Справа № 377/529/13 Головуючий у І інстанції Теремецька Н.Ф.
Провадження № 22-ц/780/5744/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко
Категорія 26 18.10.2013
іменем України
17 жовтня 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Антіпову Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 30 липня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Славутицький МС управління державної міграційної служби України в Київській області, орган орпіки та піклування виконкому Славутицької міської ради Київської області, Славутицька міська рада Київської області, ОСОБА_5 про виселення, -
У квітні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 5 травня 2008 року між АППБ «Аваль» і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав кошти в сумі 25000 доларів США терміном на 7 років. На забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між банком і відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договори поруки, а також договір іпотеки, за яким останні передали в іпотеку належне їм майно: трьохкімнатну квартиру у АДРЕСА_1. Посилався, що у зв'язку із невиконанням ОСОБА_5 умов договору банк звернувся до суду з позовом і рішенням Славутицького міського суду Київської області від 4 жовтня 2011 року із ОСОБА_5, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було стягнуто борг за кредитним договором в розмірі 8955,11 доларів США, 15968,79 грн. Вказував, що в ході примусового виконання судового рішення державним виконавцем було накладено арешт на предмет іпотеки.
Посилаючись на ч.4 ст.9 ЖК України та ст.40 Закону України «Про іпотеку», просив виселити із квартири у АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітню доньку ОСОБА_4, а також стягнути судові витрати.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 30 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким його вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд обгрунтовував свої висновки тим, що відсутні передбачені законом підстави для виселення відповідачів із жилого приміщення, з огляду на те, що на спірну квартиру не зверталося стягнення як на предмет іпотеки, а відтак відсутні передбачені Законом України «Про іпотеку» підстави для виселення відповідачів.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Це ж положення закріплено в ст.9 ЖК України, згідно якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» згідно із ст.109 ЖК України, ст.39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 5 травня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є позивач, і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, згідно якого позичальник отримав у банку кредит готівкою в розмірі 25000 доларів США строком на 7 років. На забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між банком і відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договори поруки, а також договір іпотеки, за яким останні передали в іпотеку належне їм майно: трьохкімнатну квартиру у АДРЕСА_1.
Також судом встановлено, що у зв'язку із невиконанням ОСОБА_5 умов кредитного договору банк звернувся до суду і рішенням Славутицького міського суду Київської області від 4 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили, із ОСОБА_5, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було стягнуто борг за кредитним договором в розмірі 8955,11 доларів США, 15968,79 грн.
На виконання даного рішення державний виконавець наклав арешт на спірну квартиру.
Доказів про звернення стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом позивач суду не надав.
За таких обставин, з огляду на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» не проводилося, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову про виселення.
Доводи апеляційної скарги про те, що банком застосовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений п.5.4 договору іпотеки та статтями 36-37 Закону України «Про іпотеку», що у своє чергу дає підстави для виселення, необгрунтовані та суперечать встановленим судом обставинам справи.
Укладений між сторонами договір іпотеки (п.5.4) передбачає звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя. В такому випадку згідно п.5.5.1 договору у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги банку про усунення порушень, звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки, а сам договір є правовстановлюючим документом.
Представником позивача не надано суду доказів, що відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за банком права власності на предмет іпотеки у вигляді квартири на підставі договору іпотеки.
Посилання представника банку на те, що направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень кредитного договору фактично є зверненням стягнення на предмет іпотеки, надумані та не відповідають змісту договору іпотеки і вимогам закону.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову у задоволенні позову не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 30 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді :