Справа № 824/1061/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
09 жовтня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Білоуса О.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецький хімічний завод" до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях про скасування податкового повідомлення-рішення , -
ТДВ "Чернівецький хімічний завод" звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Чернівцях про скасування податкового повідомлення-рішення №0000851510. Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно акту камеральної перевірки з податку на прибуток № 314/15-1/00204665 від 01.03.2013р. ДПІ в м. Чернівці виявлено порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з авансових платежів з податку на прибуток в сумі 68061 грн. На підставі акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000851510 від 18.03.2013р., яким ТДВ "Чернівецький хімічний завод" зобов'язано сплатити штраф в сумі 6806,10 грн. за 11 календарних днів затримки сплати авансових внесків з податку на прибуток. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили податкове повідомлення-рішення скасувати.
Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).
Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, перевіркою своєчасності сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток ТДВ "Чернівецький хімічний завод", проведеною 01.03.2013р., виявлено порушення п.2 підрозділу 4 ХХ Перехідних положень ПКУ, а саме - порушення граничного терміну сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за січень 2013 року на 11 календарних днів. За результатами перевірки складено акт від 01.03.2013р. №314/15-1/00204665, на підставі якого ДПІ в м. Чернівці прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013р. №0000851510, яким позивачу нараховано штраф в розмірі 6806,10 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в листопаді-грудні 2012 року сплачено до бюджету авансові внески з податку на прибуток в рахунок майбутніх платежів 2013 р. на загальну суму 83000 грн. Даний факт підтверджується платіжними дорученнями №№ 2779 від 29.11.2012р., 2856 від 06.12.2012 р., 2876 від 10.12.2012 р., 2974 від 19.12.2012 р., 3047 від 28.12.2012 р. Станом на 01.01.2013 р. переплата по податку на прибуток склала 83590,48 грн.
11 січня 2013 р. платіжним дорученням № 55 сплачено до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 15000 грн. таким чином, станом на 18.01.2013 р. переплата по податку на прибуток склала 98590,48 грн.
З огляду на те, що станом на 18.01.2013 року переплата по податку на прибуток становила 98590, 48 грн., позивач 18.01.2013 р. подав заяву за № 98 до ДПІ в м. Чернівці про зарахування переплати з податку на прибуток в оплату авансових внесків з податку на прибуток на січень-лютий 2013 року. Проте, відповідач зарахував в оплату авансових внесків податку на прибуток за січень тільки частину переплати, в сумі 15000 грн., і зарахував сплачений авансовий внесок на лютий платіжним дорученням № 168 від 29.01.13 р. в сумі 69000 грн., в результаті чого за позивачем утворився податковий борг в сумі 68061,00 грн.
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Відповідно до п.2 підрозіду 4 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ, платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, для позивача граничний термін сплати авансового внеску у січні 2013 року є 18.01.2013р.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 18.01.2013р., звернувся до ДПІ в м. Чернівці із заявою про зарахування в оплату авансових внесків за січень-лютий 2013 року переплати з податку на прибуток. Проте, відповідачем зараховано лише 15000грн., сплаченого відповідно до платіжного доручення №55 від 11.01.2013р., а авансовий внесок на лютий 2013р., сплачений позивачем 29.01.2013р. прийнято за іншу частину авансового внеску, хибно призначеного відповідачем на січень. Таким чином, не прийнявши (відповідно до заяви позивача від 18.01.2013р.) в зарахування переплату з податку на прибуток в оплату авансових внесків за січень-лютий, ДПІ в м. Чернівці штучно створила позивачу податковий борг в розмірі 68061грн.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи відповідача в частині посилання на наказ ДПС України від 21.12.2012 року № 1171, з огляду на наступне. Зазначеним наказом було затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, в якій, зокрема, роз'яснено, що податкові декларації за звітний рік подаються у терміни, передбачені для подання річної звітності - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Проте вказаний наказ не зареєстрований Міністерством юстиції України, а отже не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України, та не підлягає застосуванню при розгляді даної справи відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
В решті доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Ватаманюк Р.В.
Залімський І. Г.