Справа № 819/2150/13-a
09 жовтня 2013 року м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В., при секретарі Яницькій О.Р.
за участю:
представника позивача: Маркевич Х.М.;
представника відповідача: Смільського Р.С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу
за адміністративним позовом приватного підприємства «Укрінженермереж»
до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Тернопільській області
про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2013 року №0000141500 та №0000131500, -
Приватне підприємство «Укрінженермереж» (далі по тексту - позивач або ПП «Укрінженермереж») звернулося до суду з адміністративним позовом до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України в Тернопільській області (далі по тексту - відповідач або Гусятинська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2013 року №0000141500 та №0000131500.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача в судовому засіданні зазначила, що позивачем було представлено для перевірки усі необхідні первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, які підтверджували реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Викуп», а тому вважає безпідставними висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо нереальності здійснення господарської операції.
Крім того, представник позивача пояснила, що ПП «Украінженермереж» не може нести відповідальності за можливі порушення податкового чи іншого законодавства зі сторони його контрагента, оскільки зі своєї сторони позивач виконав всі необхідні дії для підтвердження свого права на податковий кредит та віднесення певних сум до валових витрат, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим.
З врахуванням вищенаведеного, представник ПП «Укрінженермереж» просила скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, з мотивів викладених в письмових запереченнях проти позову.
Представник податкового органу, зокрема, зазначив, що в ході перевірки було встановлено, що господарські операції позивача із ТОВ «Викуп» не несуть економічного змісту та не мають реальних наслідків, що свідчить про фіктивний характер вказаних операцій та їх спрямування на неправомірне отримання податкової вигоди, а тому дані операції з вищевказаним контрагентом були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.
Крім того, представник відповідача зазначив, що у позивача відсутні належні документи бухгалтерського обліку які б підтверджували правомірність віднесення витрат до складу валових витрат, а надані для перевірки видаткові накладні не можуть слугувати документом, що підтверджує передачу товару та понесення витрат, оскільки в них відсутні підписи посадових осіб ПП «Укрінженермереж» про отримання товару.
З врахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що Гусятинська ОДПІ провела перевірку з дотриманням норм чинного законодавства та прийняла правомірне податкове повідомлення - рішення, а тому, вимоги позивача є безпідставними.
Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що Працівниками Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Укрінженермереж» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаєморозрахунках із ТОВ «Викуп» за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р.
Результати перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки від 25.07.2013р. №63/22-00/34041689.
За результатами перевірки керівництвом Гусятинської ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- форми «Р» від 16.08.2013 року № 0000141500, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем - 7 667 грн.;
- форми «Р» від 16.08.2013 року № 0000131500, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 6667 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1667 грн.
Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 25.07.2013 р. обґрунтовуються порушенням ПП «Укрінженермереж» вимог пп.138.1.1 п.138.1. пп.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (надалі по тексту - ПК України).
Крім того, встановлено недодержання вимог, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІУ, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», Закону України «Про автомобільний транспорт» від 23.02.2006 року та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 від 14.10.1997р.
Порушення пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу, на думку податкового органу, призвело до заниження податку на прибуток підприємства за III квартал 2011 року на загальну суму 7 667 грн., а порушення п.198, п. 198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу, призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень, вересень 2011 року на загальну суму 6 667 грн., втому числі: за серпень 2011 року в сумі 5000 грн., за вересень 2011 року в сумі 1667 грн.
Як вбачається з акту перевірки податковий орган при проведенні перевірки нібито встановив, що операції з купівлі товарів без фактичної поставки товару ПП «Укрінженермереж» порушують ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання від ТОВ «Викуп» до позивача, а тому прийшов до висновку, що ПП «Укрінженермереж» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди від свого контрагента. Крім того, Гусятинська ОДПІ вважає, що в порушення пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати позивача по операціях з ТОВ «Викуп» не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.
З такими висновками податкового органу суд не погоджується та вважає їх безпідставними виходячи з наступного:
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Стаття 138 ПК України визначає склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визначення. До таких витрат належать витрати операційної діяльності, що включають собівартість реалізованих товарів, та інші витрати (п. 138.1 ст. 138 ПК України).
До складу витрат собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відносять витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III Податкового кодексу (пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 ПК України).
Зі змісту п. 138.2 ст. 138 ПК України вбачається, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Таким чином, необхідними і достатніми підставами для включення підприємством до складу витрат е: підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).
Як вбачається з встановлених в судовому засіданні обставин, ПП «Укрінженермереж» здійснило купівлю у ТОВ Викуп» товарно-матеріальних цінностей, а саме: радіаторів сталевих панельних, труб поліпропіленових з алюмінієм для гарячої води та вентилів регулюючих з термостатичною головкою.
Дані операції оформлені видатковими накладними від 31 серпня 2011 року №РН-8-31038 (а.с.36) та від 13 вересня 2011 року №РН-9-13003 (а.с.39).
Судом не приймається до уваги твердження податкового органу викладене в акті перевірки (а.с.20) з приводу того, що до перевірки не представлено договору поставки (купівлі-продажу) продукції від ТОВ «Викуп», оскільки Цивільним кодексом України не передбачена обов'язкова письмова форма такого роду правочину.
Суд вважає, що вказані перевіряючими в Акті господарські операції із зазначеним вище контрагентом є реальними, фактично відбулись, товари за ним передані; господарські операції оформлені первинними документами, які надані в ході перевірки працівникам ОДПІ та на основі яких і відбулось відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку. Зазначені вище господарські операції було спрямовано на забезпечення належної господарської діяльності Підприємства. Будь-які інші цілі, які наводить перевіряючий в акті не відповідають фактичним обставинам господарських відносин між ПП «Укрінженермереж» та ТОВ «Викуп». Фактично, в даному випадку як належно оформлено, так і реально виконано господарські операції, а результат його виконання використовується для забезпечення основної діяльності Підприємства.
Для належної оцінки здійсненої господарської операції серед наданих для перевірки документів, було також надано карточки руху товарно-матеріальних цінностей за відповідними найменуваннями продукції, з яких чітко прослідковується безпосереднє використання його у виробничій діяльності.
Суд враховує і той факт що, як у ПП «Укрінженермереж» так і у ТОВ «Викуп» наявна необхідна спеціальна податкова правосуб'єктність: суб'єкти господарювання зареєстровані платниками податків та мають чинні свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, на підставі яких виписуються відповідні податкові накладні та відображаються належні до сплати податкові зобов'язання.
Розрахунки за товар були проведені повністю, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 38 та 41).
Судом не приймаються до уваги твердження податкового органу з приводу того, що видаткові накладні не можуть слугувати документом, що підтверджує передачу товару та понесення витрат, оскільки в них відсутні підписи посадових осіб ПП «Укрінженермереж» про отримання товару, оскільки суд вважає, що відсутність підпису посадових осіб саме позивача не впливає на дійсність даного документу.
Крім того, як видно з акту перевірки, Гусятинська ОДПІ прийшовши до висновку про нереальність здійснення господарських операцій між ПП «Укрінженермереж» та ТОВ «Викуп», взяла до уваги висновки акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Викуп», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.
Суд не може приймати до уваги вищенаведений акт як належні та допустимі докази, які підтверджують нереальність здійснення господарських операцій між ПП «Укрінженермереж» та ТОВ «Викуп», оскільки вищенаведеним актом перевірки було зафіксовано неможливість проведення звірки контрагента позивача, але жодним чином не перевірялися та не аналізувалися будь-які документи по взаємовідносинах даних суб'єктів господарювання.
Крім того, Гусятинською ОДПІ було взято до уваги пояснення гр.ОСОБА_3, який нібито пояснив, що не працював директором ТОВ «Викуп». Даний факт на думку податкового органу є ще з одним доказів нереальності господарської операції. Суд не погоджується з такими доводами виходячи з того, що з пояснень даної особи також вбачається, що ним підписувались первинні бухгалтерські документи ТОВ «Викуп».
Також суд вважає, що на реальність здійснення господарських операцій не впливає (можливе в даній справі) невиконання контрагентом (ТОВ «Викуп») своїх зобов'язань.
Так, Постановою Верховного Суду України від 1 червня 2010 р. № 10/82 визначено, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».
Позиція Верховного суду в даному випадку повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.
В даному випадку з врахуванням вищенаведеного рішення Європейського суду з прав людини та керуючись ч.2 ст.8 КАС України суд при вирішення спору в вищенаведеній частині застосовує принцип верховенства права.
Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошено на тому, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування такого підходу на практиці, оскільки подібне розмежування дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.
Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2008 року та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.05.2010 року №К-13115/10, від 25.05.2010 року № К-4867/07.
Суд при вирішенні даного спору, враховує те, що податковим органом не доведено недобросовісності ПП «Украінженермереж», а вчиненні ним господарські операції з ТОВ «Викуп» не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.
Згідно приписів частини 2 статті 71 КАСУ, яка регулює порядок доказування в адміністративному суді, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно обов'язок щодо доказування правомірності рішення суб'єкта владних повноважень покладається на останнього і у справах про визнання його правового акта протиправним і його скасування.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2013 року №0000141500 та №0000131500 є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 16 серпня 2013 року №0000141500 та №0000131500.
Повернути з державного бюджету України на користь приватного підприємства "Укрінженермереж" 160 грн. 01 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 жовтня 2013 року.
Суддя Осташ А. В.
копія вірна
Суддя Осташ А. В.