Справа № 310/9789/13-а
Іменем України
17 жовтня 2013 року м. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.
при секретарі Гоноболіній О.І.
з участю позивача ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бердянську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу супроводження старшого прапорщика міліції Степаненка Андрія Олеговича про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач 30.08.2013 року звернувся до Бердянського міськрайонного суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС взводу супроводження старшого прапорщика міліції Степаненка А.О., в якому просив постанову від 23.08.2013 року серії АА2 №367442 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді накладення штрафу в сумі 255,00 грн. визнати протиправною та скасувати. В обґрунтування позову зазначав, що 18.07.2013 року він рухався на власному автомобілі Fiat д/з НОМЕР_1 в м.Запоріжжі по вул. Набережній та був зупинений інспектором ДПС взводу супроводження старшим прапорщиком міліції Степаненко А.О., який, посилаючись на пристрій «Візир», повідомив про те, що він порушив ПДР, а саме: нібито перевищив дозволену швидкість. Він був незгодний з порушенням, але інспектор вирішив скласти протокол про порушення ПДР, зобов'язавши його з'явитися на розгляд протоколу до ВДАІ м.Бердянська на 02.08.2013 року о 10-00 годині. 02.08.2013 року він з'явився за адресою вул. Волі,95 у м.Бердянську, проте його повідомили, що розгляд не відбудеться і запропонували з'явитися через тиждень. Коли він за телефонним повідомленням прийшов до ВДАІ 08.08.2013 року, йому запропонували написати пояснення, та сказали, що про розгляд справи повідомлять. 23.08.2013 року інспектор ДПС взводу супроводження старший прапорщик міліції Степаненко А.О. приїхав до нього на роботу і виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення та притягнув до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. До постанови додано фото із зображенням автомобіля та його швидкість, з якого не вбачається, що він рухався саме на автодорозі в населеному пункті. Жодних об'єктивних даних, які б могли підтвердити географічну локацію його автомобіля, на фотознімку немає. Оскільки кут огляду приладу «Візир» набагато більший кута захвату відеокамери, то швидкість визначена ним, не обов'язково належить його автомобілю на зображенні, а іншому, який рухався поруч з більшою швидкістю, ніж його автомобіль. Відповідно до листа №114 від 28.04.2009 року виробника приладу «Візир» ЗАТ «Ольвія», одиночна фотографія може служити незаперечним доказом лише тоді, коли в кадр потрапляє вся дорога на ній може проглядатися тільки один транспортний засіб, який рухається в контрольному напрямі. Крім цього, працівник ДАІ виніс постанову без надання йому можливості скористатися послугами адвоката. Згідно до ст. 277 КУпАП строк розгляду справи про адміністративне правопорушення - 15 днів з моменту одержання органом, правомочним розглядати справу, а інспектором цей строк порушено. Вважає постанову незаконною, оскільки вын рухався без порушення Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов із зазначених підстав, просили задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, проте на пропозицію суду був направлений адміністративний матеріал відносно позивача.
Згідно вимог ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Тому суд вважає можливим розгляд справи без участі відповідача на підставі наявних у справі доказів та направленого до суду адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1
Заслухавши позивача, його представника, дослідивши матеріали адміністративної справи та оглянувши адміністративний матеріал, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом по справі встановлено, що 18.07.2013 р. інспектором ДПС взводу супроводження старшим прапорщиком міліції Степаненко А.О. стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого позивач 18.07.2013 р. о 14-30 годині, керуючи автомобілем Fiat, д/з НОМЕР_1, в м.Запоріжжі, на вул. Набережній, напроти будинку №2 по вул..Нижньодніпровській, перевищив дозволену швидкість руху на 25 км/год, рухався зі швидкістю 85 км/год. Швидкість вимірювалася приладом «Візир» 0812550.
Згідно пункту 12.4 Розділу «Швидкість руху» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01 року №1306 (із змінами та доповненнями), в населених пунктах рух транспортних засобів дозволено зі швидкістю не більше 60 км/год.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вважає, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення за змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, до нього в якості доказу долучено 3 фотознімка з зображенням транспортного засобу позивача, зроблених на протязі декількох секунд, на яких зафіксована швидкість автомобіля 85 км/год, копію свідоцтва про повірку вимірювального приладу.
Як встановлено судом, ознайомившись с протоколом, позивач не зазначив в своїх поясненнях жодної незгоди з діями відповідача по його складанню.
Лише в своїх поясненнях від 09.08.2013 року, даних на ім'я начальника ВДАІ м.Бердянська він вказав, що рухався в потоці машин і швидкість належить не його автомобілю, однак і в такому разі це ніяким чином не спростовує факту перевищення ним дозволеної швидкості руху.
23.08.2013 року інспектором ДПС було винесено постанову серії АА2 №367442, згідно якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 255 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, постанову винесено відповідачем в межах його повноважень та у спосіб встановлений КУпАП, в межах строку притягнення до адміністративної відповідальності, з урахуванням обставин, що мають значення для справи та необхідних доказів, з дотриманням необхідного балансу між вчиненим правопорушенням та покаранням, у присутності позивача.
В той же час позивачем не надано доказів того, що постанова винесена відповідачем упереджено, недобросовісно, нерозсудливо чи з порушенням дотримання принципу рівності перед законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, інспектор ДПС взводу супроводження старший прапорщик міліції Степаненко А.О. мав у наявності докази винності позивача, а отже у відповідача були всі підстави для визнання позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, та призначення йому покарання у вигляді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченого санкцією даної статті, що говорить про те, що підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення немає.
Суд при цьому не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем ст. 277 КУпАП щодо строків розгляду справи, оскільки це не може бути підставою для визнання незаконною та скасування постанови. Так само не може спростовувати факту скоєного правопорушення долучена до позову копія листа №1145 від 28.04.2009 року ЗАТ «Ольвія», в якому є посилання на одиночну фотографія і випадок, коли вона може бути незаперечним доказом у справі, оскільки з адміністративного матеріалу видно, що інспектором ДПС зроблено не один, а три фотознімка в динаміці на протязі 3 секунд із зображенням автомобіля позивача Fiat, д/з НОМЕР_1 який рухається по дорозі із швидкістю 85 км/год. Так само не заслуговують на увагу і посилання позивача на те, що на фото з зображенням його автомобіля не вбачається, що він рухався по дорозі в населеному пункті, оскільки він сам в позові зазначав, що саме 18.07.2013 року він рухався на власному автомобілі Fiat в м.Запоріжжя по вул. Набережній та був зупинений інспектором ДПС Степаненко А.О. А тому позов, на переконання суду, є необґрунтованим і в його задоволенні слід відмовити.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 4-9, 13, 14, 159, 160, 161, 162, 163, 171-2 КАС України, ст. ст. 251, 292, 293 КУпАП, п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., - суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу супроводження старшого прапорщика міліції Степаненка Андрія Олеговича про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя З.П.Пустовіт.