Справа № 106/4423/13-ц
№ 2\106\1230\13
16 жовтня 2013 року м. Євпаторія
Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого: судді Абзатової Г.Г.
при секретарі Поварчук Я.О.
з участю прокурора Щедріної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Євпаторія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної Казначейської Служби України, третя особа на стороні відповідача Прокуратура Автономної Республіки Крим про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю органів дізнання , досудового слідства, прокуратури і суду
1 липня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Євпаторійського міського суду з позовом до Державної Казначейської Служби України, третя особа на стороні відповідача Прокуратура Автономної Республіки Крим про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю органів дізнання , досудового слідства, прокуратури і суду. Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.06.2009 року слідчим прокуратурі Автономної Республіки Крим відносно нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України , 11.08.2009 року слідчим прокуратурі Автономної Республіки Крим відносно нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України , в подальшому кримінальні справи обїеднані в одне провадження. 16.06.2009 року він був відсторонений від посади начальника Державної податкової інспекції м. Керч, 11.06.2009 року до 15.06.2009 року він був затриманий, 15.06.2009 року відносно нього була обрана міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та відібрані паспорт, права водія та інши документи. У період з 21.09.2010 року до 16.12.2010 року відносно нього обрано запобіжний захід - тримання під вартою. Вказана кримінальна справа тривалий час розслідувалась органами досудового слідства, Вироком Ленінського районного суду він був оправданий за ч.2 ст. 368 та ч.1 ст. 365 КК України. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АРК вирок Ленінського районного суду в частині виправдання за ч.1 ст. 365 КК України був скасований та справа у цей частині направлена на новий судовий розгляд. 20 липня 2011 року згідно ухвали, Ленінський районний суд АРК повернув кримінальну справу за обвинуваченням позивача по ч.1 ст. 365 КК України до Прокуратури АРК для проведення додаткового розслідування. Провадження здійснювалося протягом тривалого часу , виносились постанови про закриття кримінальної справи в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину (ч. 2 ст. 6 КПК України), які згодом скасовувались. Остання постанова про закриття кримінальної справи була винесена 24.04.2013 року, яка на даний час не скасована.Вважає, що внаслідок незаконних дій слідчого прокуратури він втратив заробітну плату за час відсторонення його від посади та звільнення його з посади. Документи, які були вилучені у нього були повернути йому тільки у 2011 році, у зв'язку з чи він не міг працевлаштуватися, тому за період з 16 червня 2009 року по 24.04.2013 року Держава повинна сплатити йому втрачений середньомісячну заробітну плату у сумі 206140 грн.. Крім того ним були понесені витрати за взяття грошей у позику для сплачення застави. За несвоєчасне повернення грошей у сумі 50 000 грн. для виплати застави, йому нараховані та ним сплачені 43500 грн., які також повинна йому відшкодувати Держава у відшкодування матеріальної шкоди. Усього просить стягнути на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди 249640 грн. Зазначив також, що внаслідок незаконних дій йому була спричинена моральна шкода , проявилась в душевних стражданнях з приводу незаконного затримання, незаконного притягнення в якості обвинуваченого, незаконного взяття під варту, де знаходився 11.06.2009 року до 15.06.2009 року та з 21.09.2010 року до 16.12.2010 року, незаконного застосування запобіжних заходів - застави, підписки про невиїзд , погіршився його стан здоров'я, він не мав можливості працювати та утримувався за рахунок допомоги родичів та знайомих. Крім того були принижені його честь гідність та ділова репутація, завдано непоправної шкоди престижу та ділової репутації державного службовця, зруйнована успішна кар'єра, втрачена перспектива ділової активності і реалізації особистих планів, оскільки відомості про порушення кримінальної справи та обрання запобіжного заходу, були розповсюджені засобами масової інформації, від нього відвернулися керівництво Податкової служби України. Для організації свого життя та соціальної адаптації йому потрібні колосальні зусилля . Під час перебування під слідством та судом значно погіршился стан його здоров'я - він неодноразово перебував на лікуванні у кардіологічному та гастроентерологічному відділенні Також погіршився стан здоров'я його дружини та дитини, дружина вимушена була перевести сина у іншу школу у зв'язку з формуванням громадської думки про нього як злочинця. Втрата роботи та заробітної плати призвели до зниженя матеріального стану його сім'ї , досить він не може знайти роботу та перебуває на обліку у центрі зайнятості. Досі він відчуває страх перед Державою. У такому стані він перебував протягом 1412 днів, коли продовжувалося слідство. Позивач визначив суму у відшкодування моральної шкоди 1 600 000 грн., яку просив стягнути на його користь.
У судовому засіданні свої позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підтримав у повному обсязі, в частині відшкодування моральної шкоди розмір позовних вимог збільшив та просив стягнути на його користь 8 790 390 грн.
Представник відповідача Державної Казначейської Служби України позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не надав суду докази того, що його звільнення з посади було пов'язане зі слідчими діями, він був звільнений з посади начальника Державної податкової інспекції м. Керч за власним бажанням, тому підстав для сплати втраченого середнього заробітку за період з 16.06.2009 року по 23.04.2013 року не мається . Крім того зазначає, що законом не передбачено відшкодування витрат за взяття грошей у позику, а сума застави була повернута позивачу. Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди також не погодився, оскільки позивачем не надані докази назаконних дій посадових осіб органів слідства, тому позивачем не доведені правови підстави для відшкодування моральної шкоди, розмір позовних вимог позивача у цей частині обґрунтованим розрахунком також не доведений. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи - Прокуратури Автономної Республіки Крим, ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, з позовними вимогами не погодилася, просить у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що рішення слідчого у кримінальної справі від 26.09.2012 року за ст.. 365 ч.1, ст.. 192 ч.1 було закрито на підставі п. 2 ст. 6, п.2 ч.1 ст. 213 КПК України. Вказане рішення 05.11.2012 року Кереченським міським судом було скасовано а кримінальна справа направлена прокурору м. Керч для організації слідства. Після цього процесуальне рішення щодо закриття провадження по справі по реабілітуючим обставинам відносно ОСОБА_1 не приймалося, тому підстав для відшкодування шкоди, передбачених Законом, не мається. Відомості про кримінальне правопорушення внесено у Єдиний реєстр досудових розслідувань 11.01.2013 року з попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 365 КК України. 23 квітня 2013 року кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України. У ході здійснення кримінального провадження, яке закрито, відсторонення від посади, повідомлення про підозру ОСОБА_1 не здійснювалося, тому право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди відсутне. Зазначила, що позов щодо відшкодування втраченої вигоди у вигляді неотриманої заробітної плати також не підлягає задоволенню, оскільки відсторонений від посади, позивач був відстронений тільки 3 місяці та 4 дні, але позивачем не дотримано процедуру звернення з вимогою про відшкодування втраченого грошового доходу. Позивач не оскаржив відповідь прокуратури АРК про неможливість прийняти постанову про відшкодування шкоди у зв'язку з витребуванням справи до Ленінського суду. Відшкодування збитків за взяття грошей у позику, Законом не передбачено. Тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, прокурора Щедріної О.В., яка приймає участь у справі згідно ст.. 45 ЦПК України та, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.06.2009 року порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 368 КК України, 11.08.2009 року відногсно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 365 КК України. Ці справи обьєднано в одне провадження.
Встановлено, що 12.06.2009 року ОСОБА_1 був затриманий. Постановою Керченського міського суду ОСОБА_1 була обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ( а.с. 190 том 2 кримінальної справи) 15.06 2009 року позивачу предьявлене обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України. Постановою слідчого прокуратури АРК від 15.06.2009 року міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою змінена на заставу, з під варти ОСОБА_1 був звільнений ( а.с. 47-49 том 2 кр. справи)
Постановою слідчого прокуратури АРК від 16.06.2009 року ОСОБА_1 був відсторонений від посади начальника Державної податкової інспекції м. Керч ( а.с. 49 том 2)
11.08.2009 року ОСОБА_1 предьявлено обвінувачення за ч. 2 ст. 368, ч.1 ст. 365 КК України.
Починаючи з 12.08.2009 року и до 21.08.2010 року, провадження досудового слідства неодноразово призупинялося у зв'язку з хворобою ОСОБА_1 та поновлювалося (а.с. 1,12,13,14,17,40,43,50,51,62,70,73,74,78,80,87,88, 108, 109,148, 153, 159,160, 166, 168,173, 177, 186, 187, 196, 197, 236 том 4, а.с. 4 том 5 крим. справи).
Постановою Центрального районного суду м. Сімферополю від 12.05.2010 року органам досудового слідства був наданий дозвіл на затримання ОСОБА_1 для доставлення його до суду для вирішення питання про обрання міри запобіжного заходу ( а.с. 193 том 4).
12.05.2010 року ОСОБА_1 був оголошений у розшук.
21.08.2010 року ОСОБА_1 був затриманий, йому предьявлено обвинувачення, та він доставлений до суду.
Постановою Центрального районного суду м. Сімферополю від 21.08.2010 року ОСОБА_1 обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ( а.с. 23-24 том 5)
Постановою слідчого від 10.09.2010 року на майно ОСОБА_1, а саме квартиру АДРЕСА_1 , був накладений арешт
8.10.2010 року справу направлено до суду.
31.01.2011 року вироком Ленінського районного суду АРК ОСОБА_1 виправданий по ч.1 ст. 365, ч. 2 ст. 368 КК України ( а.с. 232-238)
Ухвалою Апеляційного суду АРК 31.01.2011 року в частині виправдання по ч. 1 ст. 365 КК України вирок скасований та справу направлено на новий розгляд. ( а.с. 275 278 том 5)
Постановою Ленінського районного суду АРК від 20.07.2011 року кримінальна справа відносно ОСОБА_1 за обвінувачем за ч.1 ст. 365 КК України повернуто прокурору Автономної Республіки Кримна додаткове розслідування. ( а.с. 10-102 том 6) Ухвалою Апеляційного суду від 15.09.2011 року ця постанова залишена без змін. ( а.с. 115-117 том 6)
Постановою заступника керівника слідчого відділу прокуратури АРК Морозова А.Н. від 10.11.2011 року справа відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 365 КК України принята до провадження .( а.с. 126 том 6)
Постановою заступника керівника слідчого відділу прокуратури АРК від 10.11.2011 року , кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 365 КК України закрито на підставі п.1 ст. 6 КПК України за відсутності події злочину. ( а.с. 127-128 том 6). Таким чином ОСОБА_1 перебував під слідством 2 роки 4 місяця 29 днів.
Постановою від 21.11.2011 року прокурора слідчого відділу прокуратори АРК постанова заступника начальника слідчого відділу прокуратури АРК від 10.11.2011 року про закриття кримінальної справи за ч.1 ст. 6 КПК України стосовно ОСОБА_1 скасована, кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України ( а.с. 134-135 том 6).
18 липня 2012 року постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 365 КК України скасовано
30 липня 2012 року старший слідчий слідчого відділу прокуратури Автономної Республики Крим прийняв справу до свого провадження та приступив до досудового слідства.( том 7 а.с. 104)
Постановою від 30.08.2012 року дії ОСОБА_1 з ч.1 ст. 365 КК України перекваліфіковано на ч.1 ст. 192 КК України. ( а.с. 66-68 том 7)
20.09. 2012 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 прийнята до провадження слідчого прокуратури м. Керч. ( а.с. 170 том 7)
26.09.2012 року старшим слідчим прокуратури м. Керч порушена кримінальна справа за фактом спричинення майнової шкоди за ч.1 ст. 192 КК України, яка об'єднана з кримінальною справою за обвинуваченням ОСОБА_1 ( а.с. 173 том7)
26.09. 2012 року старшим слідчим прокуратури м. Керч кримінальна справа за обвінуваченням ОСОБА_1 закрита за відсутністю в його діях складу злочину по ст. 365 ч.1, ч.1 ст. 192 КК КК України.( а.с. 176 -178 том 7)
26.09. 2012 року старшим слідчим прокуратури м. Керч кримінальна справа за обвінуваченням ОСОБА_1 закрита за недоведеністю складу злочину ч.1 ст. 192 КК КК України. Міра пресечения у вигляді підписки про невиізд скасовані( а.с. 184 том 7)
26.09. 2012 року старшим слідчим прокуратури м. Керч кримінальна справа за обвінуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 192 КК України направлена для проведення досудового слідства в СВ Керченського МВ ГУ МВС України в АРК.( а.с. 186, 187 том 7)
10.01. 2013 року справа відносно ОСОБА_1 направлена для поновлення проведення досудового розслідування начальнику СВ Керченського МВ ГУ МВС України в АРК за ч.1 ст. 365 КК України ( а.с. 189 том 7)
11.01.2013 року відомості внесении в ЄРДР за ч.1 ст. 365 КК України том 7 а.с. 191).
Постановою від 15.01.2013 року кримінальне провадження внесене в ЄРДР відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 365 КК України закрито за відсутності складу кримінального провадження. ( а.с. 194 том 7)
Постановою старшого прокурора м. Керчі від 17.01. 2013 року постанова начальника відділення СВ Керченського МУ ГУ МВС України в АРК від 15.01.2013 року скасована та кримінальна справа направлена для подальшого розслідування.
23 квітня 2013 року постановою начальника відділення СВ Керченського МВ ГУ МВС України в АРК кримінальне провадження від 11.01.2013 року закрито у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
Таким чином ОСОБА_1 у період з 21.11.2011 року до 23.04.2013 року перебував під слідством 1 рік 5 місяців 2 дня.
Отже, в судовому засіданні достовірно встановлено, що всього відносно ОСОБА_1 кримінальне переслідування тривало 3 роки 10 місяців (2 года 4 місяця 29 днів + 1 рік 5 місяців 2 дні), тобто 46 місяців.
Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Пунктом 1 ст. 1 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин , передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи, обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Внаслідок незаконного порушення кримінальних справ провадження по яким тривало 46 місяців, відносно ОСОБА_1 були незаконно застосовані заходи, якими його права були обмежені:
16.06.2009 року ОСОБА_1 відсторонений від посади, 06.08.2009 року у ОСОБА_1 вилучені документи - паспорт, водійске посвідчення, він перебував у статусі обвинуваченого з 15.08.2009 року по 23квітня 2013 року, у період з 12.06.2009 року до 15.06.2009 року та з 21.08.2010 року до 16.12.2010 року ОСОБА_1 тримався під вартою, протягом 128 днів. Під час кримінального переслідування щодо ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд до 26.09. 2012 року, з 12.05.2010 року до 21.08 2010 року ОСОБА_1 був оголошений у розшук, в період з 10.09.2010 року на майно ОСОБА_1, а саме - квартиру АДРЕСА_1, був накладений арешт і відносно неї було оголошено заборону щодо розпорядження нею, арешт скасовано 31.01.2011 року Також у цей час у належних йому приміщеннях були проведені обшуки, виїмки.
Саме по собі виправдальний вирок стосовно ОСОБА_1 за обвинуваченням по ч. 2 ст. 368 КК Україні та закриття кримінальної справи з реабілітуючих підстав, що включає у діянні відсутність складу кримінального правопорушення (п. 2 ст. 6 КПК України) свідчить про порушення кримінальної справи з порушеннями вимог законодавства, які перешкодили досягненню мети такого процесуального рішення (притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності), є непорушним доказом того, що, що усі дії органів досудового слідства прокуратури та суду відносно позивача були незаконними, та є достатніми підставами для порушення питання про відшкодування моральної та матеріальної шкодишкоди. У зв'язку з незаконним пред'явленням обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 386, ч.1 ст. 365 КК України ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду.
Застосуванням відносно ОСОБА_1 незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного обрання міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, незаконного проведення в ході розслідування кримінальної справи обшуку, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) йому безумовно були спричинени моральні страждання - протягом тривалого часу ОСОБА_1 відчував страх за своє майбутнє в очікуванні кримінального покарання і пов'язаних з цим покаранням позбавлень за дії, яких не вчиняв, був у стані відчаю, відчував нервові переживання внаслідок своєї безпорадності. Тривалі переживання та знаходження у стресовому нервово - психічному стані привели до захворювання ним на гіпертонічну хворобу, що спонукало його звертатися за медичною допомогою. Судом встановлено, що були порушені нормальні життєві зв'язки, погіршились стосунки ОСОБА_1 з оточуючими; маючи вищу освіту і великий досвід роботи в податкових органах, він був відсторонений від посади та після звільнення, протягом всього часу перебування під слідством і судом був позбавлений можливості працевлаштуватися та отримати будь яку роботу, оскільки з вересня 2009 року у нього були вилучені документи, які посвідчують його особистість; у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді арешту, протягом майже 4 місяців перебував під арештом, тривалий час ОСОБА_1 був обмежений у свободі пересування внаслідок обрання міри запобіжного заходу підписку про невиїзд, не мав можливості вільно розпоряджатися своїм майном, у зв'язку із накладеним арештом, ОСОБА_1 зазнавав приниження, обурення, сором, тривалу емоційну напругу; зазначена ситуація була такою, що негативно відобразилася на його діловій репутації та суттєво знизила авторитет серед спів службовців, родичів иа знайомих, створювала негативну психологічну установку відносно нього, як нечесного громадяніна, принижувала честь і гідність, ділову репутацію, сприяла зниженню авторитету, поваги, довіри та докорінно змінила нормальний образ душевного стану, призвела до душевних страждань, до життя в стані хронічного стресу, негативно відобразилась на характері його взаємовідносин з оточуючими людьми; суттєво вплинула на мікроклімат в його родині.
Досліджені судом докази свідчать про завдання моральної шкоди позивачу, бо останній був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності, йому довелося надавати зусиль для свого захисту від безпідставного звинувачення, він переживав та глибоко страждав, внаслідок незаконно порушеної відносно нього кримінальної справи.Він неодноразово допитувався, викликався до прокуратури, за його участю проводилися багаточисленні слідчі дії, зокрема обшуки, допити, все це негативно відображувалося на психологічному стані, він відчував себе пригніченим, Протягом часу досудового слідства, ОСОБА_1 доводилося витрачати час, захищатися від необґрунтованого звинувачення, додавати зусиль для організації свого життя по-новому, бо звичний порядок був порушений.
Таким чином, суд вважає, що за правилами ст. 3 п. 5 Закону у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Визначаючи розмір компенсації за моральну шкоду, суд враховує встановлені обставини та характер порушеного права позивача, та вважає, що розмір компенсації, зазначений у позовних вимогах у сумі 8 790 390 грн., позивачем явно завищено. Проаналізував встановлені по справі обставини, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши докази, які є у справі, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд визначає, що позивачу були спричинени страждання, які підлягають відшкодуванню. При цьому суд враховуває термін, протягом якого право позивача порушувалося незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та розмір мінімальної заробітної плати в Україні на час розгляду справи. Ця сума повинна бути не меншою ніж 52762 грн.. з наступного розрахунку: (1147 х 46), де 1147 грн. - мінімальна заробітна плата, встановлена законом з 1 січня 2013 року; 46 - кількість місяців перебування ОСОБА_1 під слідством та судом.
Суд, при визначенні розміру моральної шкоди не може прийняти до уваги посилання позивача при визначенні розміру моральної шкоди, яка на його думку повинна бути відшкодована у сумі 8 790 390 грн., розрахована ним по методу Ерделевського А.М. оскільки в основу методу покладені критерії, що виражені втрачені немайнові блага в твердій грошової сумі, але це не дозволяє безсумнівно оцінити заподіяну моральну шкоду в грошовому еквіваленті, такий метод носить рекомендований характер. Моральна шкода за своєю суттю це категорія, яка не завжди пов'язана з фінансовими наслідками, тому не завжди можливо повернути потерпілої особі втрачене ним, розмір відшкодування є мірою шкоди та відновленого стану потерпілого.
Враховуючи всі обставини справи, характер незаконних дій, які були вчинені відносно ОСОБА_1, період, протягом якого ці дії тривали, ступень моральних страждань, до яких ці дії призвели, характер обмежень, слід визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 125000 грн. Такий розмір моральної шкоди на думку суду є справедливим відшкодуванням, відповідним понесеним ОСОБА_1 витратам немайнового характеру, в частині що залишалася некомпенсованою після відновлення його статусу. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Правові позиції щодо розміру моральної шкоди викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року ( справа «Харченко проти України») та у рішенні Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06.07.2011 року у справі № 17083217 та у рішенні від 07.12.2011 року у справі № 20202961.
Доводи позивача про спричинення йому незаконними діями органів прокуратури середньої тяжкості шкоди здоров'ю, розповсюдження неправдивих відомостей у засобах масової інформації, не можуть бути прийняти до уваги суду, оскільки ці факти належними доказами не доведені.
Що стосується позовних вимог про стягнення 249 640 грн. матеріальної шкоди, то вказані позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.Заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач посилається на те, що внаслідок незаконних дій прокуратури АРК, він втратив заробіток за час відсторонення його від займаної посади та звільнення з посади, оскільки слідий вилучив у червні 2009 року усі його документи, які були повернути йому тільки у 2011 році, з серпня 2010 року по грудень 2010 року він знаходився під вартою, майже чотирі рокі не міг знайти роботу. Віходячи з середньоденної заробітної плати 211 грн. 86 коп. , просить стягнути у відшкодування матеріальної шкоди за період з 16 червня 2009 року по 24 квітня 2013 року ( 973 дні) у сумі 206 140 грн. Крім того зазначає, що внаслідок того, що він позичів гроші для сплати застави у сумі 50 000 грн під проценти, у червні 2009 року, а повернув 50000 грн. боргу тільки у лютому 2012 року, тому повинен був сплатити позикодавцю додатково 43500 грн на оплату відсотків. Сплачені грошові кошти у сумі 43500 грн. просить стягнути з Держави, загалом у відшкодування матеріальної шкоди просить стягнути 249640 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовуються (повертаються) у тому числі заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.
Статтею 3 зазначеного Закону передбачено чіткий перелік коштів та майна, право на відшкодування (повернення) яких виникає у випадках, наведених у статті 1 Закону. Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою відсотків, у звязку отримання грошей за договором позики, згідно з вимогами наведеної статті не передбачено, тому суд вважає, що правових підстав для задоволення позову у частині відшкодування 43500 грн. відсутні, та у задоволенні позову у цей частині слід відмовити.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення неотриманої заробітної плати за період відсторонення від посади 16.06.2009 року до 23.04.2013 року, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
Пунктами 8,9 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженим Наказом Міністерства юстиції України N 6/5/3/41 від 04.03.1996 року передбачено, що згідно з частиною 1 ст.4 Закону розмір сум, які передбачені п.1 ст.3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється для робітників і службовців - у порядку,передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" з наступними змінами та доповненнями.
Як вбачається з довідки від 21.09.2012 року № 95\05022 ( а.с.7), заробітна плата позивача становить 8262 грн.92 коп., ним відпрацьовано 39 робочих дні, тому середньоденна заробітна плата позивача становить 211, 86 грн.
Судом встановлено, що на підставі постанови про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_1 від посади, від 16.06.2009 року ( а.с.6) ОСОБА_1 був відсторонений від посади начальника Державної податкової інспекції м. Керч . Згідно наказу Державної Податкової адміністрації України від 16.09.2009 року № 1136-о, ОСОБА_1 звільнений з посади начальника Державної податкової інспекції м. Керч за власним бажанням. ( а.с.204)
З довідки від 24.09.2013 року № 930\м05.0 заробітна плата з 15.06.2009 року до 16.09.2009 року йому не нараховувалася. Таким чином судом встановлено, що за період з 16.06.2009 року до 16.09.2009 року у період відсторонення позивача від посади за 67 робочих дні, заробітна плата йому не нарахована та не виплачена у сумі 14194 грн. 62 коп. ( 211, 86 грн * 67)
Отже позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди за втрачений заробіток за час відсторонення його від займаної посади підлягає задоволеню частково в сумі 14194 грн. 62 коп. за період відсторонення його від посади до дня звільнення 16.09.2009 року. Позовні вимоги в частині стягнення неотриманої заробітної плати з моменту звільнення за власним бажанням до 23 квітня 2013 року суд вважає безпідставними, не заснованими на законі та такими, що задоволенню не підлягають.
Доводи представника прокуратури АР Крим та Державної Казначейської служби України про недоведеність незаконності дій посадових осіб органів досудового слідства і прокуратури суд не приймає, оскільки закриття провадження у кримінальній справі з підстав, передбачених п.2 ст.6 КПК України виправдення ОСОБА_1 віднесено законодавцем до випадків, які передбачають право позивача на відшкодування шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди 14194 грн. 62 коп., у відшкодування моральної шкоди 125000 грн. та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, третя особа на стороні відповідача Прокуратура Автономної Республіки Крим про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури, задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 14194 ( чотирнадцять тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 62 ( шістдесят дві) коп., у відшкодування моральної шкоди 125000 (сто двадцять п'ять тисяч)грн.
В задоволенні позову у іншої частині, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 10 денний термін із дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Суддя: Г.Г. Абзатова