Справа № 817/2931/13-а
26 вересня 2013 року 10год. 45хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Пейко Андрій Борисович,
відповідача: представник Кузьмич Наталія Олексіївна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Веснянка"
до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання дій протиправними, -
Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка» код ЄДРПОУ 13980626 (далі ТОВ Веснянка») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки викладені в в акті про результати проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка» (код ЄДРПОУ 13980626) № 183/22-200/13980626 від 02.04.2013 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року не відповідають існуючим фактам та діючому податковому законодавству, вчинені з порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням меж компетенції даного перевіряючого органу, в зв'язку з чим такі висновки є протиправними.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав. Пояснив суду, що ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області було безпідставно вчинено дії, які полягають у формуванні в акті про результати проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка» (код ЄДРПОУ 13980626) № 183/22-200/13980626 від 02.04.2013 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року висновків, про неможливість реального здіснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, а також у формуванні в зазначеному акті перевірки висновків про відсутність поставок товарів (об'єктів оподаткування) по операціям з придбання та продажу товарів (робіт,послуг) ТОВ «Веснянка» та встановлення перевіркою «нереальних» господарських операцій з продажу товарів (робіт,послуг), оскільки вони укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування та несплати податків до бюджету.
Зазначив, що господарські операції по придбанню та подальшій реалізації товарів із вказаними контрагентами фактично мали місце, що підтверджується всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку та податковими накладними, які було надано посадовим особам податкового органу під час перевірки. Представник позивача також наголосив, що за наслідками вчинення господарських операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей для цілого ряду суб'єктів господарювання у ТОВ «Веснянка» виникли податкові зобов'язання по податку на додану вартість та по податку на прибцток підприємств, що були відображенні у відповідних звітних деклараціях по податку на додану вартість та сплачені до державного бюджету.
Просить задовольнити позов з врахуванням зменшених у відповідності до ст.. 51 КАСУ, позовних вимог.
ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській адміністративний позов не визнала, про що подала письмові заперечення (т. 1, а.с. 31-33).
У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях та додатково пояснив суду, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, тому не може бути предметом спору в адміністративній справі. Таким рішенням суб'єкта владних повноважень - правовим актом індивідуальної дії, що породжує виникнення чи припинення прав та обов'язків платника податків, є податкове повідомлення-рішення. Податкові повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки, згідно яких позивач зобов'язаний сплатити суму грошового зобов'язання або внести зміни до його податкової звітності, податковим органом не приймалися. Тобто підстави для дослідження змісту акта перевірки та відповідних господарських операцій в даному випадку відсутні.
Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Податкового кодексу України.
Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам Конституції України та Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що 02 квітня 2013 року, Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, складено акт про результати проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка» (код ЄДРПОУ 13980626) № 183/22-200/13980626 від 02.04.2013 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.
В ході проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби встановлено наступні порушення :
1. неможливість реального здіснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємо му періоді.
2. п. 44.1. ст.. 44 п.137.1 ст 137 п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, щодо безпідставного формування доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) по операціям продажу товарів (робіт, послуг) для контрагентів - покупців в сумі 2 024 959 грн.;
3. п.44.1 ст. 44, п.138.8 ст. 138, п. п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо завищення валових витрат та витрат які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 2 002 514 грн.;
4. п. 44.1. ст.. 44, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, щодо безпідставного формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 436123 грн.;
5. п. 44.1. ст.. 44, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 417646 грн.;
Підставою для висновків наведених в акті перевірки про встановлення наведених порушень вимог Податкового кодексу України, є здіснення та облікування позивачем господарських операцій з постачання товарів (робіт, послуг) від контрагентів - постачальників, які на думку контролюючого органу мають ознаки сумнівності: ТОВ «Центр нових будівельних технологій» «Юпітер-Південь»; ТОВ «Дом і К»; ТОВ «Інтенсивник Плюс»; ПП «Прайм-БУД-ММ»; ПП «Приват екосистема»; ТОВ «Сенеж Донецьк»; ПП «Восход»; ТОВ «Матадор»; ПП «АТМ»; ТОВ «Тамма».
Так в ході перевірки відповідачем не встановлено передачі товарів від контрагентів - постачальників до ТОВ «Веснянка», відтак і до контрагентів покупців позивача. Валовий дохід за перевіряє мий період сформовано за рахунок умовної реалізації для покупців товарів, умовно отриманої від вищевказаних постачальників. Встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій наданя податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, у зв'язку з наявністю податкових ризиків по взаємовідносинам з сумнівними контрагентами по ланцюгу постачання та у зв'язку з виявленими перевіркою нереальними господарськими операціями з продажу товарів (робіт, послуг), контролюючим органом здійснено висновок про те, що останні укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування та несплати податків до бюджету.
В судовому засіданні встановлено, що за наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби - завищення або заниження позивачем сум обов'язкових податкових платежів за перевіряє мий період не встановлювалось.
Як повідомив представник відповідача, з приводу виявлених порушень за результатами перевірки - податкові повідомлення-рішення не приймались.
Правові наслідки реагування (дій) суб'єкта владних повноважень на виявлені порушення податкового законодавства відобразились у звернені із цивільним позовом у кримінальному провадженні № 12013190020000083, з метою захисту інтересів держави та стягнення в дохід держави суми обов'язкових податкових платежів розмір та факт несплати яких аргументовані висновками акта перевірки.
З такими висновками ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області, які полягають у формуванні в акті перевірки позивача висновків, про неможливість реального здіснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, а також у формуванні в зазначеному акті перевірки висновків про відсутність поставок товарів (об'єктів оподаткування) по операціям з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ «Веснянка» та встановлення перевіркою «нереальних» господарських операцій з продажу товарів (робіт, послуг), оскільки вони укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування та несплати податків до бюджету, суд погодитися не може з огляду на наступні обставини.
Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що зазначені висновки здійснені на підставі наданих позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів (виписки банку по рахуну № 26004730254211 відкритого у Львівській обласній філії ПАТ «Укрсоцбанк», оборотно-сальдові відомості по рах. 631 за період з 01.01. 2010 року по 31.01. 2013 року, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, інше), актів перевірок підприємств контрагентів, даних Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ТОВ «Веснянка» та його контрагентів.
Зокрема судом встановлено, що по господарським операціям ТОВ «Центр нових будівельних технологій» «Юпітер-Південь» з ТОВ «Веснянка» для проведення перевірки надані виписки банку по рахунку № 26004730254211 відкритого у Львівській обласній філії ПАТ «Укрсоцбанк», оборотно-сальдові відомості по рах. 631 за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, видаткові накладні - № 190718 від 19.07.2010 року на суму 7750,0 грн. в т.ч. ПДВ 1550,00 грн.; № 23076 від 23.07.2010 року на суму 129583,34 грн. в т.ч. ПДВ 25916,66 грн.; № 27077 від 27.07.2010 року на суму 11 833,34 грн. в т.ч. ПДВ 2366,66 грн.; № 21076 від 21.07.2010 року на суму 3750,0 грн. в т.ч. ПДВ 750,00 грн.; № 6086 від 06.08.2010 року на суму 5820,0 грн. в т.ч. ПДВ 1164,00 грн.; № 2087 від 20.08.2010 року на суму 3516,25 грн. в т.ч. ПДВ 703,25 грн.; № 300810 від 30.08.2010 року на суму 13338,75 грн. в т.ч. ПДВ 3467,75 грн.; № 310816 від 31.08.2010 року на суму 6232,25 грн. в т.ч. ПДВ 1246,45 грн.; податкові накладні № 190718 від 19.07.2010 року на суму 7750,0 грн. в т.ч. ПДВ 1550,00 грн.; № 23076 від 23.07.2010 року на суму 129583,34 грн. в т.ч. ПДВ 25916,66 грн.; № 27077 від 27.07.2010 року на суму 11 833,34 грн. в т.ч. ПДВ 2366,66 грн.; № 290717 від 29.07.2010 року на суму 102916,67 грн. в т.ч. ПДВ 20583,33 грн.; № 300712 від 30.07.2010 року на суму 5183,33 грн. в т.ч. ПДВ 1036,67 грн.; № 300810 від 30.08.2010 року на суму 13338,75 грн. в т.ч. ПДВ 3467,75 грн.; № 310816 від 31.08.2010 року на суму 6232,25 грн. в т.ч. ПДВ 1246,45 грн.
Податок на додану вартість в сумі 52 203,4 грн. за липень 2010 року та в сумі 11552,65 грн. за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту, який відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.
Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Центр нових будівельних технологій» «Юпітер-Південь» анульовано 04.11.2011 року, в той час як досдіжувані операції здійснено - в липні, серпні 2010 року.
У відповідності до Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ТОВ «Центр нових будівельних технологій» «Юпітер-Південь» та його контрагентів - постачальників які мають стани відмінні від основного, існують розбіжності за липень 2010 року, в той час як в акті наведено період з 10 серпня 2010 року по 15 лютого 2013 року.
По господарським операціям ТОВ «Дом і К» з ТОВ «Веснянка» встановлено, що для проведення перевірки надані виписки банку по рахунку № 26004730254211 відкритого у Львівській обласній філії ПАТ «Укрсоцбанк»; оборотно-сальдові відомості по рах. 631 за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року; рахунки на оплату; видаткові накладні - № 1045 від 13.09.2010 року на суму 35833,33 грн. в т.ч. ПДВ 7166,67 грн.; № 839 від 30.08.2010 року на суму 34354,17 грн. в т.ч. ПДВ 6870,83; податкові накладні - № 1045 від 13.09.2010 року на суму 35833,33 грн. в т.ч. ПДВ 7166,67 грн.; № 839 від 30.08.2010 року на суму 34354,17 грн. в т.ч. ПДВ 6870,83.
Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Дом і К» анульовано 03.03.2011 року, в той час як операції здійснено - в серпні та вересні 2010 року.
У відповідності до Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ТОВ «Дом і К» та його контрагентів - постачальників які мають стани відмінні від основного, існують розбіжності за серпень 2010 року, в той час як наведено період з 30 січня 2011 року по 04 квітня 2011 року.
По господарським операціям ТОВ «Інтенсивник Плюс» з ТОВ «Веснянка» встановлено, що для проведення перевірки надані виписки банку по рахунку № 26004730254211 відкритого у Львівській обласній філії ПАТ «Укрсоцбанк»; оборотно-сальдові відомості по рах. 631 за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року; рахунки на оплату; видаткові накладні - № 08/10-01 від 08.10.2010 року на суму 6935,5 грн. в т.ч. ПДВ 1387,1 грн.; № 29/10-04 від 29.10.2010 року на суму 1107,42 грн. в т.ч. ПДВ 221,48 грн.; № 29/10-01 від 29.10.2010 року на суму 43904,63 грн. в т.ч. ПДВ 8780,92 грн.; № 29/10-03 від 29.10.2010 року на суму 6717,26 грн. в т.ч. ПДВ 1343,44 грн.; № 29/10-02 від 29.10.2010 року на суму 50844,16 грн. в т.ч. ПДВ 10168,48 грн.; № 29/10-05 від 29.10.2010 року на суму 2748,34 грн. в т.ч. ПДВ 549,66 грн.; № 07/10-01 від 07.10.2010 року на суму 501,17 грн. в т.ч. ПДВ 100,23 грн.; податкові накладні - № 28 від 08.10.2010 року на суму 6935,5 грн. в т.ч. ПДВ 1387,1 грн.; № 32 від 29.10.2010 року на суму 1107,42 грн. в т.ч. ПДВ 221,48 грн.; № 29 від 29.10.2010 року на суму 43904,63 грн. в т.ч. ПДВ 8780,92 грн.; № 31 від 29.10.2010 року на суму 6717,26 грн. в т.ч. ПДВ 1343,44 грн.; № 30 від 29.10.2010 року на суму 50844,16 грн. в т.ч. ПДВ 10168,48 грн.; № 33 від 29.10.2010 року на суму 2748,34 грн. в т.ч. ПДВ 549,66 грн.; № 27 від 07.10.2010 року на суму 501,17 грн. в т.ч. ПДВ 100,23 грн.;
Податок на додану вартість на підставі виписних вищенаведених податкових накладних ТОВ «Веснянка» віднесений до складу податкового кредиту за вересень 2010 року в сумі 22551,67 грн., за жовтень 2010 року в сумі 17473,72 грн., за листопад 2010 року в сумі 8731,67 грн., за грудень 2010 року в сумі 3150,83 грн., який відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.
У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, платник ТОВ «Інтенсивник Плюс» на момент здійснення господарських операцій з позивачем був діючим ( перебував на оліку, був зареєстрованим).
По господарським операціям ПП «Прайм-БУД-ММ» з ТОВ «Веснянка» встановлено, що свідоцтво платника ПДВ - ПП «Прайм-БУД-ММ» анульовано 15.03.2011 року, в той час як операції здійснено - в жовтні та в грудні 2010 року.
У відповідності даних Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ПП «Прайм-БУД-ММ» та його контрагентів - постачальників які мають стани відмінні від основного.
Аналогічно по господарським операціям ПП «Приват екосистема» з ТОВ «Веснянка» встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ПП «Приват екосистема» анульовано 04.10.2011 року, в той час як операції здійснено - в січні 2011 року, а висновки про відсутність передачі товарів, відповідачем наведено, у відповідності даних Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ПП «Приват екосистема» та його контрагентів - постачальників які мають стани відмінні від основного, існують розбіжності за січень 2011 року, в той час як актом перевірки наведено розбіжності за період з 19.02.2011 року по 20. 10. 2011 року.
Висновки по господарським операціям ТОВ «Сенеж Донецьк» з ТОВ «Веснянка» містять аналогічну мотивацію (свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Сенеж Донецьк» анульовано 28.12.2012 року, в той час як операції здійснено - в березні 2011 року, у відповідності до Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ТОВ «Сенеж Донецьк» та його контрагентів - постачальників які мають стани відмінні від основного, існують розбіжності в сумі 1069,81 грн. по шести контрагентам, в той час як здійснена операція з ТОВ «Веснянка»на суму ПДВ в розмірі 47475 грн..)
Аналогічні висновки по господарським операціям ПП «Восход» з ТОВ «Веснянка» які містять аналогічну мотивацію (Свідоцтво платника ПДВ ПП «Восход» анульовано 14.09.2011 року, в той час як операції здійснено - в квітні - липні 2011 року, у відповідності до Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ПП «Восход» та його контрагентів - постачальників які мають стани відмінні від основного, існують розбіжності за березень 2010 року, в той час як наведено розбіжності за період з квітня по липень 2011 року).
По господарським операціям ПП «АТМ» з ТОВ «Веснянка» встановлено, що для проведення перевірки надані виписки банку по рахунку № 26004730254211 відкритого у Львівській обласній філії ПАТ «Укрсоцбанк»; оборотно-сальдові відомості по рах. 631 за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року; рахунки на оплату; видаткові накладні - № РН - 0001163 від 26.06.2012 року на суму 31666,67 грн. в т.ч. ПДВ 6 333,33 грн.; податкові накладні - № 315 від 26.06.2012 року на суму 31666,67 грн. в т.ч. ПДВ 6 333,33 грн.;
Податок на додану вартість на підставі виписаних вищенаведених податкових накладних, ТОВ «Веснянка» віднесений до складу податкового кредиту за відповідні періоди.
По господарським операціям ТОВ «Тамма» з ТОВ «Веснянка» встановлено, що для проведення перевірки надані виписки банку по рахунку № 26004730254211 відкритого у Львівській обласній філії ПАТ «Укрсоцбанк»; оборотно-сальдові відомості по рах. 631 за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року; рахунки на оплату; платіжне доручення № 52 від 15.04.2011 року; видаткові накладні - № РН - 0000032 від 02.02.2011 року на суму 17 500,0 грн. в т.ч. ПДВ 3500,0 грн.; податкові накладні - № 31 від 02.02.2011 року на суму 17 500,0 грн. в т.ч. ПДВ 3500,0 грн.
Податок на додану вартість на підставі виписних вищенаведених податкових накладних ТОВ «Веснянка» віднесений до складу податкового кредиту за лютий 2011 року в сумі 3 500 грн., про свідчать данні податкової декларації з ПДВ.
В якості обґрунтування «не встановлення передачі товарів» відповідачем наведено, що стан платника ТОВ «Тамма» - 14 визнано банкрутом, без зазначення дати відповідного рішення припинення платника, в той час як операції здійснено - в лютому 2011 року.
Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Тамма» анульовано 27.07.2011 року, в той час як операції здійснено - в лютому 2011 року.
Судом встановлено, що відповідач в обґрунтування оскаржуваних висновків навів акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тамма» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року яким, сформовані висновки про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів.
Така неможливість проведення зустрічної перевірки пов'язана із порушенням 26.08.2011 року - провадження у справі про банкрутство ТОВ «Тамма».
Також відповідач, в обґрунтування оскаржуваних висновків навів акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АТМ» з питання дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Будівництво та реконструкція» за листопад 2011 року, з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, з ТОВ «Пасіфік» за період вересня 2011 року, з БПП «Сура» за вересень 2011 року, з ПВП «Форест» за червень 2011 року.
В свою чергу, вже у відповідності до вказаного ата перевірки ПП «АТМ», відповідачем встановлено неможливість здійснення реалізації товарів (робіт, послуг) в 2011 році для ПП «АТМ» від контрагентів - постачальників ТОВ «Будівництво та реконструкція», ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ПВП «Форест», з приводу фінансово-господарської діяльності яких, по ланцюгу постачання, також складені
· акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інфотерм» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за червень 2011 року;
· акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пасіфік» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за вересень 2011 року;
· акт про неможливість проведення зустрічної звірки БПП «Сура» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період вересень, листопад 2011 року;
· акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівництво та реконструкція» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за листопад 2011 року - якими, без документів первинного бухгалтерського обліку, без встановлення в судовому порядку нікчемності правочинів, сформовані висновки про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів та не підтверджено задекларовані зобов'язання з податку на додану вартість по поставці товарів (робіт, послуг) покупцям, в т. ч. ПП «АТМ».
Аналогічно відповідач, в обґрунтування оскаржуваних висновків навів акт «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інтенсивник Плюс» з питання дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а також дотримання іншого за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.
В свою чергу, у відповідності вже до вказаного ата перевірки ТОВ «Інтенсивник Плюс», відповідачем встановлено контрагента - постачальника ТОВ «Інтенсивник Плюс» - ТОВ «Літіс Групп», з приводу фінансово-господарської діяльності якого по ланцюгу постачання , також здійснена невиїзна документальна перевірка з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з грудня 2010 року по квітень 2011 року за результатами якої складено акт перевірки від 13.05.2011 року № 1694/23-3/37276346.
На підставі висновків акта перевірки від 13.05.2011 року № 1694/23-3/37276346 про порушення ТОВ «Літіс Груп» ч.1 ст.203,215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «Літіс Груп» за період з грудня 2010 року, січень - березень 2011 року: в т. ч. ТОВ «Інтенсивник Плюс» та про аналогічні порушення ТОВ «Інтенсивник Плюс» по правочинах, здійснених між ТОВ «Інтенсивник Плюс» та його покупцями : в т. ч. (ТОВ «Веснянка»).
Також відповідач, в обґрунтування оскаржуваних висновків навів акт № 7200/224/31820299 від 21.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Матадор» з питання дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, з ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, з ПП «СВГермес» за березень 2011 року, з ПВП «Форест» за червень 2011 року, з ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, з ТОВ «Пасіфік» за період вересня 2011 року, з БПП «Сура» за вересень 2011 року, з ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року.
У відповідності до вказаного ата перевірки ТОВ «Матадор», відповідачем встановлено неможливість здійснення реалізації товарів (робіт, послуг) в 2011-2012 роках для ТОВ «Матадор» від контрагентів - постачальників ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Олімп», ПП «СВГермес», ПВП «Форест», ТОВ «Кафепродакшн», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ТОВ «Хімагросервіс», з приводу фінансово-господарської діяльності яких, по ланцюгу постачання, також складені
· акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кафепродакшн» з питання дотримання вимог податкового законодавства за січень 2011 року;
· акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Олімп» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за вересень 2011 року;
· акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інфотерм» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за червень 2011 року;
· акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пасіфік» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за вересень 2011 року;
· акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Хімагросервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за листопад 2011 року;
· акт про неможливість проведення зустрічної звірки БПП «Сура» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період вересень, листопад 2011 року - якими, без документів первинного бухгалтерського обліку, без встановлення в судовому порядку нікчемності правочинів, сформовані висновки про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів та не підтверджено задекларовані зобов'язання з податку на додану вартість по поставці товарів (робіт, послуг) покупцям, в т. ч. ТОВ «Матадор».
У відповідності до висновків вказаних актів, угоди ТОВ «Інтенсивник Плюс»; ТОВ «Матадор»; ПП «АТМ»; ТОВ «Тамма» з контрагентами мають ознаки нікчемності, складені висновки про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів та не підтверджено задекларовані зобов'язання з податку на додану вартість по поставці товарів.
Оскаржувані висновки про безтоварність операцій встановлені відповідачем на підставі актів перевірок зазначених контрагентів, на підставі актів перевірок контрагентів ТОВ «Центр нових будівельних технологій» «Юпітер-Південь»; ТОВ «Дом і К»; ТОВ «Інтенсивник Плюс»; ПП «Прайм-БУД-ММ»; ПП «Приват екосистема»; ТОВ «Сенеж Донецьк»; ПП «Восход»; ТОВ «Матадор»; ПП «АТМ»; ТОВ «Тамма» по ланцюгу постачання, на підставі відомостей про стан постачальника які відмінні від основного, на підставі данних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».
Суд зазначає, що встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільного правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визнання контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Не є обов'язковою умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсним (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних остатніми у такому ланцюгу платником податків.
Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань податком податків та його контрагентом.
Доводи та висновки ДПІ у м. Рівному викладені у акті перевірки, щодо нереальності господарських операцій позивача та вказаних контрагентів, є такими , щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.
Посилання відповідача на акти документальних перевірок про неможливість проведення зустрічної звірки є безпідставними, оскільки, по-перше, відповідно до, ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, по-п'яте, самі по собі акти не є беззаперечними, належними та допустимими доказами даних фактів в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, а інших доказів всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано.
Так відповідачем не надано зазначених актів перевірок позивача на які він посилався при формуванні оскаржуваних висновків.
Правова позиція по даному питанню викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 року у справі № К/9991/5398/12.
Подальший рух товарно-матеріальних цінностей, в розрізі номенклатури поставки товарів та з врахуванням націнки, відображено позивачем в складі валового доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підтверджує економічний зміст діяльності ТОВ «Веснянка» та використання придбаної продукції у власній господарській діяльності.
Реалізація придбаної продукції здійснювалася для СВ-НУП «Одесросхолод», ПП «Промхолод-В», ПП «Техномонтаж», ВАТ «Поліссяхліб», ТОВ «Нордекс», ТОВ БМУ «Промжитлобуд-2», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «ХТ «Нордекс», ТОВ «Техно Модуль Ультра», ПП «Айсикл», ТОВ Н-ВП «Компресор», ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Західний молочний дистриб'ютор», ТОВ «Універсаліс», ПП «ПСП «Аметист», ОСОБА_7, ТОВ «МЕГА-ХОЛОД», ТОВ «Техносфера Пик», ТОВ «Техносфера Пласт», ТОВ «Фапомед Україна», ТОВ «Волинь-Вест», що підтверджується дослідженими у судовому засіданні первинними бухгалтерськими документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних, копіями договорів поставки, копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 141-250, т. 2 а.с. 1-162).
Оплата придбаної та реалізованої продукції підтверджується виписками ТОВ «Веснянка» з особового рахунку № 26004730254211 відкритого у Львівській обласній філії ПАТ «Укрсоцбанк» (т. 2, а.с.90-107).
За період з серпня 2010 року по грудень 2012 року, ТОВ «Веснянка» згідно поданих до ДПІ у м. Рівному декларацій, задекларовано по податку на додану вартість суму податкових зобовязань в розмірі 383178 грн. (серпень 2010 року податкових зобов'язань на суму 19097,00 грн.; вересень 2010 року податкових зобов'язань на суму 25725,00 грн.; жовтень 2010 року податкових зобов'язань на суму 25002,00 грн.; листопад 2010 року податкових зобов'язань на суму 9661,00 грн.; грудень 2010 року податкових зобов'язань на суму 9125,00 грн.; січень 2011 року податкових зобов'язань на суму 30610,00 грн.; лютий 2011 року податкових зобов'язань на суму 3899,00 грн.; березень 2011 року податкових зобов'язань на суму 48960,00 грн.; квітень 2011 року податкових зобов'язань на суму 30650,00 грн.; травень 2011 року податкових зобов'язань на суму 13666,00 грн.; червень 2011 року податкових зобов'язань на суму 74550,00 грн.; липень 2011 року податкових зобов'язань на суму 44832,00 грн.; серпень 2011 року податкових зобов'язань на суму 10068,00 грн.; листопад 2011 року податкових зобов'язань на суму 1480,00 грн.; грудень 2011 року податкових зобов'язань на суму 9300,00 грн.; червень 2012 року податкових зобов'язань на суму 7000,00 грн.; липень 2012 року податкових зобов'язань на суму 6125,00 грн.; серпень 2012 року податкових зобов'язань на суму 2664,00 грн.; листопад 2012 року податкових зобов'язань на суму 142,00 грн.; грудень 2012 року податкових зобов'язань на суму 10622,00 грн., а всього на загальну суму 383178 грн.) та суму податкового кредиту в розмірі 365443 грн. ( серпень 2010 року в розмірі 18423,00 грн.; вересень 2010 року в розмірі 24640,00 грн.; жовтень 2010 року в розмірі 24052,00 грн.; листопад 2010 року в розмірі 8732,00 грн.; грудень 2010 року в розмірі 8669,00 грн.; січень 2011 року в розмірі 29216,00 грн.; лютий 2011 року в розмірі 3562,00 грн.; березень 2011 року в розмірі 47275,00 грн.; квітень 2011 року в розмірі 29667,00 грн.; травень 2011 року в розмірі 12703,00 грн.; червень 2011 року в розмірі 73000,00 грн.; липень 2011 року в розмірі 43017,00 грн.; серпень 2011 року в розмірі 9565,00 грн.; листопад 2011 року в розмірі 1167,00 грн.; грудень 2011 року в розмірі 8333,00 грн.; червень 2012 року в розмірі 6333,00 грн.; липень 2012 року в розмірі 5300,00 грн.; серпень 2012 року в розмірі 1833,00 грн.; грудень 2012 року в розмірі 9956,00 грн., а всього на загальну суму 365443 грн.) і сплачено до державного бюджету податок на додану вартість в розмірі 17 735 грн.
Наявні в матеріалах справи копії документів, оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.
Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання, як визначальна ознака господарської операції, кореспондує з положеннями Податкового кодексу України, що регулюють порядок формування платниками податків витрат, які враховуються при визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Досліджені в судовому засіданні документи (податкові накладні) - є первинним документами у розумінні ст. 9 Закону № 996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, а також відповідають вимогам пункта 201.11 статті 201 ПК України.
Судом було досліджено копії первинних документів, податкових накладних та банківські виписки про рух коштів по рахунках ТОВ «Веснянка». Вказані документи, підтверджують або факт реалізації або факт отримання коштів ТОВ «Веснянка» за поставлені товари, роботи та послуги.
Враховуючи приписи ст. ст. 185, 187, 188 Податкового кодексу України у ТОВ «Веснянка» наявні підстави, що породжують обов'язок відображення в податковій звітності по податку на додану вартість сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 383178 грн. та сум податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі в розрізі наведених контрагентів.
Контрагенти позивача - ТОВ «Центр нових будівельних технологій» «Юпітер-Південь»; ТОВ «Дом і К»; ТОВ «Інтенсивник Плюс»; ПП «Прайм-БУД-ММ»; ПП «Приват екосистема»; ТОВ «Сенеж Донецьк»; ПП «Восход»; ТОВ «Матадор»; ПП «АТМ»; ТОВ «Тамма» набули прав юридичної особи з дня їх державної реєстрації і, відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України, мали цивільну праводієздатність.
На момент вчинення господарських операцій вказані контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Чинним законодавством не передбачено в обов'язках позивача перевіряти своїх контрагентів на предмет законності їх державної реєстрації, законності виданих їм державними органами документів. Вказані документи видані контрагенту державним реєстратором та органами державної податкової служби, а тому такі відомості можуть бути використані позивачем у даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.
Також приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходить із системного аналізу правовідносин які регулюються Цивільним кодексом України та Податковим кодексом України, вимог Конституції України і безпосередньо вимог щодо виконання функцій органів державної податкової служби.
У відповідності до ст.. 1 ЦКУ Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ст. 1 . Податкового кодексу України - Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.
Так відповідно до пункту 41.1. ПКУ - контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.
У відповідності до ст. 3 Податкового кодексу України - Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Суд зазначає, що у відповідності функцій органів державної податкової служби передбачених ст.. 19-1 ПКУ, функції органів державної податкової служби, щодо контролю та аналізу реального чи не реального здіснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України, а також встановлення наміру про правові наслідки, по укладених господарських операціях з продажу товарів (робіт,послуг) що обумовлені ними, та встановлення умислу на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування і несплати податків до бюджету не передбачені.
Також органам державної податкової служби, у відповідності до ст.. 20 ПКУ, не надано такого права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.
Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.
Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.
Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.
Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.
Вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.
При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість. Тим більше не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента постачальника, необхідність проведення якої входить в обов'язок відповідача.
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаного контрагенту, або мав реальну можливість з'ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.
Суд не бере до уваги посилання податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача.
Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулюванняформулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
Так у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню.
На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії податкового органу які полягають у формуванні в акті про результати проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка» (код ЄДРПОУ 13980626) № 183/22-200/13980626 від 02.04.2013 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року висновків, про неможливість реального здіснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, а також у формуванні в зазначеному акті перевірки висновків про відсутність поставок товарів (об'єктів оподаткування) по операціям з придбання та продажу товарів (робіт,послуг) ТОВ «Веснянка» та встановлення перевіркою «нереальних» господарських операцій з продажу товарів (робіт,послуг), оскільки вони укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування та несплати податків до бюджету суперечать принципах верховенства права, рішенням Європейського суду з прав людини, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах та зроблені з порушенням норм ст.. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, 207 Господарського кодексу України, 1,3, 19-1,20, п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.
При вирішенні питання щодо способу захисту прав позивача, який необхідно застосувати у даній справі, суд вважає, що таким способом повинно бути визнання протиправними дій ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області, які полягають у формуванні в акті про результати проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка» (код ЄДРПОУ 13980626) № 183/22-200/13980626 від 02.04.2013 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року висновків, про неможливість реального здіснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, а також у формуванні в зазначеному акті перевірки висновків про відсутність поставок товарів (об'єктів оподаткування) по операціям з придбання та продажу товарів (робіт,послуг) ТОВ «Веснянка» та встановлення перевіркою «нереальних» господарських операцій з продажу товарів (робіт,послуг), оскільки вони укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування та несплати податків до бюджету.
Такий спосіб захисту на думку суду повністю відповідає тому способу, про який просить позивач в своїх позовних вимогах.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 34 грн. 41 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 16-1969568/С від 16.08. 2013 р. (т. 1 а.с. 2).
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, які полягають у формуванні в акті про результати проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка» № 183/22-200/13980626 від 02.04. 2013 року з питань дотримання вимог податкового. валютного та іншого законодавства за період з 01.01. 2010 року по 31.01. 2013 року висновків про неможливість реального здіснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, які полягають у формуванні в акті про результати проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Веснянка» № 183/22-200/13980626 від 02.04. 2013 року з питань дотримання вимог податкового. валютного та іншого законодавства за період з 01.01. 2010 року по 31.01. 2013 року висновків про відсутність поставок товарів (об'єктів оподаткування) по операціям з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ «Веснянка» та встановлення перевіркою «нереальних» господарських операцій з продажу товарів (робіт, послуг), оскільки вони укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування та несплати податків до бюджету.
Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Веснянка" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зозуля Д. П.