печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22398/13-ц
17 жовтня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г. ,
при секретарі - Солона А. А.,
розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Андреас Неоклеус енд Ко.» в особі ліквідаційної комісії про зобов'язання включити грошові вимоги до складу кредиторської заборгованості, -
17.10.2013 року було відкрито провадження по вказаній цивільній справі.
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» формувати та подавати на затвердження учасникам товариства проміжний ліквідаційний баланс та ліквідаційний баланс до моменту вирішення справи по суті.
В обґрунтування заяви, позивач зазначає, що 12.08.2013 р. надіслав відповідачу заяву про визнання вимог, однак всупереч нормам чинного законодавства відповідач не надіслав йому рішення про результат розгляду заяви.
Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, так як відповідач ухиляється від визнання законних вимог позивача, є небезпека того, що до моменту прийняття рішення судом у справі, ліквідаційна комісія ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» складе проміжний ліквідаційний баланс, здійснить розрахунки з іншими кредиторами, складе ліквідаційний баланс та завершить ліквідаційну процедуру.
В такому разі, ОСОБА_1 вважає, що виконання рішення у справі за позовом про зобов'язання включити грошові вимоги до складу кредиторської заборгованості буде неможливим.
Судом встановлено, що предметом спору є зобов'язання вчинити дії, а саме позивач ОСОБА_1 просить зобов'язати ліквідаційну комісію ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» визнати грошові вимоги в розмірі 64 080,00 грн. та включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу як вимоги другої черги та переліку пред'явлених кредиторами вимог.
Згідно положень ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.
Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).
Заборона формувати та подавати на затвердження учасникам ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.» проміжний ліквідаційний баланс та ліквідаційний баланс до моменту вирішення справи по суті не може гарантувати забезпечення позову, як того просить позивач у своїй заяві, до вирішення спору у судовому порядку.
У заяві про забезпечення позову позивач не навів достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання.
Суд вважає, що заява щодо забезпечення позову не обґрунтована та така, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Андреас Неоклеус енд Ко.» в особі ліквідаційної комісії про зобов'язання включити грошові вимоги до складу кредиторської заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Т. Г. Ільєва