11 жовтня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді - Шеремет А.М.,
суддів: Василевича В.С., Собіни І.М.
секретар судового засідання Панас Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 06 серпня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про встановлення меж і розмірів прибудинкової території та усунення перешкод у користуванні власністю, -
Рішенням Рівненського міського суду від 06 серпня 2013 року в задоволенні даного позову відмовлено.
Вважаючи дане рішення незаконним ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.
При цьому покликається на те, що судом не повно встановлено обставини, щодо фактичного погодження Рівненською міською радою встановлення межових споруд.
Вказує, що судом не враховано ту обставину, що між сторонами існує спір і якщо сторони будуть подавати пропозиції до Рівненської міської ради для затвердження то ці пропозиції будуть необ'єктивними, оскільки кожна сторона буде замовляти їх в своїх інтересах.
Вважає, що через такі обставини необхідним є розроблення проекту розподілу території саме за замовленням органу місцевого самоврядування.
Покликаючись на Закон України „Про приватизацію державного житлового фонду" та ст. 42 ЗК України з приводу того, що власники квартир мають право користуватися закріпленою за будинком прибудинковою територією вказує, що такої можливості вона частково позбавлена і як підтверджують матеріали справи на прибудинковій території встановлювалися огорожі за вказівкою різних органів та посадових осіб.
Законність огорож та порядок їх встановлення не контролювався органами влади у зв'язку з прийняттям рішення Рівненською міською радою, яке фактично легалізувало всі огорожі.
Вказує також, що в порушення вимог Закону України „Про планування та забудову територій" органом місцевого самоврядування не розроблено проект розподілу територій, за яким визначаються межі прибудинкових територій.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з березня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу є власниками квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_2. Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є власниками квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4.
З матеріалів справи вбачається, що прибудинкова територія вказаних будинків обліковується як землі запасу Рівненської міської ради.
Згідно протоколу від 12 травня 20103 року комісія в складі першого заступника міського голови Кравчука О.М., заступника міського голови Пасічника М.П., начальника управління земельних ресурсів Петрова М.В., начальника відділу землевпорядкування управління містобудування та архітектури Очередько І.М., начальника ЖКП „Центральне" Михайличенка М.М., начальника ДП „Каліф" Андрійчука В.М., начальника ВТВ ЖКП „Центральне" Крижанівської Л.І., прийшла до висновку, що з метою приведення дворової території до належного санітарного стану та припинення надходження скарг від гр. ОСОБА_6 необхідно виконати слідуючі роботи: по АДРЕСА_1 встановити огорожу зі сторони вул. Маяковського.
З відповіді Управління житлово-комунального господарства Рівненського міськвиконкому ЖКП „Центральне" вбачається, що частина огорожі на дворовій території житлових будинків АДРЕСА_1 зі сторони вул. Маяковського встановлена згідно протоколу комісійного розгляду звернення ОСОБА_3, яка проживає в кв. АДРЕСА_2, від 12 травня 2003 року. Додаткова огорожа на дворовій території вищевказаних будинків встановлена 30 грудня 2003 року згідно усного розпорядження міського голови.
ОСОБА_1 зазначає, що зведенням зазначеного забору їй чиняться перешкоди у користуванні її квартирою, а саме неможливість проїзду автомобіля і в зв"язку з цим внесення великогабаритних речей до входу в квартиру.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що огорожа на дворовій території житлових будинків АДРЕСА_1 зі сторони вул. Маяковського, є перешкодою у користуванні її квартирою.
Крім того, з пояснень представника Рівненської міської ради, ОСОБА_3 та геодезичної схеми вбачається, що з вул. Соборної можливий необхідний доступ до квартири № 2 ОСОБА_1
Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 42 ЗК України у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Тому тільки у разі створення об"єднання власників можливо вирішити питання щодо передачі земельної ділянки та встановлення порядку використання прибудинкової території.
Законом України „Про об"єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29 листопада 2001 року та відповідною постановою Кабінету Міністрів України передбачені правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об"єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов"язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. 42 ЗК України власники квартир багатоквартирного будинку державного житлового фонду мають право користуватися закріпленою за будинком прибудинковою територію.
Визначення поняття прибудинкової території міститься в ст. 1 Закону України від 29 листопада 2001 року "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", відповідно до якого - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
При цьому під прибудинковою територією слід розуміти встановлену містобудівною документацією земельну ділянку багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідну для розміщення й обслуговування жилого будинку та пов'язаних із ним господарських і технічних будівель і споруд, тобто нею є територія під жилим будинком, проїзди та тротуари, озеленені ділянки, ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів мешканців будинку, для господарських цілей та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацію будинку.
Розміри та конфігурація земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації (ч. 4 ст. 42 ЗК України), зокрема проектом розподілу території.
З матеріалів справи, а саме з Рішення Виконкому Рівненської Міської Ради депутатів трудящих від 06 травня 1953 року, реєстру висновків і пропозицій комісії про реєстрацію земельних ділянок в квартирі АДРЕСА_5, висновку про реєстрацію документів на право користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 вбачається, що розмір цієї ділянки по практичному користуванню складає 148,0 кв. м. в тому числі під забудовами - 71,5 кв. м.; з них: під житловими - 71,5 кв. м., під двором - 76, 5 кв. м.
З генерального плану земельної ділянки з будівлями АДРЕСА_2 від 17 січня 1948 року вбачається, що площа присадибної земельної ділянки складає : загальна 673 кв. м. в тому числі під забудовами 227,2 кв. м., з яких під житловими -180, 5 кв. м., під нежитловими - 46, 7 кв. м., та під двором - 446 кв. м.
Згідно архівної довідки № Ж-24 від 26 липня 2004 року в архівному фонді Рівненського міського фінансового управління по податках і митних зборах в книзі реєстрації нерухомості по місту за 1935-1937 роки є відомості, що до домоволодіння по АДРЕСА_2 належала земельна ділянка загальною площею 756, 40 кв. м.
З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв"язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 06 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча А.М. Шеремет
Судді: В.С. Василевич
І.М. Собіна