копія
09 жовтня 2013 р. Справа №818/7490/13-a
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гелети С.М.
за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ВП №23621623 від 02.02.2012р. про стягнення виконавчого збору.
Свої вимоги мотивує тим, що державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з нього виконавчого збору із порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження". Позивач не отримував жодної постанови державного виконавця по виконавчому провадженні ВП №23621623 щодо виконання судового рішення про стягнення в солідарному порядку суми заборгованості по кредитному договору, ні ВП №37935720 про стягнення з нього суми виконавчого збору. Зазначає, що виконавчий збір стягується із боржника в разі невиконання в добровільному порядку в семиденний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, але такої постанови ОСОБА_2 не отримував, взагалі не знав про відкриття виконавчого провадження. Посилання відповідача на те, що на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження січень 2011р. відсутній був обов'язок надсилати постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення вважає безпідставними, оскільки державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 Закону, в редакції, що діяла на час відкриття виконавчого провадження, а вже в разі невиконання боржником рішення в добровільному порядку стягувати виконавчих збір та починати примусове виконання рішення..
З урахуванням викладеного, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 01.10.2013р. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судових засіданнях 26.09.2013р., 02.10.2013р. проти позову заперечував, зазначав, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2011р. була направлена на адресу позивача простою кореспонденцією лише в березні місяці оскільки відсутнє достатнє фінансування на поштовий зв'язок. В зв'язку із тим, що позивачем не було виконано в добровільному порядку рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором, державним виконавцем 02.02.2012р. винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору. В цей же день в зв'язку із тим, що стягувач повідомив про виконання боржником судового рішення, було окрім того, що стягнуто виконавчий збір, закрито виконавче провадження, постанова про стягнення виконавчого збору виведена в окреме провадження. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що оскаржувана постанова ДВС відповідає нормам чинного законодавства, зокрема, прийнята у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Суд, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного:
Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.10.2010р. по справі №2-582/2010р. було задоволено позовні вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Сумської філії до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості на предмет іпотеки, а саме з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 234264 грн.
На виконання вищезазначеного рішення суду, 28.10.2010р. Ковпаківським районним судом м. Суми було видано відповідний виконавчий лист по справі №2-582/2010р., який було стягувачем пред'явлено для виконання до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції.
04.01.2011 р. Відділом державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - відповідач, ДВС) було відкрито виконавче провадження про що свідчить відповідна постанова ДВС від 04.01.2011р. ВП №23621623 (а.с.36), відповідно до п. 2 було зобов'язано боржнику ОСОБА_2 добровільно виконати рішення суду в семиденний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
При розгляді справи представником відповідача не надано доказів того, з якого часу державним виконавцем було відраховано зазначений семиденний термін, лише зазначав, що на час прийняття постанови від 04.01.2011р. не було обов'язку направляти кореспонденцію рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд не приймає до уваги послання відповідача на те, що на час прийняття постанови від 04.01.2011р. у державного виконавця не було обов'язку слідкувати за датою отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки норми ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов'язувала державного виконавця починати виконувати рішення при цьому пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
В даному випадку, державним виконавцем взагалі не з'ясовувалося питання чи повідомлений ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження, в матеріалах виконавчого провадження такі відомості відсутні.
В судовому засіданні 03.09.2013р. позивач зазначив, що про відкрите виконавче провадження він дізнався лише влітку 2013 року після зупинки його автомобіля в м. Київ та повідомлення працівниками автоінспекції про арешт його автомобіля згідно постанови ВДВС від 03.06.2013р.. прийнятої на виконання постанови від 12.02.2012р. про стягнення виконавчого збору (а.с.53).
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Слід зазначити, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.01.2011р. згідно журналу вихідної кореспонденції була направлена простим листом лише 15.03.2011р. (а.с.68), але в цей час вже діяла редакція ст. 31 Закону, яка зобов'язувала державного виконавця про надсилати адресатам постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, як свідчить з матеріалів справи, відповідачем не було дотримано вимог законодавства щодо своєчасності надсилання копії постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника.
Пояснити яким чином державний виконавець дотримався вимог ст. 30 Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) представник відповідача пояснити не змогли.
За вказаних обставин відповідачем не було дотримано положень п.4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дії щодо його обов'язку пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що 02.02.2012р. стягувач повідомляє відповідача, що по виконавчому провадженню ВП №23621623 погашена заборгованість (а.с.46), в зв'язку із чим 02.02.2012р. державний виконавець приймає постанову від 02.02.2012р. про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 23484,09 грн. (а.с.50).
Також 02.02.2012р. відповідачем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору та витрат виведена в окреме провадження (а.с.48), та 02.02.2012р. відкрито виконавче провадження ВП №37935720 на виконання постанови від 02.02.2012р. про стягнення виконавчого збору (а.с.49).
Слід зазначити, що на час винесення постанови про стягнення з ОСОБА_2 розповсюджувалися норми Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній з 22.11.2011року
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документу без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
При цьому, в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №5 від 21 травня 2012 року "Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", виконавчий збір належить до виду відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі; є санкцією відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.
Таким чином для визначенні наявності підстав для стягнення виконавчого збору, слід встановити факт невиконання рішення суду боржником самостійно у строк, встановлений для його самостійного виконання. При цьому, суд має враховувати наявність реальної можливості у боржника виконати свої зобов'язання (в даному випадку сплатити заборгованість за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми) у строк встановлений для самостійного виконання.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач (боржник по ВП №23621623) був фактично позбавлений можливості виконати рішення суду в добровільному порядку в семиденний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки, як вже зазначалося вище, сама постанова ДВС від 04.01.2011р. про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу позивача лише у березні 2011року, а докази того, що позивач отримав постанову від 04.01.2011р. відсутні.
При розгляді справи встановлено, що обставини відносно того, чи обізнаний позивач із існуючим виконавчим провадженням державним виконавцем не з'ясовувалося. На час винесення спірної постанови від 02.02.2012р. заборгованість була погашена у 11.08.2011р., що підтверджується листом стягувача від 20.09.2013р. (а.с.30)
За приписами ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
В даному випадку рішенням суду були задоволені позовні вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" та в солідарному порядку з трьох осіб (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) стягнуто суму боргу та видано окремо три виконавчих листа, в зв'язку із чим державним виконавцем відкрито три окремих виконавчих провадження.
В судовому засіданні державний виконавець зазначив, що на даний час існує три окремих постанови про стягнення виконавчих витрат в солідарному порядку, зокрема, з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відкрито три нові виконавчі провадження.
Посилання представника відповідача про правомірність стягнення виконавчого збору в солідарному порядку на аналогію виконання процедури стягнення основної суми боргу при солідарній відповідальності, суд визнає безпідставною, оскільки ні Законом України "Про виконавче провадження", ні Інструкцією про проведення виконавчих дій не передбачено права державного виконавця приймати постанови про стягнення виконавчого збору в солідарному порядку.
Слід зазначити, що в межах розгляду даної справи предметом дослідження є правомірність стягнення саме з ОСОБА_2 виконавчих витрат за невиконання ним в добровільному порядку судового рішення в семиденний термін саме цією особою, а не іншими особами при здійсненні інших виконавчих проваджень, оскільки спірною постановою виконавчих збір стягнуто саме з позивача за невиконання боржником виконавчого листа у встановлений строк. При цьому у спірній постанові взагалі відсутнє посилання на солідарну відповідальність.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
Згідно до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятої ним постанови про стягнення виконавчих витрат, відповідно, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і, відповідно, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_5 до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ВП №23621623 від 02.02.2012р.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета
З оригіналом згідно
Суддя С.М. Гелета
Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2013р.