Провадження 22ц/790/5727/13 Головуючий 1 інстанції - Вергун І.В.
Справа № 623/2139/13-ц Доповідач - Пилипчук Н.П.
Категорія - земельні
11 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Борової С.А.,
Швецової Л.А.,
при секретарі - Асєєвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 липня 2013 року
по справі за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави до Ізюмської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення 36 сесії Ізюмської міської ради 6 скликання № 1449 від 01 жовтня 2012 року та повернення шляхом звільнення земельної ділянки, -
Ізюмський міжрайонний прокурор Харківської області в інтересах держави, звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що оспорюваним рішенням відповідача порушено право власності територіальної громади, а також інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною землі. Просив визнати незаконним та скасувати рішення 36 сесії Ізюмської міської ради 6 скликання від 31.10.2012 року № 1449 « Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_2», зобов'язати ОСОБА_2 повернути Ізюмській міській раді шляхом звільнення земельної ділянки, площею 30,0 кв. м. за адресою АДРЕСА_1. .
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 липня 2013 року позовні вимоги Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області задоволено. Вирішено визнати незаконним та скасувати рішення 36 сесії Ізюмської міської ради 6 скликання від 31.10.2012 року № 1449 «Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_2»; зобов'язати ОСОБА_2 повернути Ізюмській міській раді шляхом звільнення земельну ділянку, площею 30,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 у придатному для використання стані.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, відмовити у задоволенні позову Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що ні з її боку ні з боку Ізюмської міської ради Харківської області не порушуються інтереси держави, а тому підстав для задоволення позову немає. Крім того, зазначає, що скасування рішення 36 сесії Ізюмської міської ради 6 скликання від 31.10.2012 року № 1 449 порушить її права, оскільки вона понесла значні витрати на оформлення необхідної документації.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, не заперечується сторонами, що рішенням 36 сесії 6 скликання Ізюмської міської ради № 1449 від 31 жовтня 2012 року був наданий дозвіл ОСОБА_2 на укладення договору особистого строкового сервітуту на користування реальною часткою території площею 30,0 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 для встановлення металевого павільйону з продажу продовольчих товарів. Визначений термін дії договору особистого строкового сервітуту користування реальної частки території п'ять років. Визначена плата за користування реальною часткою території в розмірі, що прирівнюється до суми орендної плати за аналогічну земельну ділянку і становить 12% нормативної грошової оцінки на рік, на ОСОБА_2 поклали обов*язок оформити договір особистого строкового сервітуту користування реальної частки території до 31 грудня 2012 року, оформити паспорт прив'язки тимчасової споруди (а.с.14).
12.12.2012 року між Ізюмською міською радою і ОСОБА_2 був укладений договір особистого строкового сервітуту користування реальної частики території. Предметом даного договору є реальна частка території Ізюмської міської ради для розміщенням тимчасової споруд металевого павільйону з продажу продовольчих товарів, яка знаходиться на АДРЕСА_1 в місті Ізюм. Згідно договору в обмежене користування ОСОБА_2 передається реальна частка території загальною площею 30,0 кв.м з цільовим призначенням для розміщення тимчасової споруди для ведення підприємницької діяльності. Договір зареєстрований в виконавчому комітеті Ізюмської міської ради 12.12.2012 року № (а.с.9 -10).
Передача реальної частки території в користування здійснена актом приймання - передачі об'єкта користування від 12.12.2012 року ( а.с.13).
Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки в тому числі здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцево самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужо земельною ділянкою (ділянками).
Згідно ч.1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітуту) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до ч. 2 ст. 402 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником ( володільцем) земельної ділянки.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 100 Земельного кодексу України договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Згідно з ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності регламентований ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Наказом Мінрегіонбуду від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності».
Судом встановлено, договір особистого строкового сервітуту укладений 12.12.2012 року між Ізюмською міською радою і ОСОБА_2 в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно не зареєстрований.
Аналіз вказаних норм закону дає підстави вважати, що оспорюване рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради винесено з порушенням зазначених норм закону, оскільки для вирішення питання щодо розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності встановлений окремий порядок, який не дотриманий відповідачами, використання земельної ділянки, що належить Ізюмській територіальній громаді можливе без обтяження сервітутом.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -