Провадження 22ц/790/5612/13 Головуючий 1 інстанції - Грищенко І.О.
Справа № 638/1229/13 Доповідач - Пилипчук Н.П.
Категорія - трудові
25 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Борової С.А.,
Швецової Л.А.,
при секретарі - Асєєвій В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 липня 2013 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Харківського національного університету радіоелектроніки, треті особи - ВО ректора Харківського національного університету радіоелектроніки Лєсна Н.С., ректор Харківського національного університету радіоелектроніки Бондаренко М.Ф., про визнання наказів протиправними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що між ним та відповідачем було укладено трудовий контракт про прийняття його на посаду проректора з навчальної та методичної роботи, першого проректора на строк з 01.10.2011 р. по 14.07.2018 р. Однак, 14.09.2012 р. його було ознайомлено з наказом за № 547К про скорочення посади, яку він обіймав та попереджено про наступне звільнення за скороченням штатів згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказом по університету за № 769К від 03.12.2012 р. позивача було звільнено з посади першого проректора, проректора з навчальної та методичної роботи. Позивач вважає своє звільнення незаконним, проведеним з порушенням вимог ч. 4 ст. 40 та ч. 1 ст. 42 КЗпП України, вказує, що не було враховано його переважне право на залишення на роботі, що звільнення відбулося під час перебування його у відпустці. Просить суд визнати протиправним та скасувати накази по установі від 14.09.2012р. № 547 К про скорочення штату та від 03.12.2012 р. № 769 К про звільнення, поновити його на роботі на посаді першого проректора, проректора з навчальної та методичної роботи Харківського національного університету радіоелектроніки (далі ХНУРЕ), або на іншій еквівалентній посаді відповідно до ЗУ «Про освіту», ЗУ «Про вищу освіту» з часу ухвалення судом рішення, допустити негайне виконання такого рішення; стягнути з Харківського національного університету радіоелектроніки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.12.2012 р. по дату ухвалення судового рішення; в порядку ст. 237-1 КЗпП України, стягнути з Харківського національного університету радіоелектроніки 25 000 грн. на відшкодування заподіяної йому порушенням трудових та конституційних прав моральної шкоди; на підставі ст. 237 КЗпП України, покласти на службових осіб, винних в його незаконному звільненні - ректора Бондаренко М.Ф., проректора Лєсну Н.С. обов'язок покрити шкоду, заподіяну ХНУРЕ, у зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу; стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені для отримання правової допомоги, в розмірі 10 000 грн.
Представник відповідача проти позову заперечував, вважав обставини, на які посилається позивач не доведеними, звільнення таким, що проведено з дотриманням вимог діючого законодавства.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 липня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує на неповне з*ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Посилається на ті самі доводи, якими обґрунтовував позовні вимоги в суді першої інстанції. Вказує, що між ним та керівником університету мав місце конфлікт, що скорочення його посади носило фіктивний штучний характер, не мало об*єктивних причин, викликано необхідністю усунути його від посади. Зазначає, що має високе вчене звання та науковий ступінь, має численні наукові праці та винагороди, у зв*язку з чим має переважне право залишитись на посаді у разі скорочення штату. Наголошує, що був звільнений під час діє ухвали суду про забезпечення позову, якою прямо було заборонено звільняти його із займаної посади. Звертає увагу, що він з поважної причини не міг брати участь у засіданнях Вченої ради та профкому на яких вирішувалось питання про його звільнення про що своєчасно повідомив, однак всупереч вимог закону вказане питання було вирішено за його відсутністю. Вказує, що його звільнення протиправно було проведено у період перебування його у відпустці. Не погоджується з висновками суду, що його позов поданий з пропуском строку позовної давності.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено контракт № 01/27-1458 від 29.09.2011 року про прийняття позивача на посаду проректора з навчальної та методичної роботи, першого проректора на строк з 01 жовтня 2011 р. до 14 липня 2018 р.
У відповідності до п. З.І контракту №01/27-1458 від 29.09.2011 р. перший проректор, проректор з навчальної та методичної роботи здійснював загальне керівництво і контроль за навчально-виховним процесом в університеті.
У відповідності до наказу № 130 від 24.04.2012 р., з метою перерозподілу повноважень першого проректора та проректора з науково-педагогічної роботи до контракту позивача були внесені зміни, якими частина обов'язків першого проректора, проректора з навчальної та методичної роботи перейшла до ректора та проректора з науково-педагогічної роботи університету.
14.09.2012 р. наказом виконуючої обов'язки ректора Лєсної Н.С. за № 547К було оголошено про скорочення штатної одиниці першого проректора, проректора з навчальної та методичної роботи та у відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України у цей же день під особистий підпис позивача було ознайомлено з цим наказом.
03.12.2012 р. позивача було звільнено з посади першого проректора, проректора навчальної та методичної роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу ректора університету за № 769 К, а 04.12.2012 р. позивач під особистий підпис був ознайомлений з цим наказом та отримав його копію.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в тому числі у випадку скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно роз*ясень Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи був попереджений він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що скорочення чисельності штату, а саме посади першого проректора, проректора з навчальної та методичної роботи дійсно мало місце та було обумовлено об*єктивними причинами.
Так, у відповідності до нормативів чисельності керівництва вищих закладів освіти ІІІ - ІУ рівнів акредитації, затверджених наказом Міністерства освіти України № 265 від 09.08.1996 р., при розрахунку контингенту студентів що навчаються за державним замовленням, при кількості таких студентів до 5 000 осіб чисельність керівництва має складати чотири штатні одиниці.
Згідно довідки відповідача від 01.04.2013 року (а.с. 69), на протязі 2010 - 2013 років у Харківському національному університеті радіоелектроніки склалася тенденція до зменшення чисельності контингенту студентів, що навчаються за державним замовленням. Так, з 2010 року станом на 01.09.2013 року чисельність таких студентів знизилася з 4 566 осіб до 4 098 осіб.
Станом на 01.09.2012 р. чисельність керівництва Харківського національного університету радіоелектроніки у відповідності до затвердженого штатного розпису складала п'ять штатних одиниць: ректор; перший проректор, проректор з навчальної та методичної роботи; проректор з науково-педагогічної роботи; проректор з наукової роботі та проректор з адміністративно-господарської роботи.
Про необхідність приведення чисельності керівництва університету у відповідність до вимог нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти України № 265 від 09.08.1996 р. керівник ХНУРЕ був попереджений листом Міністерства освіти від 04.09.2012 року (а.с. 67).
За змістом ст. 32 Закону України «Про вищу освіту», безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор тощо. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень, крім іншого, вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис, видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу; приймає на роботу та звільняє з роботи працівників; визначає функціональні обов'язки працівників. Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів.
Наказ № 547К 14.09.2012 р. про оголошення скорочення штатної одиниці першого проректора, проректора з навчальної та методичної роботи був підписаний ОСОБА_3, яка на той час виконувала обов'язки ректора, у зв*язку із знаходженням його у відпустці, діяла в межах наданих їй повноважень.
За таких обставин, судова колегія вважає, що наказ № 547К 14.09.2012 р. про оголошення скорочення посади відповідача відповідає вимогам діючого законодавства.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідачем в повному обсязі дотримані вимоги діючого законодавства та процедура при звільненні позивача за скороченням штату.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
За змістом ч. 1 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» до компетенції Вченої ради вищого навчального закладу належать в тому числі й подання пропозицій керівнику вищого навчального закладу щодо призначення та звільнення з посади проректорів (заступників керівника).
У відповідності до положень ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» 28.09.2012 р. на засіданні Вченої раді Харківського національного університету радіоелектроніки було розглянуто питання про подання ректору пропозиції щодо звільнення з посади першого проректора, проректора з навчальної та методичної роботи ОСОБА_2 за п. 1 ст.40 КЗпП України. Членами Вченої Ради університету було прийнято колегіальне рішення про подання ректору, пропозиції щодо звільнення першого проректора, проректора з навчальної та методичної роботи (а.с. 89). Діюче законодавство не містить застереження щодо обов*язкової участі на засіданні Вченої ради особи, щодо якої вирішується те чи інше питання.
Матеріалами справи підтверджено, що 14.09.2012 р. позивач отримав повідомлення про наступне звільнення через два місяці за скороченням штату (а.с. 85) та пропозицію зайняти вакантну посаду професора кафедри Біомедичних електронних пристроїв та систем. (а.с. 86). Крім того, позивачу неодноразово пропонувались всі вакантні посади ХНУРЕ (а.с. 93-96). Позивач відмовився зайняти жодну із запропонованих вакантних посад ХНУРЕ, що ним не оспорюється.
При вирішенні питання про наявність у позивача переважного права на залишення на роботі суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність в установі відповідача однакових за назвою та функціональними обов'язками посад в порівнянні із посадою, що скорочувалася.
З матеріалів справи вбачається, що інші посади проректорів у Харківському національному університеті радіоелектроніки не є тотожними із посадою першого проректора, проректора із навчальної та методичної роботи, оскільки мають інші назви та інші спеціальні трудові права та обов'язки (проректор з науково-педагогічної роботи; проректор з наукової роботі та проректор з адміністративно-господарської роботи). Функціональні обов'язки першого проректора, проректора з навчальної та методичне роботи не дублювалися іншими проректорами університету.
Про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці, в передбаченому ст. 49-2 КЗпП України порядку, було доведено до відома міського центру зайнятості м. Харкова у звіті про заплановане вивільнення працівника від 14.09.2012 року (а.с. 87).
Згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
На засіданні профкому ХНУРЕ 05.11.2012 р. було розглянуто подання за № 04/27-2310 щодо надання згоди профкому на звільнення позивача із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, вирішено надати згоду на таке звільнення.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається, в тому числі, у випадку звільнення заступників керівника установи.
Згідно Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963, перший проректор та проректор є заступниками керівника (ректора) вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, яким є Харківський національний університет радіоелектроніки.
Таким чином, звільнення проректора, першого проректора за скороченням штату могло проводитись без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Така ж позиція викладена в роз*ясненнях Федерації професійних спілок України, у відповіді Харківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України (а.с. 234, 235).
За таких обставин, розгляд подання про надання згоди профкому на звільнення позивача з посади проректора, першого проректора за п. 1 ст. 40 КЗпП України на засіданні профкому за відсутністю ОСОБА_2 не є підставою для повторного отримання згоди профспілкового органу на звільнення, а також не може бути підставою для поновлення позивача на роботі.
Звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України було погоджено з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України.
Так, згідно листа від 13.09.2012 р. за № 1/11-14458 Міністерство освіти і науки молоді та спорту України погоджує скорочення посади, проректора з навчальної та методичної роботи ХНУРЕ, першого проректора (а.с. 83).
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було попереджено про розірвання трудового договору в зв'язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України за два місяці, після чого, за бажанням позивача, йому було надано щорічну основну відпустку. Під час цієї відпуски позивач два рази перебував на лікарняному, у зв'язку з чим ОСОБА_2 за його письмовими заявами було продовжено щорічну відпустку з 04.11.2012 р. по 23.11.2012 р. та з 24.11.2012 р. по 03.12.2012 р. Звільнення позивача відбулося 03.12.2012 р. в останній день відпустки.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що за наведених обставин звільнення позивача в останній день відпустки відповідає вимогам діючого законодавства, не є підставою для поновлення ОСОБА_2 на роботі.
Позивач вважає своє звільнення неправомірним також і з тих підстав, що наказ про звільнення було видано під час діє ухвали суду про забезпечення позову, якою прямо було заборонено звільняти його із займаної посади.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2012 року по іншій справі були вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони адміністрації Харківського національного університету радіоелектроніки вчиняти певні дії, а саме звільняти першого проректора, проректора з навчальної та методичної роботи ОСОБА_2 з посади за п.1 ст.40 КЗпП України до вирішення судом цивільної справи по суті.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2013 року зазначена вище ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2012 року була скасована, як така що є незаконною та необґрунтованою.
Оскільки на час ухвалення судового рішення яке оскаржується ухвала про заборону адміністрації ХНУРЕ звільняти ОСОБА_2 з посади за п.1 ст.40 КЗпП України була визнана незаконною та скасована, то звільнення позивача під час дії цієї ухвали на думку судової колегії не може бути підставою для поновлення його на роботі.
ОСОБА_2 наполягає, що скорочення штату фактично не відбулося, посилаючись також і на той факт, що через короткий час після його звільнення в штатний розпис ХНУРЕ була введена інша аналогічна посада проректора.
Представник відповідача в суді апеляційної інстанції пояснила, що введення нової посади проректора було обумовлено створенням навчально-науково-виробничого комплексу «Технологія та автоматизація» та необхідністю організації роботи з іноземними студентами, кількість яких значно збільшилась.
З наказу Міністерства освіти України за №265 від 09.08.1996 р. вбачається, що за умови створення навчально-науково-виробничих комплексів з дозволу Міністерства освіти України у вищих навчальних закладах передбачена можливість введення додаткової посади проректора (а.с. 68).
На засіданні Вченої ради ХНУРЕ від 31 травня 2013 року було постановлено створити навчально-науково-виробничий комплекс «Технологія та автоматизація» (а.с. 256).
Із довідки ХНУРЕ від 06.09.2013 року вбачається, що згідно з формою Державного статистичного спостереження №2-3нк, контингент іноземних студентів складав відповідно на 01 вересня 2010/2011 н. р. - 537 осіб, на 01 вересня 2011/2012 н. р. - 801 осіб, на 01 вересня 2012/2013 н. р. - 1 096 осіб, на 01 травня 2013 р. 1 459 осіб.
З матеріалів справи вбачається, що введення до штатного розпису ХНУРЕ додаткової посади проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародного співробітництва була погоджена з Міністерство освіти і науки молоді та спорту України 26.06.2013 року (а.с. 257, 258).
Посадові обов*язки проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародного співробітництва є іншими, ніж посадові обов*язкі, які було покладено на позивача на час його звільнення згідно додаткової угоди до контракту підписаної 16.08.2012 року (а.с. 236-238). Зазначене підтверджується витягом з протоколу засідання Вченої ради від 05 липня 2013 року (а.с. 259)
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що посада проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародного співробітництва, яка була введена до штатного розпису з 01 липня 2013 року, фінансується зі спеціального фонду, в той час, як скорочена посада яку обіймав ОСОБА_2 фінансувалася із загального бюджетного фонду.
Таким чином, судова колегія вважає доведеним, що нова посада проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародного співробітництва не є тотожною з посадою з якої був звільнений позивач, має інші функціональні обов*язки (загалом - організація навчального процесу іноземних студентів та міжнародне співробітництво).
За таких обставин, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог діючого законодавства, відсутні підстави для задоволення позову про поновлення ОСОБА_2 на роботі.
Водночас, із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що у задоволенні позову відмовлено і за безпідставністю позовних вимог, і через пропуск без поважних причин строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 233, ст. 234 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строку суд може поновити цей строк.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 6 (із змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Проте оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін.
Таким чином, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
З матеріалів справи не вбачається, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду.
Зазначених положень закону суд першої інстанції не врахував та відмовив у задоволенні позову і за безпідставністю позовних вимог, і через пропуск без поважних причин строку звернення до суду.
В цій частині рішення суду підлягає зміні, із мотивувальної частини рішення слід виключити посилання на відмову у задоволенні позову у зв*язку зі спливом позовної давності.
Керуючись ст. ст. 36, 40, 43, 43-1, 49-2 КЗпП України ст. ст. 303, 304, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 липня 2013 року змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на відмову у задоволенні позову у зв*язку зі спливом позовної давності.
В решті рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 липня 2013 року залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий - Судді -