14.09.2011, інформація про обтяження на земельну ділянку (адреса: Донецька обл., Першотравневий р., с. Юр'ївка, вул. Набережна (чинна), 4е) відсутня (а.с.81).
Згідно довідки відділу Держкомзему у Першотравнемову районі Донецької області від 13.07.2011 №1583, спірна земельна ділянка площею 2,4700га відноситься до земель рекреаційного призначення, цільове призначення-для обслуговування дитячого оздоровчого табору «Чайка», на земельній ділянці площею 0,0800га існує обмеження (обтяження) згідно з договором земельного сервітуту №64-11(а.с.82).
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно п. а) ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент укладання спірного договору, (далі - ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Статтею 128 ЗК України визначений порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам.
За приписами ч.1 ст.58 ЗК України, яка кореспондується з ст. 4 Водного кодексу України, в редакції чинній на момент укладання спірного договору, (далі - ВК України), до земель водного фонду належать, зокрема, землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Пунктом 37, 38 ст. 1 ВК України встановлено, що пляжна зона - прилегла до урізу води частина прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів з режимом обмеженої господарської діяльності; прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Відповідно до ч.2 ст.58 ЗК України, для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації (ч.1,3-5 ст. 60 ЗК України).
За змістом ч.1, 6-10 ст.88 ВК України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.
Частиною 6 ст. 87 ВК України встановлено, що порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.4,5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» від 08.05.1996 № 486, у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.
За приписами ч.7 ст. 87 ВК України, виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.
Проект землеустрою щодо визначення розмірів водоохоронної зони Ялтинською селищною радою не розроблявся та не затверджувався.
Також, не розроблявся, не погоджувався та не затверджувався в порядку зазначеному вище окремий проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги з установленою в ньому пляжною зоною.
Крім того, позивачем не доведено і зазначення меж прибережної захисної смуги у містобудівній документації.
Враховуючи зазначене, за відсутності встановлених меж прибережної захисної смуги, порушення або перетин таких меж є неможливим. Без визначення лінії прибережної захисної смуги (винесення в натурі) та встановлення де починається захисна смуга, а де закінчується, неможливо констатувати порушення встановлених вимог законодавства.
Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 02.08.2011 у справі № 12/5166.
Відповідно до ч.1 ст. 52 ЗК України, землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Як вбачається з матеріалів справи спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення.
Отже, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання рішення Ялтинської селищної ради від 06.09.2011 №6/13-5 незаконним.
Щодо вимог позивача в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою для продажу спірної земельної ділянки є рішення Ялтинської селищної ради від 06.09.2011 №6/13-5. Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині визнання незаконним зазначеного рішення, то, відповідно, не підлягає задоволенню і вимога позивача про визнання договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 14.09.2011 недійсним з підстав визначених позивачем.
Вимоги позивача про визнання недійсною державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, зобов'язання реєстраційну службу внести відповідні зміни до державного реєстру прав, зобов'язання ТОВ «Артонікс» привести земельну ділянку у первісний стан та повернути Ялтинській селищній раді є похідними від вимог про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та визнання договору купівлі-продажу недійсним, а отже, з урахуванням вищезазначеного, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають.
Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 21 жовтня 2013 року.
Суддя О.В. Говорун