Справа № 802/3149/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
08 жовтня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г.
суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" до управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області про скасування рішення , -
В липні 2013 року державне підприємство "Бджільнянський спиртовий завод" (далі - ДП "Бджільнянський спиртовий завод", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області (далі - УПФУ у Теплицькому районі, відповідач) про скасування рішення.
Постановою скасування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ДП "Бджільнянський спиртовий завод" з 13.01.1998 року перебуває на обліку в УПФУ у Теплицькому районі як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.10.2010 року про порушення провадження у справі № 15/109-10 про банкрутство ДП "Бджільнянський спиртовий завод" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
В період з 20.02.2013 року по 27.02.2013 року позивач несвоєчасно сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування, що слугувало підставою для прийняття УПФУ у Теплицькому районі рішення № 073 від 04.03.2013 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 611990,70 грн. та нараховано пеню в розмірі 839,35 грн.
Із вказаним рішенням позивач не погодився, оскільки вважає його неправомірним, так як відповідачем неправомірно нараховані штрафні санкції в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-XII (далі - Закон України № 2343-XII).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ДП "Бджільнянський спиртовий завод", суд першої інстанції виходив з того, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не припиняє обов'язку сплачувати штрафні санкції, застосовані за порушення вимог законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абзац 24 статті 1 Закону України № 2343-XII).
Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України № 2343-XII, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно із ч.4 ст.12 Закону України № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Системний аналіз змісту зазначених норм свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Необхідно звернути увагу, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Отже, до зобов'язань поточних кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і за цими зобов'язаннями, згідно загальних правил, застосовуються штрафні (фінансові) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів.
Таким чином, із порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у підприємства не припиняється обов'язок сплачувати податки і збори у встановленому порядку та розмірах за результатами здійснення господарської діяльності після введення мораторію і протягом його дії і за порушення законодавства нести відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій.
Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена при розгляді судових справ цієї категорії, зокрема у постановах від 23.05.2006 р. у справі № 21-104во05, від 07.11.2006 р. у справах № 21-772во06 і № 21-772во06, від 15.04.2008 р. у справі № 21-2114во07, від 25.06.2011 р. у справі № 21-113а11, від 04.07.2011 р. у справі № 21-144а11, від 05.12.2011 р. у справі № 21-348а11.
Судом встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів введено на підставі ухвали господарського суду Вінницької області від 29.10.2010 року, в той час як рішення № 073 від 04.03.2013 року прийняте відповідачем у зв'язку із несвоєчасною сплатою ДП "Бджільнянський спиртовий завод" єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 20.02.2013 року по 27.02.2013 року, тобто після встановлення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Таким чином, строк сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
З огляду на наведені обставини в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що штрафні санкції та пеня до позивача застосовані правомірно.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 199 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Білоус О.В.
Ватаманюк Р.В.