Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
23 вересня 2013 року Справа № 814/3242/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за
адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНЗАС УКРАЇНА» (вул. Лескова, 3-А, м. Миколаїв, 54002)
до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)
про: скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013р. № 0003452260,
Згідно заяви про зміну предмету позову від 17.09.2013р: визнати неправомірним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003452260 та №0003442260 від 08.04.2013.в повному обсязі, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНЗАС УКРАЇНА», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0003452260 від 08.04.2013.
Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.51, ст.137 КАС України, позивач скористався своїм правом змінити позовні вимоги до прийняття рішення, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача від 17.09.2013р: визнати неправомірним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003452260 та №0003442260 від 08.04.2013 року в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що відносно порушення ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» позиція ДПІ не аргументована, оскільки твердження про відсутність документів, підтверджуючих факт реального здійснення угоди, укладеної між позивачем та ТОВ « МКПК « АГЕНТІЯ ТРЕЙД» не відповідають дійсності. Для перевірці відповідачу було надавано первині бухгалтерські документи, які є письмовим свідоцтвом, що фіксує та підтверджує господарську операцію. Розрахунки з ТОВ «МКПК «АГЕНТІЯ ТРЕЙД» за отриманий товар здійснювались безготівковим шляхом, що підтверджено відповідними банківськими документами, які були предметом дослідження при перевірці. Таким чином, позивач вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняти неправомірно».
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що позивачем було порушено приписи п.п.3.1 ст.3, п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого податкові повідомлення рішення є цілком правомірними та законним, і підстави для їх скасування відсутні.
Представниками позивача та відповідача подані заяви про слухання справи в порядку письмового провадження без участі представників сторін.
У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
В період з 15.02.2013 року по 21.02.2013 року Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ( відповідачем), проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТРАНЗАС УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2010 по 30.06.2010 при здійсненні правових відносин з ТОВ «Міжнародна комерційно-посередницька компанія «АГЕНТІЯ ТРЕЙД».
За результатами перевірки відповідачем складено акт №189/22-600/19285560 від 28.02.2013 року (а.с.13-34).
У пункті 1 висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «ТРАНЗАС УКРАЇНА» п.п.3.1 ст.3, п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на суму 1 866 569,00 грн.
У пункті 2 висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «ТРАНЗАС УКРАЇНА» п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1 493 255,00 грн.
На підставі акту перевірки, 08 квітня 2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:
- № 0003452260, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток - 2 333 211,00 грн. (1 866 569,00 грн. за основним платежем та 466 642,00 грн. штрафних санкцій);
- № 0003442260, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість 1 866 569,00 грн. (1 493 255,00 грн. за основним платежем та 373 314,00 грн. штрафних санкцій).
Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» визначенно, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно пп.7.7.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження.
Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.
Недобросовісність учасників господарських правовідносин не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0003442260 від 08.04.2013 р. є висновки контролюючого органу про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з контрагентом ТОВ « Міжнародна комерційно-посередницька компанія «АГЕНТІЯ ТРЕЙД» на виконання договірних зобов'язань про поставку легованої сталі. Вказаний висновок контролюючого органу ґрунтується на висновку контролюючого органу, викладені в акті перевірки, що не стосується позивача, про фактичне нездійснення ТОВ «Міжнародна комерційно-посередницька компанія «АГЕНТІЯ ТРЕЙД» підприємницької діяльності, а також про ухилення останнього від проведення планової вихідної перевірки.
Положення п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування податку.
В свою чергу, позивачем надано суду достатньо доказів реальності господарської операції між ним та ТОВ «МКПК «АГЕНТІЯ ТРЕЙД» , а саме: договір поставки від 11.06.10 №100611/П (а.с. 44-45), Специфікація №1 від 14.06.10 (а.с. 46) та Специфікація №2 від 16.06.10 до договору від 11.06.10 №100611/П (а.с. 47), податкові накладні №66 від 24.06.10 та №67 від 25.06.10 (а.с. 48-49), видаткові накладні №7 від 24.06.10. №8 від 24.06.10, №9 від 25.06.10 (а.с. 50-52), договір комісії №100615/К від 15.06.2010р. з TOB «ПКК Компроміс» (а.с. 53-56), Додаток №1 від 15.06.10 до договору комісії №100615/К від 15.06.2010 (а.с. 57), Додаток №2 від 21.06.10 до договору комісії №100615/К від 15.06.2010 (а.с. 58) Додаток №3 від 18.06.10 до договору комісії №100615/К. від 15.06.2010 (а.с. 59), Товарно-транспортні накладні: ТТН №24/06/10-1ТТ від 24.06.10; ТТН №24/06/10-2ТТ від 24.06.10; ТТН №24/06/10-ЗТТ від 24.06.10; ТТІІ №25/06/10-1ТТ від 25.06.10; ТТН №24/06/10-4ТТ від 24.06.10 (а.с. 60-64); Митні декларації: 113050000/2010/005166 від 24.06.10; 113050000/2010/005169 від 24.06.10;113050000/2010/005170 від 24.06.10; 113050000/2010/005211 від 25.06.10; 113050000/2010/005215 від 25.06.10. (а.с. 65-69).
З врахуванням викладеного, доводи контролюючого органу про протиправність формування позивачем податкового кредиту в зв'язку з недобросовісністю позивача, визнані судом необґрунтованими, інкримінування позивачеві вчинення дій у вигляді укладення нікчемних (недійсних) правочинів не ґрунтується на чинному законодавстві і є здогадом, який не може бути використано як доказ у справі, виходячи з наступного.
В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.
Таким чином, відповідачем на надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.
Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.
При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентами податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ.
На час укладання та виконання договорів ТОВ «МКПК «АГЕНТІЯ ТРЕЙД» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право виписувати (видавати) податкові накладні. В свою чергу, покупець (позивач) мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит.
Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність підтвердження правомірності віднесення суб'єктом господарювання до податкового кредиту сум податку на додану вартість від отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, якщо платник податків (в даному випадку позивач) виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку повною мірою підтверджують проведення господарських операцій позивачем з першим прямим постачальником-контрагентом.
Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону №334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Згідно п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР, на порушення якого вказує відповідач у акті, до складу валових витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці тощо.
Відповідно до вимог п.п.5.3.9 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь - які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
Позивачем при проведенні перевірки надавались відповідачу договір поставки між ТОВ «Міжнародна комерційно-посередницька компанія «Агентія Трейд» та ТОВ «Транзас Україна» від 11.06.10 №100611/П, Специфікація №1 від 14.06.10 та Специфікація №2 від 16.06.10 до договору від 11.06.10 №100611/П, податкові накладні №66 від 24.06.10 та №67 від 25.06.10, видаткові накладні №7 від 24.06.10. №8 від 24.06.10, №9 від 25.06.10, Товарно-транспортні накладні: ТТН №24/06/10-1ТТ від 24.06.10; ТТН №24/06/10-2ТТ від 24.06.10; ТТН №24/06/10-ЗТТ від 24.06.10; ТТІІ №25/06/10-1ТТ від 25.06.10; ТТН №24/06/10-4ТТ від 24.06.10 , що знайшло своє підтвердження у акті перевірки (а.с.18).
За вказаних обставин, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 1866569,0 грн. та виніс податкове повідомлення-рішення № 0003452260 від 08 квітня 2013 року незаконно та необґрунтовано.
Таким чином, оскільки відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства є бездоказовими.
Вищенаведене є підставою для задоволення позову.
Керуючись статтями 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року № 0003452260
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року № 0003442260.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.В. Малих