17.07.2013 Провадження № 2-н/331/347/13
ЄУН № 331/5713/13-ц
Про відмову у прийняті заяви про видачу судового наказу
17 липня 2013 року Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Федченко І.М., розглянувши заяву Костіної Валентини Іллівни, діючої в інтересах ЖБК "Електровозо-ремонтний завод" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за технічне обслуговування та комунальні платежі, -
Костіна В.І., діючи в інтересах ЖБК "Електровозо-ремонтний завод" звернулась до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за технічне обслуговування та комунальні платежі у розмірі 13 512,77 грн.
У заяві про видачу судового наказу зазначено, що ОСОБА_2, проживаючи в будинку житлово-будівельного кооперативу "Електровозо-ремонтний завод" в АДРЕСА_1 не вносить плату на поточний і комунальний ремонт будинку, експлуатаційні витрати на утримання будинку та прибудинкової території (технічне обслуговування) і комунальні послуги, в результаті чого у ОСОБА_2 утворилась заборгованість перед ЖБК "Електровозо-ремонтний завод" з 2008 року по травень 2013 року у розмірі 13 512,77 грн.
Заявник посилається на те, що відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу на проведення ремонтних і профілактичних робіт, ліквідації аварії та її наслідків.
Відповідно до п. 4 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник (наймач) житла за рахунок власних коштів оплачує всі витрати, пов»язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території».
Вивчивши надані матеріали, прихожу до висновку про необхідність відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу, виходячи з наступного:
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, є предметом регулювання спеціального Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Згідно статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
У разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
При укладанні договору повинні бути дотримані вимоги ст. 26 цього Закону, а саме: сторонами повинні бути узгоджені вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг, тощо.
На виконання вимог прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Кабінет Міністрів України розробив і затвердив Постановою № 529 від 20.05.2009 року "Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".
Згідно статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти:
1) правочини між юридичними особами;
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України;
3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України;
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір може вважатися укладеним тільки після досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, тому в даному випадку, без письмового договору немає ані юридичних підстав для стягнення зобов'язань, ані самих зобов'язань з оплати комунальних послуг, та вбачається спір про право між сторонами (п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України).
Не зрозумілою є обставина, чому заявник протягом значного проміжку часу не звертався до суду за захистом своїх порушених прав (з 2008 року).
Заявником не надано докази, що стягувач є учасником правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг, а також, що ОСОБА_2 є членом ЖБК "Електровозо-ремонтний завод" та між сторонами укладені письмові договори на надання житлово-комунальних послуг.
Стягувач зазначає, що з 2008 року по травень 2013 рік заборгованість боржника перед заявником з оплати комунальних послуг складає 13 512,77 грн., але наводячи цифри суми вимог, стягувач не додав жодного документу, який би підтвердив правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Представником ЖБК "Електровозо-ремонтний завод" при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу не доведено наявність у споживача заборгованості в заявленому обсязі, також ЖБК "Електровозо-ремонтний завод"повинен був довести, що послуги, за які вимагається оплата, було надано ним якісно, у повному обсязі та вчасно.
Крім того, витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн., які просить стягнути представник ЖБК "Електровозо-ремонтний завод", відшкодовуються в порядку, передбаченому Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", а саме у розмірі не більше 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Отже, винагорода, одержувана адвокатом або фахівцем в галузі права за надання правової допомоги, повинна бути законною за формою і порядком внесення та розумно обґрунтованою за розміром.
Жодного обґрунтування зазначених витрат на правову допомогу, окрім квитанції до прибуткового касового ордеру б/№ від 10.06.2013 року, суду не надано.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу або із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
З урахуванням тих обставин, що вимоги, за якими видаються судові накази, мають бути безспірними, і що наказне провадження є спрощеним порядком розгляду справи, що не передбачає повідомлення сторін та залучення заінтересованих осіб, а з наданих документів вбачається спір про право, прихожу до висновку про відмову у видачі судового наказу.
Крім того, у відповідності до ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги, а тому сплачений судовий збір підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 100, 101 ЦПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суддя -
Відмовити Костініій Валентині Іллівні, що діє в інтересах ЖБК "Електровозо-ремонтний завод" у прийнятті заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за технічне обслуговування та комунальні платежі.
Зобов"язати управління Державної казначейської служби у Жовтневому районі міста Запоріжжя Запорізької області повернути Костіній Валентині Іллівні, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, сплачений за квитанцією № ПН814347 від 03 липня 2013 року судовий збір в розмірі 114 гривень 70 копійок.
Роз'яснити заявнику його право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.
Суддя: І.М. Федченко