Справа № 116/399/13- ц
Провадження № 2/116/589/13
01.10.2013 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Докучаєвої В.Ю.,
при секретарі Бескидевич І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Лутфії Акилівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів, -
У грудні 2011р. позивач звернулася до суду з позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.03.2006р. між відповідачкою та ЗАТ КБ «Приватбанк» укладений кредитний договір на суму 52700доларів США. 23.03.2006р. між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідачкою укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, на виконання яких позивачкою частково передані продавцям грошові кошти у розмірі 11000 та 14300 доларів США, що еквівалентно 202400грн. 28.03.2006 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір поруки, згідно якого вона, як поручитель, виплатила заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором від 22.03.2006р. на загальну суму 42439,78 доларів США, що еквівалентно 339518,24грн. Враховуючи викладене, вважає, що у неї виникло право на отримання переданих продавцям квартир коштів в сумі 202400грн., сплаченої заборгованості за кредитним договором в якості поручителя 339518,24грн., а також відсотків відповідно до ч.2 ст.556 ЦК України за користування кредитом в сумі 15264 доларів США, що і просить стягнути з відповідачки.
13.02.2013р. позивачкою збільшені позовні вимоги і, з урахуванням цього, вона просить стягнути з ОСОБА_2 202400грн. - частково передану продавцям квартир суму коштів, 343556,80грн. - кошти сплачені на виконання кредитного договору, 182079,20грн. - відсотки за користування грошовими коштами, 3 % річних в сумі 51499,05грн. та пеню в розмірі 188097,35грн., а всього 967632,40грн. /а.с.36-42 т.2/
В судовому засіданні позивачка та її представник на задоволенні позовних вимог наполягали, пояснивши, що 22.03.2006р. між відповідачкою та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір на суму 52700доларів США, а 28.03.2006р.між позивачкою та ЗАТ КБ «Приватбанк» укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_1 брала на себе зобов'язання перед банком за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору. ОСОБА_1 особисто було передано продавцям за квартири №1 та №2 по вул. Севастопольська/вул. Козлова, 36/15 в м. Сімферополі суми 11000 та 14300 доларів США. Також ОСОБА_1 була повністю погашена заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором. Тому просили стягнути з відповідачки часткову сплату коштів за квартири в сумі 202400грн., сплачену заборгованості за кредитним договором в якості поручителя 343556,80грн., а також відсотки відповідно до ч.2 ст.556 ЦК України за користування кредитом в сумі 182079,20грн., 3 % річних в сумі 51499,05грн. та пеню в розмірі 188097,35грн., а всього 967632,40грн.
В судовому засіданні представник відповідачки проти задоволення позовних вимог заперечувала, пояснивши, що грошові кошти за покупку квартир були сплачені особисто ОСОБА_2, що зазначено в відповідних договорах. На виконання укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» кредитного договору від 22.03.2006р. відповідачка сплачувала щомісячно певну грошову суму, тому вважає вимоги позивачки про сплату саме ОСОБА_1 зазначених сум по кредиту недоведеними. Враховуючи викладене, просила у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - ПАТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні просив вирішити спір на розсуд суду. Раніше в судових засідання представник банківської установи пояснював, що визначити, хто саме сплачував кредит за договором від 22.03.2006р. неможливо, оскільки це могла бути як ОСОБА_2, так і ОСОБА_1. В наданих письмових поясненнях також зазначив, що інформація щодо направлення ОСОБА_1 повідомлення щодо прострочки та необхідності погашення заборгованості за кредитним договором в якості поручителя відсутня, як і відсутня інформація про те, хто здійснює оплату за договором від 22.03.2006р. /а.с.138 т.2/
Заслухавши ОСОБА_1 та її представника, представника відповідачки, представника третьої особи, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
22.03.2006р. між відповідачкою та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір на придбання житла в кредит, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 готівкою через касу на строк до 21.03.2014р. кредит у розмірі 52700 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом та комісії /а.с. 22-23 т.1/.
23.03.2006 р. ОСОБА_4 та відповідачка уклали договір купівлі-продажу квартири №1, що знаходиться у м. Сімферополі, по вулиці Козлова/Севастопольській у будинку №15/36. Відповідно до пункту 1 договору продавець передала у власність, а покупець набула у власність нерухоме майно та сплатила його вартість за ціною та на умовах, встановлених у договорі. З пункту 3 договору вбачається, що продаж вчинено за 171 700 грн., які покупець сплатила у повному обсязі продавцю до моменту підписання цього договору /а.с.12 т.1/.
23.03.2006 р. ОСОБА_3 та відповідачка уклали договір купівлі-продажу квартири №2, що знаходиться у м. Сімферополі, по вулиці Козлова/Севастопольській у будинку №15/36. Відповідно до пункту 1 договору продавець в особі представника ОСОБА_5 передав у власність, а покупець набула у власність нерухоме майно та сплатила його вартість за ціною та на умовах, встановлених у договорі. З пункту 3 договору вбачається, що продаж вчинено за 222 200 грн., які покупець сплатила у повному обсязі представнику продавця до моменту підписання цього договору /а.с.15 т.1/.
24.03.2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою укладено Іпотечний договір (посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_6, реєстр №486), відповідно до умов якого ОСОБА_2 (Іпотекодавець) надав банку (Іпотекодержатель) на забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з Кредитного договору від 22.03.2006, в іпотеку об'єкти нерухомого майна - квартири №1 та №2 по вул. Козлова, 15/ вул. Севастопольська №36, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажі від 22.03.2006р. /а.с.24-27 т.1/
28.03.2006р.р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно якого позивачка взяла на себе зобов'язання перед банком за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань з повернення кредиту в сумі 52700 доларів США за кредитним договором від 22.03.2006р. /а.с.10 т.1/
25.12.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору (посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_6, реєстр №2378), відповідно до умов якого ОСОБА_2 (Іпотекодавець) надав банку (Іпотекодержатель) на забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з Кредитного договору від 22.03.2006, в іпотеку об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1/ вул. Севастопольська №36, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажі від 22.03.2006р. /а.с.32/
Відповідно до наданих суду квитанцій від 23.08.2006р., 27.09.2006р., 27.10.2006р., 26.06.2006р., 27.07.2006р., 29.01.2007р., 28.03.2007р., 27.02.2007р.,27.04.2007р., 29.05.2007р., 26.06.2007р., 27.07.2007р., 28.08.2007р., 26.09.2007р., 26.10.2007р., 26.11.2007р., 27.12.2007р., 27.10.2008р., 27.11.2006р., 23.12.2008р., 26.02.2008р., 01.07.2008р., 27.12.2006р., 28.07.2008р., 28.03.2007р., 28.01.2008р., 26.03.2008р., 29.04.2008р., 28.05.2008р. платником «ОСОБА_2А.» сплачувалось заборгованість згідно кредитного договору № NSIH3GK00000915 від 22.03.2006р./а.с.33-43 т.1/
Згідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК Україну, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами, які беруть участь у справі і інших осіб, доказів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.59 ЦПКУкраїни обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд вважає необгрунтованими та недоведеними вимоги позивачки та її представника щодо стягнення на її користь 202400грн., які ОСОБА_1 ніби-то частково сплатила за придбані квартири, оскільки у п.3 договорів купівлі-продажу квартир №1 та №2 по вулиці Козлова/Севастопольській у будинку №15/36 в м. Сімферополі від 23.03.2006р. чітко зазначено, що покупець - ОСОБА_2 сплатила у повному обсязі продавцю вартість придбаного нерухомого майна.
Розписки від 23.03.2006р./а.с.164-165 т.1/, написані ОСОБА_5 про отримання від ОСОБА_1 11000 доларів США та 14300 доларів США не є підтвердженням сплати позивачкою зазначених сум по договорам купівлі-продажу квартир, оскільки, як пояснив беспосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, він написав розписки на прохання ОСОБА_1 приблизно через рік після укладення в 2006р. договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Сімферопольського районного суду АРК від 04.08.2011р., яке залишено без змін Ухвалою колегії суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду АРК від 22.12.2011р. позивачці ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2, поданого 07.06.2011р. щодо стягнення 422222,22грн., які ОСОБА_1 ніби-то сплатила як поручитель за ОСОБА_2 у якості заборгованості перед банком по кредитном договору від 22.03.2006р./а.с.94-96, 258-262 т.1/
Зазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 не проведено оплату кредиту по кредитному договору від 23.03.2006р.за ОСОБА_2, аналізується акт звірки від 23.12.2008р. /а.с.64 т.1/, довідка ЗАТ КБ «Приватбанк» від 03.10.2011р., яка, на думку колегії суддів, носить характер припущення /а.с.60 т.1/, договір від 16.12.2008р. /а.с.63 т.1/ та квитанція від 23.12.2008р. на суму 17640 доларів США /а.с.40 т.1/, яка надана в якості доказа по даній справі і є складовою загальної суми стягнення за цим позовом. Нових доказів на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 не надано.
У висновку експертного дослідження від 03.05.2012р., на який посилаються позивач та її представник, зазначено, що в деяких наданих квитанціях підпис виконаний ОСОБА_7, який взагалі не є позивачем по справі. /а.с.158-162 т.1/
Враховуючи викладене, суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 343556,80грн., які позивачка ніби-то сплатила в якості поручителя за ОСОБА_1.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивачки на лист ОСОБА_2 від 16.12.2008р. з проханням погасити за неї кредит, оскільки оплата коштів по кредитному договору від 22.03.2006р. відбувалась відповідно до наданих квитанцій в 2006р.,2007р., 2008р. (тобто до звернення ОСОБА_2 з зазначеним листом, і лише одна квитанція датована 23.12.2008р.)
Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні відомості про наявність у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 22.03.2006р. станом на 2006р. та як і відсутні будь-які звернення банку до ОСОБА_8 як до поручителя з проханням сплатити кредит за ОСОБА_2.
До пояснень свідка ОСОБА_7 про те, що він і його дружина ОСОБА_1 сплачували кошти за кредитним договором від 22.03.2006р. суд ставиться критично, оскільки оплата грошових коштів повинна бути підтверджена відповідними платіжними документами.
Оскільки позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, 3% річних та пені є похідними від вимог про стягнення коштів, сплачених на виконання кредитного договору, суд також відмовляє в їх задоволенні.
Відповідно до ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забеспеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно ст.545 ЦК України виконання зобов'язання повинно бути підтверджено документами.
Будь-яких інших доказів порушення ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 22.03.2006р. не надано, як не надано і жодного документу, який б підтверджував сплату саме позивачкою коштів в якості поручителя, а відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зміст та направленість названої норми процесуального закону вказує на те, що судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, яка звернулася до суду.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
В судовому засіданні представником позивача не доведено, у чому саме полягає порушення прав ОСОБА_1
Оскільки суд не вбачає порушень законних прав та інтересів ОСОБА_1 з боку інших осіб, зокрема, ОСОБА_2, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Лутфії Акилівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Докучаєва В.Ю.