№ справи:121/5577/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.
№ провадження:22-ц/190/6058/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
"15" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Харченко І.О.
суддів:Любобратцевої Н.І. Білоусової В.В.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк «СБЕРБАНК РОСІЇ» (Ялтинське відділення № 2) про визнання протиправним наказу про звільнення, визнання формулювання причини звільнення неправильним, зобов'язання змінити формулювання звільнення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2013 року, -
09 липня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до АТ «Дочірній банк «СБЕРБАНК РОСІЇ» (Ялтинське відділення № 2) про визнання протиправним наказу про звільнення, визнання формулювання причини звільнення неправильним, зобов'язання змінити формулювання звільнення. Вимоги мотивовані тим, що наказом АТ «Дочірній банк «СБЕРБАНК РОСІЇ» «Про звільнення» № 211-зв від 30.05.2013 року вона була звільнена з посади заступника керуючого відділенням - начальник сектору обслуговування корпоративних клієнтів та МСБ Ялтинського відділення № 2 АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків. Копія наказу отримана нею у Ялтинському відділенні 06 червня 2013 року. В той день також вона отримала трудову книжку та з нею проведений повний розрахунок. Вважає даний наказ протиправним, формулювання причини звільнення неправильним та таким, що підлягає скасуванню. Так, згідно наказу вона звільнена за результатами службового розслідування, однак з розпорядженням про проведення службового розслідування вона ознайомлена не була. Крім того, в наказі замість норми пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, яка передбачає звільнення з ініціативи адміністрації з мотиву одноразового грубого порушення трудових обов'язків, відповідач вказав пункт 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, тобто норму яка не існує в даному Кодексі. Просила визнати протиправним наказ «Про звільнення» № 211-зв від 30.05.2013 року, та визнання формулювання причини звільнення неправильним. Зобов'язати відповідача змінити формулювання звільнення, та визнати його на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України. Зобов'язати відповідача виплатити їй заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Дочірній банк «СБЕРБАНК РОСІЇ» (Ялтинське відділення № 2) про визнання протиправним наказу про звільнення, визнання формулювання причини звільнення неправильним, зобов'язання змінити формулювання звільнення відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачка ОСОБА_6 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, судове рішення не відповідає вимогам статті 213 Цивільного процесуального кодексу України, є необґрунтованим та порушує її права та інтереси.
На зазначену апеляційну скаргу представником відповідача подані письмові заперечення, у яких він просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7, представників відповідача Абросимову М.Ю. та Нещерету Ю.І., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до частини 1 статті 10, частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні ОСОБА_6 із займаної посади, відповідачем був дотриманий порядок та строки застосування до неї такого дисциплінарного стягнення як звільнення з роботи.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_6 на підставі наказу № 812-П від 26.11.2012 року була прийнята на посаду заступника керуючого відділенням - начальник сектору обслуговування корпоративних клієнтів та МСБ Ялтинського відділення № 2 ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» (аркуш справи 67). Її повноваження визначені Посадовою інструкцією, з якою вона особисто 27 листопада 2012 року була ознайомлена, про що свідчить її підпис (аркуші справи 68-72).
Наказом АТ «Дочірній банк «СБЕРБАНК РОСІЇ» «Про звільнення» № 211-зв від 30.05.2013 року позивачка ОСОБА_6 була звільнена з роботи на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України у зв'язку з одноразовим грубим порушенням нею трудових обов'язків. Копія наказу отримана позивачкою у той же день (аркуш справи 32).
Згідно пояснень позивачки, трудову книжку вона отримала в день звільнення, тоді ж з нею був проведений і повний розрахунок.
Підставою для звільнення позивачки із зазначеної посади на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України став висновок за результатами службового розслідування від 27 травня 2013 року про порушення нею п.п. 3.2.8.3., 5.1.5. її Посадової Інструкції та п.п. 3.15.1., 3.15.2. «Порядку виконання процесу відкриття, обслуговування та закриття Пакетів продуктів та послуг, поточних мультивалютних рахунків, вкладів до запитання та депозитів фізичних осіб в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» тощо (аркуші справи 34-37).
Сам факт скоєння порушень приписів вищезазначених норм позивачкою ОСОБА_6 не спростований, а навпаки підтверджений, в тому числі особисто в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, визнані сторонами … не підлягають доказуванню.
Виходячи з наведеного, висновки суду першої інстанції щодо правомірності притягнення відповідачки до дисциплінарної відповідності за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, тобто на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, є правильними та обґрунтованими.
В ході розгляду справи по суті судом першої інстанції було встановлено, що звільнення позивачки ОСОБА_6 із займаної посади, відбулося з дотриманням приписів статей 147, 147-1, 148, 149 Кодексу законів про працю України й відповідачкою зазначені обставини належними та допустимими доказами не спростовані. Не надано таких доказів апелянткою й апеляційній інстанції.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права про відмову у задоволені її позову у повному обсязі.
Доводи апелянта ОСОБА_6 та її представника, про пропуск відповідачем строку для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, є безпідставними, виходячи з такого.
Стаття 148 Кодексу законів про працю України встановлює місячний термін для застосування до особи власником або уповноваженим ним органом дисциплінарного стягнення не пізніше одного місяця з дня його виявлення та не пізніше шести місяців з дня вчинення такого проступку.
Тобто, стаття 148 Кодексу законів про працю України передбачає обчислення місячного строку для застосування стягнення з дня виявлення не факту (дії, бездіяльності), а саме проступку. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії), але і встановлення працівника, який порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, вини працівника, тощо.
З ціллю з'ясування вищезазначених обставин, відповідачем було призначено 15.04.2013 року службове розслідування (аркуш справи 33).
Висновком за результатами службового розслідування від 27 травня 2013 року (аркуші справи 34-37) було встановлено, що саме позивачкою ОСОБА_6 та іншими особами були скоєні дії по видачі грошових коштів з мультивалютного рахунку ОСОБА_10, та саме ці дії створили умови для виникнення порушень ВИД Банку іншими робітниками відділення та реалізації юридичних ризиків, а тому притягнення позивачки 30 травня 2013 року до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення її з ініціативи адміністрації 06 червня 2013 року, відповідає приписам статті 148 Кодексу законів про працю України (аркуш справи 32).
Таке ж тлумачення частини першої статті 148 Кодексу законів про працю України лежить і в основі позиції Верховного Суду України, який вважає за можливе місячний строк обчислювати саме з дня закінчення службового розслідування
Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процессуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-314, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
І.О.Харченко Н.І. Любобратцева В.В.Білоусова