Справа № 106/5187/13-к
1- кп/106/383/13
10.10.2013 року м. Євпаторія
Євпаторійський міський суд АР Крим у складі:
головуючого судді Лантратовій А.І.
при секретарі Захаровій Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2013 р. за №12013130080002790 і 23.07.2013р. за № 12013130080004739, відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Чирчик Ташкентської області, татарки, громадянки України, освіта середня - технічна, не працюючої, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце народження м. Севастополь АР Крим, громадянки України, росіянки, учениці 9 класу Кольцовської загальноосвітньої школи Сакського району, раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
за участю прокурора Петріковської Н.В.
потерпілого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_2
представника Євпаторійської служби по справах дітей Кумаревої О.М.
05.05.2013 р. приблизно о 04:30 годин ОСОБА_1 вступивши в злочинну змову з неповнолітньою ОСОБА_2, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_3, розподіливши між собою ролі, з метою крадіжки чужого майна, діючи умисно з корисливих мотивів, підійшли до ОСОБА_3, який сидів на лавочці. ОСОБА_1, розмовами відволікла увагу ОСОБА_3, а ОСОБА_2, відкрила сумку останнього, з якої шляхом вільного доступу таємно викрала мобільний телефон «Нокіа 6520» в корпусі чорного кольору, імей: НОМЕР_1 вартістю 1700 гривень, грошові кошти в сумі 300 гривень, паспорт на ім'я ОСОБА_3, водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_3, технічний паспорт на автомобіль «ІЖ» державний номер НОМЕР_2 страховий поліс, ідентифікаційний номер платника податків на ім'я ОСОБА_3, що не представляють матеріальної цінності, згодом з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 2000 гривень.
Дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена за попередньою змовою групою осіб.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнала частково та пояснила, що 05.05.2013 р. приблизно о 04:30 годині вона разом із ОСОБА_2 проходили по території автовокзалу в м. Євпаторії і побачили потерпілого ОСОБА_3, який сидів на лавочці і пив пиво. Вони вирішили підійти до потерпілого і познайомитися з ним. Підійшовши до ОСОБА_3 ОСОБА_2 сіла йому на коліні, а вона сіла поряд. Між ними і потерпілим почалася бесіда. Потім вони всі разом вирішили відійти у двір будинку поряд і там вже продовжити спілкування. У дворі будинку ОСОБА_3 сів на лавочку. Оскільки потерпілий був у стані алкогольного сп'яніння, він почав засипати. Скориставшись тим, що потерпілий засипає ОСОБА_2 залізла до нього у сумочку викрала мобільний телефон і документи. Грошей у потерпілого вони не крали, тому що в у сумці їх не було. Про те, що ОСОБА_2 здійснює крадіжку майна потерпілого вона не знала. Але зазначила, що у той час коли ОСОБА_2 здійснювала крадіжку вона відволікала потерпілого розмовами. Потім вони із ОСОБА_2 сказали потерпілому, що їм необхідно відійти на короткий час і пішли не маючи намір повертатися. Через деякий час на викрадений мобільний телефон зателефонував потерпілий і вони запропонували йому викупити документи і мобільний телефон. Потерпілий погодився і призначив зустріч на автовокзалі. При передачі майна потерпілому їх було затримано. Шкода завдана потерпілому відшкодована. Щиро розкаялася у вчиненому, просила суд суворо її не карати.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнала частково та пояснила, що 05.05.2013р. о половині п'ятого ранку вона разом із ОСОБА_1 проходили мимо автовокзалу в м. Євпаторії. Побачивши на лавочці потерпілого ОСОБА_3 вона підійшла до нього і попросила сигарету. Потерпілий дав їй сигарету, вона покурила і запропонувала ОСОБА_1 познайомитися з ним. Підійшовши до потерпілого вона сіла йому на колені, а ОСОБА_1 сіла поряд на лавочку. Вони почали спілкуватися із потерпілим, а потім усі разом вирішили піти у двір будинку поряд. У дворі будинку вона сила на колені потерпілого, а ОСОБА_1 сіла поряд. Потерпілий знаходився у стані сп'яніння і вони також до цього вживали алкогольні напої. Сидячи на колінах у потерпілого вона витягла з його сумки мобільний телефон і документи і передала ОСОБА_1, яка поклала їх у свою сумку. Чи були у документах гроші вона не знає, оскільки не розглядала документи, а одразу передала їх ОСОБА_1 Потім вони під вигаданим приводом відійшли від потерпілого і зникли з місця злочину. Коли на викрадений мобільний телефон зателефонував потерпілий вона хотіла віддати йому його майно, але ОСОБА_1 не погодилася, сказала, що їй потрібні гроші і вона буде вимагати за документи у потерпілого викуп. Вони домовилися із потерпілим про зустріч. При зустрічі із потерпілим їх було затримано. Шкода завдана потерпілому відшкодована. Щиро розкаялася у вчиненому, просить суд суворо її не карати.
Вина обвинувачених у вчиненні злочину за обставин, зазначених в описовій частини вироку повністю підтверджується зібраними та дослідженими доказами і матеріалами справи.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 05.05.2013р. о четвертій годині ранку він вийшов від своєї знайомої і пішов до автовокзалу. На автовокзалі він сів на лавку і чекав свого автобусу. У цей момент до нього підійшли дві раніше незнайомі дівчини ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ОСОБА_2 сіла йому на коліні, а ОСОБА_1 сіла поряд. Вони познайомилися і почали спілкуватися. Потім він запропонував їм відійти у двір будинку поряд, і продовжити там спілкування. У дворі будинку вони із ОСОБА_1 сіли на лавку, а ОСОБА_2 сіла йому на коліні. Через деякий час дівчини сказали, що їм необхідно відійти на хвилину, але так і не повернулися. Запідозривши, що дівчини його обманули він почав оглядати свою сумку, і виявив крадіжку мобільного телефону, документів і трьохсот гривень. Спочатку він вирішив не звертатися до міліції і зателефонував на свій мобільний телефон, домовився із дівчинами про зустріч, вони в свою чергу вимагали викуп за документи. При зустрічі він затримав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і заявив у міліцію про злочин. На сьогоднішній день мобільний телефон і документи йому повернуті. Гроші йому не повернули, але він не став заявляти цивільного позову.
За фактом таємного викрадення майна і документів, потерпілий ОСОБА_3 звернувся з заявою до міліції 05.05.2013 р. ( т.2 а.с. 27)
З заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона добровільно видала викрадене у ОСОБА_3 майно, а саме: мобільний телефон «Нокіа 6520», паспорт, водійське посвідчення, ідентифікаційний номер платника податків на ім'я ОСОБА_3, технічний паспорт на автомобіль, страховий поліс. ( т.2а.с.29)
Мобільний телефон «Нокіа 6520» в корпусі чорного кольору, імей: НОМЕР_1, паспорт, водійське посвідчення, ідентифікаційний номер платника податків на ім'я ОСОБА_3, технічний паспорт на автомобіль, страховий поліс, були оглянуті у присутності понятих, визнані речовими доказами і повернуті потерпілому під розписку (т.2 а.с.30-32)
Оцінюючи зібрані і досліджені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
Доводи обвинувачених, про те, що вони не крали у потерпілого гроші спростовуються як показаннями потерпілого, який пояснив, що у нього було викрадено майно і грошові кошти у сумі 300 гривень, так і показаннями обвинуваченої ОСОБА_2, яка показала, що коли вона передала ОСОБА_1 майно потерпілого вона не проглядала документів потерпілого і не могла бачити були там гроші чи ні.
Доводи обвинуваченої ОСОБА_1, про те, що вона не знала, що ОСОБА_2 здійснює крадіжку майна потерпілого, суперечать її власним показанням в частині того, що ОСОБА_1 показала, що у той час коли ОСОБА_2 здійснювала крадіжку майна потерпілого вона відволікала його розмовами, а також спростовуються показаннями обвинуваченої ОСОБА_2, яка пояснила, що вона передала майно потерпілого ОСОБА_1 яка поклала його у власну сумочку, після чого вони обидві встали і пішли.
Призначаючи обвинуваченим покарання суд виходить із загальних принципів призначення покарання, передбачених ст.ст.65,66,67 КК України.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченим суд відносить щире каяття, відшкодування завданої шкоди. Також обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_2 суд визнає її неповнолітній вік.
Обставин які обтяжують покарання обвинуваченим судом не встановлено.
Реалізуючи принцип справедливості і індивідуалізації покарання, враховуючи те, що призначене покарання повинно бути співмірним скоєному злочину, повинно бути не тільки карою, а й необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів, суд також враховує, що скоєний ОСОБА_1 і ОСОБА_2 злочин згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані, що характеризують особи обвинувачених, які раніше не судимі, мають постійне місце проживання, їх молодий вік, і вважає можливим призначити їм покарання із застосуванням ст.75,76 КК України, а ОСОБА_2 також із застосуванням ст. 104 КК України.
Призначене покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з застосуванням ст. ст. 75,76, 104 КК України за думкою суду буде достатнім для виправлення і попередження скоєння нових злочинів.
Речові докази відповідно до вимог ст.100 КПК України: мобільний телефон «Нокіа 6520» в корпусі чорного кольору, імей: НОМЕР_1, паспорт, водійське посвідчення, ідентифікаційний номер платника податків на ім'я ОСОБА_3, технічний паспорт на автомобіль, страховий поліс - необхідно залишити потерпілому за належністю.
Судових витрат по справі не має.
Запобіжний захід ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не обирався.
Керуючись ст. ст. 373-376 Кримінального процесуального кодексу України, суд-
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначити їй покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
У відповідності до вимог ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на два роки, зобов'язавши не змінювати місце проживання без відома органу кримінально-виконавчої інспекції, періодично реєструватися у органах кримінально - виконавчої інспекції.
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначити їй покарання у вигляді одного року і шести місяців позбавлення волі.
У відповідності до вимог ст.ст.75, 76, 104 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на два роки, зобов'язавши не змінювати місце проживання без відома органу кримінально-виконавчої інспекції, періодично реєструватися у органах кримінально - виконавчої інспекції.
Речові докази: мобільний телефон «Нокіа 6520» в корпусі чорного кольору, імей: НОМЕР_1, паспорт, водійське посвідчення, ідентифікаційний номер платника податків на ім'я ОСОБА_3, технічний паспорт на автомобіль, страховий поліс - залишити потерпілому за належністю.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду АР Крим протягом 30 днів з подачею апеляційної скарги через Євпаторійський міський суд.
Суддя: Лантратова А.І.