Справа № 22-ц/793/2378/13Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 20 Олійник М.Ф.
Доповідач в апеляційній інстанції
Демченко В. А.
16 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Демченко В. А.
суддів Подорога В. М. , Бородійчук В. Г.
при секретаріПосипайко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 10 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства недійсним, -
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства недійсним.
Свої вимоги мотивувала тим, що її батько ОСОБА_8, відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай ЧЕ-XVI № 263462, виданого 29.11.2005 р. Шельпахівською сільською радою Христинівського району, мав майновий пай номінальною вартістю 12092 грн. 20.05.2010 р. ОСОБА_7 запропонував її батькові продати йому право власності на вказаний майновий пай, про що вони в цей же день мали укласти договір купівлі-продажу права власності на вказаний майновий пай.
ІНФОРМАЦІЯ_1. її батько помер. Перед смертю батько повідомив їй, що ОСОБА_7 не розрахувався з ним за вказаним договором. При оформленні договору у приватного нотаріуса ОСОБА_9 ОСОБА_7 не було, а в нотаріуса був вже заготовлений договір, ніби то підписаний ОСОБА_7 і нотаріус умовила її батька підписати договір.
Порівнюючи підпис ОСОБА_7 у договорі з іншими його підписами на документах, вона виявила, що у договорі купівлі -продажу стоїть підпис не ОСОБА_7, а іншої особи.
Після розпаювання майна КСП "Перемога" була здійснена переоцінка майна, яке розпайовувалось, і вартість його зросла, внаслідок чого мала зрости і номінальна вартість майнових паїв, але цього не сталось.
При укладенні договору ОСОБА_7, який є керівником та співвласником Підприємства, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, ввів її батька в оману і не повідомив йому реальну вартість його майнового паю.
Згідно з умовами договору ОСОБА_7 мав сплатити її батькові 2418 грн., але він їх до цього часу не сплатив, отже умов договору не виконав.
Оскільки договір стосувався права на нерухоме майно, то він повинен був пройти державну реєстрацію, чого теж зроблено не було.
Додатковим доказом того, що ОСОБА_7, не розрахувавшись з її батьком за договором, сам не вважав себе власником майнового паю її батька у сумі 12092 грн., є рішення Христинівського районного суду від 08.10.2010р. у справі № 2-615/10, яке набуло чинності, де серед 152 відповідачів у справі - власників майнових паїв, які продали їх ОСОБА_7, її батько не значиться.
Відповідно до вимог ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Оскільки ОСОБА_7 не провів державної реєстрації договору та навмисно ввів в оману її батька щодо обставин фактичної вартості його майнового паю і до цього часу не розрахувався згідно з умовами договору, то вказаний договір необхідно визнати недійсним.
У судове засідання суду першої інстанції позивач ОСОБА_6 не з'явилася, проте її інтереси представляв за довіреністю ОСОБА_10, який позов підтримав повністю. Свої вимоги обгрунтовував тим, що ОСОБА_8 не отримував свідоцтво про право власності на майновий пай, тому він не міг продати майновий пай, відповідач ОСОБА_7 не розрахувався з ОСОБА_8 відповідно до умов договору, у відповідача ОСОБА_7 відсутнє документальне підтвердження розрахунку, а відповідно до вимог ЦК України платежі на суму понад 50 грн. повинні здійснюватись через фінансові установи.
Просив договір купівлі-продажу між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 права власності на майновий пай члена КСП "Перемога" с. Шельпахівки Христинівського району від 20.05.2010 р. визнати недійсним.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 10 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства недійсним відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просить його скасувати, так як вважає його ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухваливши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції до залишення без змін з наступних підстав.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, і як наслідок ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із матеріалів справи вбачається, що 20.05.2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір купівлі - продажу права власності майновий пай, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 2806 (а. с. 5), а 01.01.2013 року ОСОБА_8 помер (а. с. 6).
Колегія суддів погоджується із висновком районного суду відносно того, що посилання позивача ОСОБА_6 на те, що договір купівлі-продажу права власності на майновий пай члена КСП підлягає державній реєстрації, не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.
У разі, якщо такий договір підлягав би державній реєстрації, то, враховуючи положення ч. 3 ст. 640 ЦК України про те, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації, такий договір неможливо було б визнати недійсним, оскільки він вважався б неукладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Посилання позивача на те, що даний договір купівлі-продажу вчинений її батьком внаслідок обману з боку відповідачка, а тому є підстави для визнання даного правочину недійсним є необґрунтованими та недоведеними, оскільки судом першої інстанції вірно оцінені докази по справі, які є належними та достовірними доказами, як того вимагають приписи ст. ст. 10, 11 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього ж Кодексу), такий правочин визнається недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Отже, підставою для визнання правочину недійсним відповідно до зазначеної норми, є введення однією стороною іншої сторони правочину в обман щодо обставин, які мають істотне значення. Якщо особа, яка вчинила правочин (ч. 1 ст. 229 ЦК України), помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно з роз'ясненнями, наданими в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особами, котрі беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони даного правочину. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, в даному випадку позивач.
Зазначене дає підстави для висновку, що обман може стосуватись тільки обставин, що мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатись в активних та пасивних діях недобросовісної сторони правочину.
У п. 3 даного спірного договору зазначено про те, що продаж вчинено за 2418 грн., які продавець отримав від покупця повністю до підписання договору.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у позові з підстав визначений у ст. 230 ЦК України із - за недоведеності.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тому сторони у договорі вправі були вказати ціну продажу іншу, ніж номінальна вартість майнового паю. І посилання ОСОБА_6 про те, що відповідач ОСОБА_7 до цього часу не розрахувався з її батьком ОСОБА_8 за умовами договору, не відповідає дійсності та спростовується п. 3 договору, згідно з яким продаж вчинено за 2418 грн., які продавець отримав від покупця повністю до підписання договору. ОСОБА_8 з моменту укладення договору і до кінця свого життя жодних вимог до ОСОБА_7 не заявляв, до правоохоронних органів з цього приводу не звертався.
Окрім цього, відповідач ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції пояснив, що розрахунок з покійним ОСОБА_8 було проведено повністю до підписання договору купівлі-продажу, вони обоє були присутні у нотаріуса та особисто підписували даний договір, і на даному договорі стоїть саме його підпис, а в послідуючому ОСОБА_8 не висловлював за час свого життя будь-яких претензій щодо не проведення розрахунку.
На запит апеляційного суду, приватним нотаріусом ОСОБА_9 було надано документи, які були витребувані при посвідченні договору купівлі-продажу права власності на майновий пай між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, серед яким мається і свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Серії ЧЕ-ХУІ №263462 на імя ОСОБА_8, видане Шельпахівською сільською радою 29.11.2005 року.
А тому, доводи апелянта про те, що таке свідоцтво взагалі не отримувалось її покійним батьком ОСОБА_8 є безпідставними, оскільки оригінал свідоцтва мається в матеріалах нотаріальної справи.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень законодавства, а доводи апелянта у апеляційній скарзі на те, що рішення суду незаконне нічим не підтверджено та не наведено підстави, передбачені ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 307 , 308 , 313 , 314, 315 , 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 10 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства недійсним - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :