Провадження 22ц/790/5662/13 Головуючий 1 інстанції - Дегтярчук М.О.
Справа № 629/955/13ц Доповідач - Пилипчук Н.П.
Категорія - відшкодування шкоди
11 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Борової С.А.,
Швецової Л.А.,
при секретарі - Асєєвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3
на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 липня 2013 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 56 112,88 грн., на відшкодування моральної шкоди - 2 000 грн., витрати по сплаті судового збору 229,40 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 липня 2013 року, його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинні нести майнову відповідальність солідарно з ОСОБА_2, оскільки останні не вжили заходів для вилучення транспортного засобу у неповнолітнього, що дозволило б уникнути негативних наслідків його експлуатації.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 липня 2013 року, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 у повному обсязі та задовольнити його зустрічні позовні вимоги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що шкода, яка завдана позивачу не знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з ДТП, яке відбулося за його участю. Наполягає, що наявні підстави для відшкодування завданої йому моральної шкоди незалежно від вини ОСОБА_3
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 17.09.2012 року о 20.30. на автодорозі Мерефа-Павлоград 91км сталася дорожньо-транспортна пригода за участю неповнолітнього ОСОБА_2, який у темний час доби керував мотоциклом марки ІЖ-Планета-3, на якому не працювали зовнішні світлові прилади, без державного номерного знака, не маючи права на керування даним транспортним засобом, та водія ОСОБА_3, який керував автомобілем марки «Форд Фокус», державний номер НОМЕР_1. Внаслідок ДТП транспорті засоби зазнали механічних ушкоджень (а.с. 15-16). ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою розлад здоров'я, що підтверджено актом судово-медичного дослідження № 621-ЛЗ/12 від 17.09.2012 року.
Таким чином, шкода сторонам завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, така шкода відшкодовується на загальних підставах, до спірних правовідносин слід застосовувати ст. ст. 1166, 1188 ЦК України.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно вимог ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до сімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої неї шкоди, ця шкода відшкодовується, в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.10.2012 року винним у вчиненні адміністративних правопорушеннь за ст. 124, ч. 2 ст. 126, ч. 6 ст. 121 КУпАП визнаний ОСОБА_2, йому обрано покарання у виді штрафу в розмірі 595 грн. ОСОБА_2 визнав свою провину у вчиненні правопорушень в повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся (а.с. 14). До набрання постановою законної сили ОСОБА_2 сплатив призначений штраф на користь держави 22 жовтня 2012 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
За таких обставин, постанова Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18.10.2012 року у справі про адміністративне правопорушення правильно судом першої інстанції прийнята за основу події ДТП, судова колегія вважає вину ОСОБА_2 у ДТП встановленою, вину ОСОБА_3 не доведеною.
Оскільки на час ухвалення судового рішення ОСОБА_2 досяг повноліття і обов'язок батьків відшкодувати завдану ним шкоду припинився, суд правильно дійшов висновку про стягнення відшкодування лише з ОСОБА_2
На підтвердження розміру майнової шкоди ОСОБА_3 надав суду акт виконаних робіт № 01220340 від 31.10.2012 року, з якого вбачається, що матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля FORD FOCUS TREND, 2012 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 56 112 грн. 88 коп. (а.с.17-21, 25-29).
Безпідставними та не підтвердженими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що пошкодження автомобілю ОСОБА_3 могли бути спричинені іншим транспортним засобом, про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою, що завдана позивачу та ДТП. Такі доводи спростовані матеріалами справи. Так згідно довідки начальника ВДАІ Лозівського МВ з обслуговування м. Лозова, Лозівського і Близнюківського районів ГУ МВС України в Харківській області від 1 березня 2013 року, обліковим даним «МРЕВ-2000» автомобіль «ФОРД-ФОКУС» д. н. НОМЕР_1, який зареєстрований за гр. ОСОБА_3 в період з 23 серпня по 17 вересня 2013 року в ДТП не перебував.
Обсяг ремонтних відновлювальних робіт виконаних щодо автомобіля ОСОБА_3 відповідає характеру та обсягу ушкоджень отриманих цим автомобілем під час ДТП 17.09.2012 року.
Клопотання про призначення відповідних судових експертиз сторони не заявляли.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення відшкодування з ОСОБА_2, вірно визначив розмір стягнення.
Рішення суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. повністю відповідає вимогам ст. 1167 ЦК України, та роз'ясненням, даним в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Розмір моральної шкоди визначено судом із врахуванням принципу розумності і справедливості.
Доводи ОСОБА_2 про наявність підстав для стягнення на його користь з ОСОБА_3 моральної шкоди не ґрунтуються на законі. До спірних правовідносин не може бути застосована ч. 2 ст. 1167 ЦК України, оскільки моральну шкоду ОСОБА_2 зазнав не в результаті дії, а внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, і така шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених ч. 1 ст. 1167 ЦК України, особою яка її завдала за наявності її вини. Вини ОСОБА_3 у спричиненні моральної школи ОСОБА_2 не встановлено.
За таких обставин, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг судова колегія не встановила порушень судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи наведене, апеляційну скаргу необхідно відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -