Справа № 802/3064/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
08 жовтня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г.
суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.
секретар судового засідання: Лукашик М.О.
за участі:
представника позивача: Костєлєя К.Л.
представників відповідача: Радзіковської І.Т., Чайки М.Ю., Дерев'янко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватне підприємство "Феріде Плаза" до 1) головного державного податкового ревізор-інспектора Вінницької області Державної податкової служби, радника податкової служби І рангу Дерев'янко Алли Адамівни, 2) головного державного податкового ревізор-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, радника податкової служби ІІІ рангу Чайки Михайла Юрійовича, 3) головного державного податкового ревізор-інспектора Вінницької області Державної податкової служби, радника податкової служби ІІІ рангу Мельника Олега Вікторовича, 4) головного державного податкового ревізор-інспектора відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, інспектора податкової служби І рангу Мельникової Наталії Іванівни, 5) головного державного податкового ревізор-інспектора Вінницької області Державної податкової служби, радника податкової служби ІІІ рангу Яхно Романа Віталійовича, 6) Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій,визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -
В липні 2013 року приватне підприємство "Феріде Плаза" (далі - ПП "Феріде Плаза", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до 1) головного державного податкового ревізор-інспектора Вінницької області Державної податкової служби, радника податкової служби І рангу Дерев'янко Алли Адамівни, 2) головного державного податкового ревізор-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, радника податкової служби ІІІ рангу Чайки Михайла Юрійовича, 3) головного державного податкового ревізор-інспектора Вінницької області Державної податкової служби, радника податкової служби ІІІ рангу Мельника Олега Вікторовича, 4) головного державного податкового ревізор-інспектора відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, інспектора податкової служби І рангу Мельникової Наталії Іванівни, 5) головного державного податкового ревізор-інспектора Вінницької області Державної податкової служби, радника податкової служби ІІІ рангу Яхно Романа Віталійовича, 6) Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
В ході судового засідання задоволено клопотання представника відповідача щодо заміни відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на її правонаступника - Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками відповідача проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства "Феріде Плаза" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.10.2011р. по 31.12.2012р.
За результатами перевірки складено акт № 1764/2202/37898450 від 18.05.2013р.
В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті ПП "Феріде Плаза" вимог:
1) п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток підприємств на 3999640 грн.;
2) п. 198.5 "г" ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 96000 грн.;
3) п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 "б" ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством до ДПІ надавались своєчасно, але не в повному обсязі податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку та суму утриманого з них податку;
4) п. 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме, перевищено ліміт залишку готівкових коштів в касі підприємства на суму 207899,36 грн.
Позивач оскаржив висновки перевірки в адміністративному порядку та подав письмові заперечення № 171 від 31.05.2013р. до Вінницької ОДПІ. однак, відповідь про результати розгляду вказаних заперечень від податкового органу позивач не отримав.
На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.06.2013 року:
- № 0002622202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача зо податку на додану вартість в розмірі 120 000 грн., з яких, за основним платежем - 96 000 грн., за штрафними санкціями - 24 000 грн.;
- № 0002632202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток в розмірі 4 999 550 грн., з них, за основним платежем - 3 999 640 грн., за штрафними санкціями - 999910 грн.;
- № 0002652203, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 415798, 72 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги ПП "Феріде Плаза", суд першої інстанції виходив з того, що висновки викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Водночас, у задоволенні вимог позивача щодо визнання дій посадових осіб відповідача з проведення та закріплення результатів перевірки - відмовлено. На думку суду першої інстанції, позовні вимоги про визнання протиправними дій вказаних суб'єктів не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, а задоволення позовних вимог в частині скасування вказаних податкових повідомлень-рішень в повній захищає та відновлює порушені права та інтереси позивача.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо позовних вимог про визнання дій посадових осіб Вінницької ОДПІ з проведення та закріплення результатів перевірки відповідачем не оспорювалось, а тому в апеляційному порядку не перевірялось.
Однією із підстав прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002632202 від 06.06.2013р., слугував висновок податкового органу про порушення ПП "Феріде Плаза" вимог п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, шляхом безпідставного заниження показників в рядку 03 Декларації "Інші доходи" за рахунок не включення безоплатно отриманих товарів в 1-му кварталі 2012р. на суму 18565904 грн.
Згідно рішення засновника - власника ПП "ФЕРІДЕ ПЛАЗА" - ОСОБА_9 № 3 від 20.02.2012р., виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 28.02.2012р. за № 11741050002009714 зареєстровано зміни до Статуту ПП "ФЕРІДЕ ПЛАЗА", стосовно збільшення статутного капіталу ПП "ФЕРІДЕ ПЛАЗА" до розміру - 23 067 831,33 грн.
Засновником ПП "Феріде Плаза" ОСОБА_9 28.02.2012р. було внесено до статутного фонду підприємства майна на загальну суму 18565904,44 грн. відповідно до актів передачі-приймання майна від 28.02.2012р.
В ході перевірки ПП "ФЕРІДЕ ПЛАЗА" встановлено, що відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 26 серпня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 05 жовтня 2011 року, визнано за ОСОБА_9 право власності на нежитлове приміщення: літ. "А" - торгово-офісний комплекс з підвалом, загальною площею 8003,9 кв.м., що знаходяться в першому пусковому комплексі будівлі торгового-офісного комплексу "ФЕРІДЕ ПЛАЗА" у м.Вінниці по вул.Пирогова, 23-А, право власності на який 24 грудня 2008 року зареєстровано за приватним підприємством "Торгово-універсальна фірма "Феріде" (вказані внутрішні приміщення в підвалі, на першому, другому, третьому, четвертому, п'ятому, шостому, сьомому та восьмому поверхах). Визнано за ОСОБА_9 право власності на будівельні матеріали і роботи в об'єкті незавершеного будівництва другого пускового комплексу торгово-офісного комплексу "ФЕРІДЕ ПЛАЗА", що знаходиться у м. Вінниці по вул. Пирогова, 23-А, на загальну вартість 743409 грн. 60 коп. Визнано за ОСОБА_9 право власності на обладнання, придбане для розташування в об'єкті незавершеного будівництва другого пускового комплексу торгово-офісного комплексу "ФЕРІДЕ ПЛАЗА", що знаходиться у м. Вінниці по вул. Пирогова, 23-А та не змонтоване на будівельному майданчику - ліфт пасажирський типовий, вартістю 136485 грн. 84 коп.
Згідно із витягом про державну реєстрацію прав № 32671730 від 26.12.2011 року, виданого комунальним підприємством "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", реєстраційний №25937530, ОСОБА_9 оформила на себе право власності на вказане майно.
В подальшому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 26 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05 жовтня 2011 року, скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись даною ухвалою, відповідач вказує, що на момент передачі майна у ОСОБА_9 було відсутнє право власності на дане майно.
Згідно витягу про державну реєстрацію прав № 37051122 від 28.12.2012р., виданого комунальним підприємством "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", реєстраційний № 38890673, нежитлова будівля, готельно-розважальний центр, адреса об'єкта: Вінницька область, м. Вінниця по вул. Пирогова, 23-Б, належить власнику - ПП "ФЕРІДЕ ПЛАЗА" на підставі свідоцтва про право власності серія САЕ №727819 від 27.12.2012р. виданого виконкомом Вінницької міської ради, на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 27.12.2012 р. № 3328.
Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що право власності набуте в період коли рішення суду, на підставі якого воно було набуте, скасовано, а тому майно, яке внесено до статутного фонду підприємства, в сумі 18565904 грн. засновником ОСОБА_9 без фактичного права власності на нього, надійшло до ПП "Феріде Плаза" як безоплатно отримані товари (роботи, послуги).
Однак, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 22.02.2012р. не міститься жодних посилань на припинення за ОСОБА_9 права власності на майно, яке було внесено нею до статутного фонду ПП "Феріде Плаза" та зобов'язання ОСОБА_9 повернення всього набутого за скасованими судовими рішеннями (поворот виконання).
Слід також зазначити, що відповідно до матеріалів справи вказаний об'єкт нерухомого майна був зареєстрований, а згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація прав на вказане майно не скасована, а тому доводи відповідача щодо припинення права власності ОСОБА_9 на таке майно є безпідставними.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що передача майна ПП "Феріде Плаза" відбулась за актами приймання-передачі майна в якості внеску до статутного капіталу.
Підпунктом 136.1.3 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток не враховуються суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
Відповідно до абз. 2 п. "б" п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 ПК України, прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою.
Акт передачі-приймання майна, в якості внеску до статутного капіталу підприємства, документально підтверджує передачу майна від засновника підприємству, а саме здійснення господарської операції, що передбачає внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою, тобто, за своєю правовою природою є правочином, а саме - дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а в даному випадку - набуттям ПП "Феріде Плаза" права власності на майно, внесене засновником в якості внеску до статутного капіталу підприємства.
Твердженням перевіряючих про відсутність у ОСОБА_9, на момент передачі майна до статутного капіталу, права власності на таке майно із наступним віднесенням цього майна до безоплатно отримані товари (роботи, послуги), фактично встановлюється недійсність акту передачі-приймання.
Згідно з частинами 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.1, 2 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частинами 1, 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Встановлено, що акти передачі-приймання майна в якості внеску ОСОБА_9 до статутного капіталу ПП "Феріде Плаза" станом на момент розгляду справи у суду, не визнані недійсними.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно відображено в податковому та бухгалтерському обліку операції з внесення до статутного капіталу ПП "Феріде Плаза" вищезгаданого нерухомого майна.
Крім того, перевіркою формування позивачем витрат встановлено їх безпідставне завищення на 480000 грн.
Даного висновку відповідач дійшов з огляду на непідтвердження відповідними первинними документами операцій з оренди автомобілів у ТОВ "Племінний завод "Україна". Також, з аналогічних підстав, сплачені в ціні наданих послуг суми ПДВ в загальному розмірі 96000 грн. відповідач вважає неправомірно віднесеними до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.
Колегія суддів не погоджується із даним висновком, виходячи з наступного.
03.01.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" (за договором - орендодавець) та приватним підприємством "Феріде Плаза" (за договором - орендар) було укладено договір оренди автотранспортного засобу № 02ВАЗ31043-20, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування наступне майно: легковий універсал-В, марки ВАЗ, модель 21043-20, р.в. 2008, д.н.з. АВ 0288ВК, серія та номер технічного паспорту САЕ 921606, шасі № Y7C21043080087942, номер кузова XWK21041080045828, колір кабіни синій. Об'єкт оренди на весь термін оренди передається за цим договором у тимчасове платне користування разом із водієм орендодавця.
03.01.2012р. між ТОВ "Племінний завод "Україна" (за договором - орендодавець) та ПП "Феріде Плаза" (за договором - орендар) було укладено договір оренди автотранспортного засобу №01VWLT35, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування наступне майно: фургон малотонажний-В, марки VOLKSVAGEN, модель LT 35, р.в. 2004, д.н.з. АВ 0282 ВК, серія та номер технічного паспорту САЕ 921616, номер кузова WV1ZZZ2DZ4H003198, колір кабіни зелений. Об'єкт оренди на весь термін оренди передається за цим договором у тимчасове платне користування разом із водієм орендодавця.
Факт надання послуг підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними. Використання орендованих автомобілів у господарській діяльності ПП "Феріде Плаза" підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля та подорожніми листами службового легкового автомобіля, що також свідчить на зв'язок отриманих послуг із господарською діяльністю позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4. ст. 138 ПК України).
Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме, вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.138.8. ст. 138 ПК України).
Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. Крім того, відсутні зауваження щодо їх оформлення.
Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з
визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів вважає, що вищенаведені документи відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні витрат та податкового кредиту платника податків.
З огляду на наведені обставини в сукупності, висновки податкового органу порушення позивачем вимог законодавства при формуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкові повідомлення-рішення №0002632202 та №0002622202 від 06.06.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Застосовуючи до ПП "Феріде Плаза" штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 415798,72 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0002652203 від 06.06.2013 року, податковий орган виходив з того, що позивач, в порушення п.2.8, 3.5 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (далі - Положення), перевищено ліміт залишку готівки в касі на 207899, 36 грн., а саме, для виведення залишку готівки в касі прийнято видаткові касові ордери, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Відповідно до п. 2.8 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 p. N 637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.
У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача. (п. 3.5 Положення).
У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки (п. 7.24 Положення).
Судом встановлено, що дійсно ПП "Феріде Плаза" видавались кошти під звіт ОСОБА_10 згідно із видатковими касовими ордерами № 343 від 26.06.2012р, № 344 від 27.06.2012р., № 345 від 28.06.2012р., № 346 від 29.06.2012р., № 347 від 30.06.2012р., на яких відсутній підпис одержувача.
Разом з цим, в матеріалах справи наявні прибуткові касові ордери № 919 від 27.06.2012р., № 923 від 28.06.2012р., № 927 від 29.06.2012р., № 931 від 30.06.2012р., № 934 від 01.07.2012р., які свідчать про повернення ОСОБА_10 коштів з-під звіту. Крім того, виплата коштів під звіт ОСОБА_10 підтверджується копіями відомостей на виплату грошей під звіт № ВВГ343 від 26.06.2012р. до ордеру № 343 від 26.06.2012р., № ВВГ 344 від 27.06.2012р. до ордеру № 344 від 27.06.2012р., № ВВГ 345 від 28.06.2012р. до ордеру № 345 від 28.06.2012р., № ВВГ 346 від 29.06.2012р. до ордеру № 346 від 29.06.2012р., № ВВГ 347 від 30.06.2012р. до ордеру № 347 від 30.06.2012р.
Судом першої інстанції допитано ОСОБА_10, який також підтвердив факт отримання коштів під звіт на підставі вказаних касових ордерів.
Таким чином, не зважаючи на окремі недоліки у видаткових касових ордерах, матеріалами справи підтверджується факт отримання коштів під звіт та їх повернення з під звіту ОСОБА_10, а тому доводи відповідача про перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі на суму 207899, 36 грн. є безпідставними, а прийняте на їх підставі рішення колегія суддів вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права під час розподілу судових витрат.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 15 жовтня 2013 року .
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Білоус О.В.
Ватаманюк Р.В.