Справа № 609/865/13-пГоловуючий у 1-й інстанції Олійник Т.М.
Провадження № 33/789/100/13 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
22 серпня 2013 р. Суддя апеляційного суду Тернопільської області Сарновський В.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в місті Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 1 серпня 2013 року, -
Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 1 серпня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 2600 гривень.
Згідно постанови, ОСОБА_1 7 липня 2013 року о 21 год. 10хв. в м. Шумськ по вул. Енергетична керував скутером DELTА, без державного номерного знака, із явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння шкіри обличчя, запах алкоголю з ротової порожнини) та від проходження в установленому порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі. Свої вимоги мотивує тим, що суд не врахував його пояснення під час розгляду і в матеріалах справи відсутні докази встановлення факту його перебування у стані сп'яніння. Вказує, що від обстеження на стан алкогольного сп'яніння не відмовлявся і працівник міліції йому пройти обстеження не пропонував, а зазначені в протоколі свідки під час його складання присутні не були і в судовому засіданні не допитувались. Стверджує, що пояснення в протоколі про відмову від проходження обстеження ним були написані під психологічним тиском працівника міліції.
Заслухавши апелянта, який просить його скаргу задовольнити з викладених у ній підстав, дослідивши вказані в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи та подані докази, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Наведені в апеляційній скарзі та поясненнях ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду доводи про відсутність доказів його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.
Встановлено, що ОСОБА_1 7 липня 2013 року о 21 год. 10 хв. керував транспортним засобом, маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме почервоніння шкіри обличчя та запах алкоголю з ротової порожнини, і відмовився у встановленому порядку пройти огляд на стан сп'яніння.
Даний факт зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення серії СА1 №210976, складеним інспектором ВДАІ Шумського РВ УМВСУ Савкою І.Б. і підписаним свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також ОСОБА_1
Вказані обставини підтверджуються також і письмовими поясненнями ОСОБА_1 в цьому протоколі та в суді першої інстанції, в яких він вказав, що в той день дійсно керував скутером і перед тим вживав пиво.
Крім того, в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 стверджував, що його обличчя через фізіологічні особливості завжди має почервоніння і він в той день вживав лише безалкогольне пиво, тобто не заперечував факт керування транспортним засобом та наявність вказаних у протоколі ознак сп'яніння.
Відповідно до п.2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, з наступними змінами(далі - Правила), водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Однак з матеріалів справи слідує, що в порушення вказаних вимог Правил ОСОБА_1 від проходження медичного огляду відмовився.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 вказував, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння через те, що перебував у тверезому стані.
Факт відмови від проходження огляду підтверджується також письмовими поясненнями ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення та доданими до цього протоколу письмовими поясненнями свідків.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є вірним.
Твердження апелянта про те, що письмові пояснення в протоколі про адміністративне правопорушення написані ним під психологічним тиском інспектора ДАІ, необґрунтовані жодними доказами і суперечать матеріалам справи.
Так, з повідомлення прокуратури Шумського району від 15 серпня 2013 року слідує, що за результатами перевірки з цього приводу, в ході якої були опитані інспектор ВДАІ Савка І.Б. та вказані в протоколі жителі Шумського району ОСОБА_4 і ОСОБА_3, порушень вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України "Про міліцію" під час оформлення матеріалів відносно ОСОБА_1 виявлено не було, а факти психологічного та фізичного тиску на нього не підтвердились.
Крім того, з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 слідує, що після складання відносно нього протоколу 7 липня 2013 року він у медичні установи чи в правоохоронні органи з приводу вчинення відносно нього психологічного тиску і примушування до визнання вини не звертався, а скаргу на дії працівника міліції подав лише 5 серпня 2013 року, тобто майже через місяць після складання протоколу і вже після винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з яким він не згідний.
За наведених обставин, твердження апелянта про відсутність в його діях складу правопорушення, за яке його піддано адміністративному стягненню, є надуманим і спрямоване на уникнення відповідальності, а тому суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги і вказав як доказ вини ОСОБА_1 його письмові пояснення, дані безпосередньо після виявлення правопорушення при складанні протоколу.
Судом першої інстанції на ОСОБА_1 накладено найбільш м'яке адміністративне стягнення, з передбачених санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, та у розмірі, наближеному до мінімального, а тому підстав для його зміни за результатами апеляційного розгляду немає.
З наведеного слідує, що оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції у відповідності до вимог закону і підстав для її скасування та задоволення апеляції немає.
Керуючись ст.ст. 24,251,252,280, 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 1 серпня 2013 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
суддя-підпис
з оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Я. Сарновський