8.2.8
Іменем України
11 жовтня 2013 року Справа № 812/7849/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря - Северіної А.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 17.09.2013),
представника відповідача - Калініна А.І. (довіреність від 24.09.2013 № 44/10),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012 № 0001721710,
11 вересня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якому просила визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001721710 від 28.12.2012.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 17.12.2012 по 27.12.2012 посадовими особами відповідача було проведено документальну планову невиїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012. Також 12.12.2012 відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «ТКФ «Інтеркомплект» у період з 01.12.2009 по 31.12.2009, ПП «КК «Лугпромоптторг-К» та ТОВ «Аеро-експрес» у період з 01.04.2010 по 30.04.2010, ТОВ «Трансторгсфера ДВК» у період з 01.05.2010 по 31.05.2010, ТОВ «Аеро-експрес» з 01.06.2010 по 30.06.2010, ПП «Імперія-М» у період з 01.08.2010 по 30.09.2010. За результатами цих перевірок було виявлено такі порушення: ст. 13, п. 4 ст. 14, п. 19.1 ст. 19 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян», п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.п. 44.5 ст. 44, п.п. а) п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2012 № 0001721710 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичної особи-підприємця на суму 157655,25 грн. (основний платіж - 143464,20 грн., штрафні санкції - 14186,04 грн.).
Згідно з актом перевірки від 27.12.2012 було встановлено заниження валового доходу за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 на суму 50000 грн., завищення валового доходу за 2011 рік на суму 554880 грн., завищення загальної суми валових витрат за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 на загальну суму 1428816,59 грн. (завищення валових витрат за 2010 рік на суму 541733,58 грн., за 2011 рік на суму 887083,01 грн.)
Позивач не погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав. Стосовно 2010 року: до перевірки були надані виписки з розрахункового рахунку, в яких підтверджується інформація, заявлена в декларації про прибуток за 2010 рік. До перевірки, яка відбулась 12.12.2012, книги обліку доходів та витрат були надані. Але після цієї перевірки вони були загублені. Також ці книги ведуться в електронному вигляді. Інформація, вказана в декларації з податку на прибуток за 2010 рік, повністю співпадає з даними в книзі доходів та витрат за 2010 рік. Стосовно 2011 року: внаслідок помилки до суми валового доходу та витрат за 2011 рік були віднесені поповнення за рахунок зайнятих коштів та їх повернення. Сума чистого оподатковуваного доходу не змінилась і складає 24400 грн. Тобто, помилка не вплинула на повноту сплати податків і зборів.
Актом перевірки від 12.12.2012 було встановлено завищення загальної суми валових витрат з 01.12.2009 по 30.09.2010 на загальну суму 337302,06 грн., а саме - завищення валових витрат за 9 місяців 2010 року на суму 337302,06 грн. за рахунок господарських взаємовідносин позивача з ПП «КК «Лугпромоптторг-К», ТОВ «Трансторгсфера ДВК», ТОВ «Юрторгпак». Позивач зазначає, що до перевірки було надано всі документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Судове рішення про визнання правочинів недійсними відсутнє, як і відсутній вирок у кримінальній справі. За таких обставин позивач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 02.10.2013 здійснено заміну відповідача - Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, на його правонаступника - Ленінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у м. Луганську Луганській області.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, пояснив суду наступне. Відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Перевіркою було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 (експедитором) було укладено договори з ПП «КК «Лугпромоптторг-К», ТОВ «Трансторгсфера ДВК», ТОВ «Юрторгпак» (перевізниками) з організації транспортних перевезень. Витрати, пов'язані з виконанням указаних договорів, було віднесено позивачем до валових витрат. Однак, господарські операції зі вказаними контрагентами не підтверджуються, оскільки у підприємств відсутні матеріально-технічна база, виробничі, торговельні, складські приміщення, транспортні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності, підприємства відсутні за юридичними адресами. Таким чином, ПП «КК «Лугпромоптторг-К», ТОВ «Трансторгсфера ДВК», ТОВ «Юрторгпак» фактично не надавали позивачу послуги з транспортного перевезення. Надані позивачем квитанції про оплату транспортних послуг не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони заповнені з порушенням Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Нацбанку України від 15.12.2004 № 637, а саме - не зазначено порядкові номери та прізвища осіб, які отримали гроші від ФОП ОСОБА_3, підстави отримання грошей не відповідають умовам наданих договорів. До перевірки позивачем не було надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про виконання перевізниками транспортних послуг. Також відповідач зазначив, що на момент перевірки була відсутня книга обліку доходів та витрат встановленого зразка.
З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи, що правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України 01.01.2011 та продовжувалися після цього, в даному випадку підлягають застосуванню норми Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, Законів України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а також Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (надалі - Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 996 факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.
Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями законодавства, що на момент виникнення спірних правовідносин встановлював порядок формування платниками податків валових витрат.
Відповідно до статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92 (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Декрет) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 передбачено, що не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
При цьому Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність після набрання чинності Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (надалі - Закон № 889), крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.
Пунктом 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було передбачено, що до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету Кабінет Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законодавством, що регулювало порядок формування громадянами валових витрат та визначення оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, був розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який в свою чергу містив посилання на статтю 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Порядок формування фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, витрат після 2011 року є наступним.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -підприємця.
Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В силу вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Судом установлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою в установленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача, в перевірений період здійснювала оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності на загальній системі оподаткування та була платником податку з доходів фізичних осіб.
В період з 04.12.2012 по 10.12.2012 посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ «ТКФ «Інтеркомплект» у період з 01.12.2009 по 31.12.2009, ПП «КК «Лугпромоптторг К», ТОВ «Аеро-експрес» з 01.04.2010 по 30.04.2010, ТОВ «Трансторгсфера ДВК» з 01.05.2010 по 31.05.2010, ТОВ «Аеро-експрес» з 01.06.2010 по 30.06.2010, ПП «Імперія-М» з 01.08.2010 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 12.12.2012 № 763/17/НОМЕР_2 (том 1 арк. справи 68-109). Перевіркою господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 за період з 01.12.2009 по 30.09.2010 встановлено порушення: 1) п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 933 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а отже є нікчемними, в результаті чого встановлено укладання нікчемних правочинів по операціям постачання товарів (робіт, послуг), здійснених ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 404762,47 грн., у т.ч. з ПП «Комерційна компанія «Лугпромоптторг-К» на загальну суму 161122,32 грн., з ТОВ «Трансторгсфера ДВК» на загальну суму 243640,15 грн.; 2) ст. 13, п. 4 ст. 14 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» та п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат за 9 місяців 2010 року, що призвело до перекручення даних декларації про доходи за період з 01.01.2010 по 30.09.2010, а саме - завищення валових витрат на суму 337301,46 грн.
У період з 17.12.2012 по 27.12.2012 посадовими особами відповідача було проведено документальну планову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОФ ОСОБА_3 за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 27.12.2012 № 813/17/НОМЕР_2 (том 1 арк. справи 9-67). Перевіркою виявлено, зокрема, такі порушення: 1) п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 933 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а отже є нікчемними, в результаті чого встановлено укладання нікчемних правочинів по операціям постачання товарів (робіт, послуг), здійснених ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 316822 грн., у т.ч. з ТОВ «Юрторгпак» на загальну суму 316822 грн.; 2) відсутність книги обліку доходів та витрат та неналежне ведення обліку доходів та витрат у перевірений період, чим порушено ст. 13, п. 4 ст. 14, п. 19.1 ст. 19 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян», п.п. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.п. 44.5 ст. 44, п.п. а) п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. Неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 призвело до перекручення даних декларації про одержані доходи за 2010 рік та податкової декларації про майновий стан та доходи, отримані в 2011 році, а саме: заниження валового доходу за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 на суму 50000 грн., завищення валового доходу за 2011 рік на суму 554880 грн., завищення загальної суми валових витрат за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 на загальну суму 1428816,59 грн., а саме - завищення валових витрат за 2010 рік на суму 541733,58 грн., за 2011 рік - на 887083,01 грн.
На підставі акта перевірки від 27.12.2012 № 813/17/НОМЕР_2 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 № 0001721710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичної особи-підприємця на суму 157655,25 грн. (основний платіж - 143464,20 грн., штрафні санкції - 14186,04 грн.) (том 1 арк. справи 8).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.
Судом було проаналізовано первинну документацію, надану позивачем.
Так, установлено, що 01.04.2010 між ФОП ОСОБА_3 (експедитор) та ПП «КК «Лугпромоптторг-К» (перевізник) було укладено договір № 01/04 транспортної експедиції, за яким перевізник доручає, а експедитор бере на себе обов'язки по організації транспортних перевезень на основі договірних зобов'язань із замовником (від імені та за рахунок замовника) (том 1 арк. справи 116).
01.05.2010 між ФОП ОСОБА_3 (експедитор) та ТОВ «Трансторгсфера ДВК» (перевізник) було укладено договір № 01/05 транспортної експедиції, за яким перевізник доручає, а експедитор бере на себе обов'язки по організації транспортних перевезень на основі договірних зобов'язань із замовником (від імені та за рахунок замовника) (том 1 арк. справи 117).
04.01.2011 між ФОП ОСОБА_3 (експедитор) та ТОВ «Юрторгпак» (перевізник) було укладено договір № 04/01 транспортної експедиції, за яким перевізник доручає, а експедитор бере на себе обов'язки по організації транспортних перевезень на основі договірних зобов'язань із замовником (від імені та за рахунок замовника) (том 1 арк. справи 118).
02.11.2011 між ФОП ОСОБА_3 (експедитор) та ТОВ «Юрторгпак» (перевізник) було укладено договір № 02/11 транспортної експедиції, за яким перевізник доручає, а експедитор бере на себе обов'язки по організації транспортних перевезень на основі договірних зобов'язань із замовником (від імені та за рахунок замовника) (том 1 арк. справи 119).
Вказаними підприємствами було видано позивачу податкові накладні (том 1 арк. справи 120-122, 129-133, 156-161).
На підтвердження фактичного виконання транспортно-експедиційних послуг позивачем надано суду акти виконаних робіт та послуг (том 1 арк. справи 123-125, 134-138, 151-155), факту оплати наданих послуг - квитанції до прибуткових касових ордерів (том 1 арк. справи 139-145, 162-163, том 2 арк. справи 2, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26).
На підтвердження подальшої реалізації отриманих послуг позивачем надано суду договори про надання транспортних послуг, укладені з ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» (том 3 арк. справи 49-58).
Кошти, сплачені та отримані позивачем на підставі вищезазначених договорів, були включені до валового доходу та витрат у декларації про доходи за 2010 рік та податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік (том 1 арк. справи 164-166, том 3 арк. справи 43-44).
При вирішенні питання щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення суд бере до уваги наступне.
Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податків необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу сум валового доходу та валових витрат коштів, сплачених позивачем за договорами транспортної експедиції з ТОВ «Юрторгпак», ТОВ «Трансторгсфера ДВК», ПП «КК «Лугпромоптторг-К», з огляду на наступне.
Згідно з даними актів перевірок ТОВ «Юрторгпак», ТОВ «Трансторгсфера ДВК», ПП «КК «Лугпромоптторг-К», складеними Ленінською МДПІ у м. Луганську та ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, у вказаних підприємств відсутні матеріально-технічна база, виробничі, торговельні, складські приміщення, транспортні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності, підприємства відсутні за юридичними адресами (том 3 арк. справи 67-120).
Вказані обставини свідчать про непідтвердження операцій з придбання послуг з транспортного експедирування стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, офісних та складських приміщень тощо, необхідних для здійснення такої діяльності.
Також суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно розділу 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
У відповідності до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.
Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна; накладна СМГС (накладна УМВС); коносаменту накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість; інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Однак, позивачем як до перевірки, так і до суду не надано товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт надання перевізниками транспортних послуг.
Щодо посилання позивача про документальне підтвердження понесених витрат суд зазначає наступне.
Позивачем надано суду квитанції до прибуткових касових ордерів, згідно з якими вона розраховувалася з TOB «Юрторгпак», ПП «КК «Лугпромторг К», TOB «Трансторгсфера ДВК» готівкою. Однак, указані квитанції до прибуткових касових ордерів заповнені з порушенням Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Нацбанку України від 15.12.2004 № 637, а саме - на квитанціях не зазначено порядкових номерів та прізвищ осіб, яки отримали кошти від ФОП ОСОБА_3
Відповідно до положень пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані:
а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики;
б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;
в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
На вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
Судом установлено та не заперечувалось позивачем, що під час проведення перевірки з 17.12.2012 по 27.12.2012 ФОП ОСОБА_3 не було надано книгу обліку доходів та витрат. Згідно з поясненнями представника позивача вказану книгу обліку було втрачено.
За таких обставин суд вважає встановленим, що позивач допустив порушення пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України.
Наведені обставини та досліджені судом докази є достатніми для висновку про те, що висновки податкового органу про встановлені правопорушення є правомірними, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012 № 0001721710 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з метою, з якою це повноваження надано, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012 № 0001721710 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову складено в повному обсязі 16 жовтня 2013 року.
Суддя І.О. Свергун