Справа № 802/3208/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
09 жовтня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Білоуса О.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -
ФОП ОСОБА_2 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що Вінницькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_2, за результатами якої складено акт №2070/1721/НОМЕР_1 від 12.06.2013 року. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.
Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 14.08.2013 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв. Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).
Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, на підставі постанови від 28.05.2013 року ст. слідчого з ОВС СУ ДПС у Вінницькій області підполковника податкової міліції Гаврищука В.М. була проведена позапланова документальна перевірка з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.
В ході проведення перевірки виявлено ряд порушень податкового законодавства, зокрема, статті 1, 5 Указу Президенту України від 03.07.1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", п. 177.2 ст. 1787 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ; порушення п. 183.10 ст. 183, п.187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України; порушення п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12. 2004 року №637; порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР; порушення ст. 267 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0017801702 від 27.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами різного декларування в сумі 227790,58 грн., з яких за основним платежем 182232,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 45558,12 грн.;
- № 0017811702 від 27.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 269650,00 грн., з яких за основним платежем 215720,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 53930,00 грн.;
- № 0017821702 від 27.06.2013 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 6639500,00 грн.;
- № 0017831702 від 27.06.2013 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1,00 грн.;
- № 0017841702 від 27.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосувань реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 4512,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при здійсненні підприємницької діяльності укладені договори доручення: договір доручення №761 від 01.03.2011року, укладений з громадською організацією «Спілка підприємців «Мегасервіс» (Довіритель) в особі виконавчого директора Климчука О.В., який діє в інтересах та за рахунок членів громадської організації «Спілка споживачів «Мегаспорт» згідно окремих угод, укладених між цими сторонами та ФОП ОСОБА_2 (Повірений). Згідно з даним договором довіритель доручає повіреному здійснити наступні юридичні дії: організувати всі роботи і операції, пов'язані з роз'ясненням споживачам якісних характеристик продукції для спорту та відпочинку та представлення такої продукції, і прийняттям від споживачів залогової вартості такої продукції у готівковій та безготівковій формі, а також інкасацією такої залогової вартості на банківський рахунок довірителя за адресою м. Вінниця, вул. Козицького, 51 (а.с.95-96); договір доручення №37 від 01.01.2012 року, укладений з громадською організацією «Спілка споживачів «Мегаспорт» (Довіритель) та ФОП ОСОБА_2 (Повірений), відповідно до якого довіритель доручає повіреному здійсните наступні юридичні дії: організувати всі роботи і операції, пов'язані з організацією експозиції продукції для спорту та відпочинку в експозиційних точках мережі Мегаспорт, організація всіх супутніх процесів, пов'язаних з експозицією продукції, для найбільш повного та якісного представлення такої продукції перед споживачем згідно стандартів та умов обслуговування кінцевого споживача. Виконання робіт та послуг відбувається за адресою м. Вінниця, вул. Козицького, 51 (а.с. 123-124).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач займалася підприємницькою діяльністю, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ 727/98). На думку податкового органу, ФОП ОСОБА_2 перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції за рік, установленого ст. 1 Указу Президента України №727/98 в сумі 500 тис. грн.
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що указом N727/98 запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Згідно з положенням п. 4 ст. 1 Указу N 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5).
Із системного аналізу наведених вище положень Указу N 727/98 вбачається, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах.
При цьому судом першої інстанції було враховано, що відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Як вбачається зі ст. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
Враховуючи положення п. 14.1.202 Податкового кодексу України не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Крім того, п. 136.1.19 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів.
Із викладеного випливає, що в даному випадку базою оподаткування є не вся виручка, що отримана підприємцем на розрахунковий рахунок чи в касу, а той дохід, що отриманий ним від продажу товарів, надання послуг, чи виконання робіт, тобто ті кошти, що є його власністю та якими він розпоряджається на власний розсуд.
Таким чином колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно враховано до складу валового доходу позивача кошти, отримані при виконанні договорів доручення (інкасовані кошти) та відображено в акті перевірки неоприбуткування готівки в касі у 2011 році на загальну суму 1327900,0 грн., оскільки право власності на інкасовані кошти до позивача не переходило та для здійснення підприємницької діяльності він їх не використовував. Тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті безпідставно та необґрунтовано, і підлягають скасуванню.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 13.06.2013 року в адміністративній справі за позовом ФОП ОСОБА_5 до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень). З урахуванням вимог ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Ватаманюк Р.В.
Залімський І. Г.