ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
03 жовтня 2013 року № 813/6503/13-а
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участю секретаря судових засідань - Чернявської О.Д.,
з участю:
позивача - ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3, згідно довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій та зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що з лютого 1983 року по листопад 2003 року проходив службу в Львівській спеціальній середній шкоді міліції МВС СРСР. В лютому 1989 року і по серпень 1989 року був направлений на службу на територію Азербайжанської радянської соціалістичної республіки для виконання спеціального завдання в умовах надзвичайного стану та веденні збройних конфліктів. 26.11.2012 року позивач звернувся до ГУ МВС України у Львівській області про визнання його учасником бойових дій, однак, 09.07.2013 року йому відмовлено в наданні такого статусу. Проти такого рішення відповідача заперечує, оскільки ним під час проходження служби в бойовій екіпіровці, з автоматичною вогнепальною зброєю, виконувались завдання по охороні державних установ, військових комендатур, територіальної оборони населених пунктів тощо. Відтак, просить визнати дії Комісії по розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій ГУ МВС України у Львівській області щодо відмови йому у наданні статусу учасника бойових дій неправомірними та зобов'язати дану Комісію визнати позивача учасником бойових дій, оскільки такий ним і являється.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Просили суд задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у запереченні, поданому до суду т18.09.2013 року, суть яких зводиться до наступного. Позивачем в позовній заяві не наведено підстав неправомірності дій відповідача. Крім того, статус учасника надається особам, що безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту). Позивачем не подано доказів проходження ним служби в державі, де велися бойові дії, і участі в таких бойових діях на підставі рішення Уряду колишнього Союзу РСР. Також не представлено доказів проходження служби в період бойових дій або безпосередньої участі позивача в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 був командирований в Азербайджанську радянську соціалістичну республіку для охорони громадського порядку, а не для участі в бойових діях. З наведеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, згідно виписки з наказу начальника Львівської спеціальної середньої шкоди міліції МВС СРСР № 90 від 15.05.1989 року "Про передислокацію спеціального батальйону 2-го курсу для виконання завдання МВС СРСР", в другій половині травня 1989 року був відряджений до школи в м. Баку на виконання наказу про заміну особового складу школи. В додатку до наказу № 90 від 15.05.1989 року в списку керівного складу батальйону Львівської спеціальної середньої шкоди міліції МВС СРСР, що відбуває з особовим складом першого курсу, для виконання завдання в м. Баку в червні 1989 року, старший лейтенант ОСОБА_2 зазначений під порядковим номером 16.
Згідно наявної в матеріалах справи копії виписки з наказу в.о. начальника Львівської спеціальної середньої шкоди міліції МВС СРСР № 123 від 26.06.1989 року "Про передислокацію спеціального батальйону І-го курсу для виконання завдання МВС СРСР (в м. Баку 20.06.1989 року)", до м. Баку відряджено особовий склад школи в кількості 180 людей з 20.06.1989 року, командиром 6 взводу призначено ст. лейтенанта міліції ОСОБА_2
26.11.2012 року позивач звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій ГУ МВС України у Львівській області з заявою про визнання його таким учасником. Зазначає, що до м. Баку його було скеровано для виконання спеціального завдання із забезпечення режиму надзвичайного стану та припинення збройного конфлікту. Наголошує, що в м. Баку його було призначено командиром взводу, при собі він мав вогнепальну зброю та патрони до неї, службу проходив в Ленінському районі м. Баку в період з початку лютого по кінець квітня 1989 року та вдруге з 20.07.1989 року.
Згідно наявної в матеріалах справи копії протоколу № 3 від 02.07.2013 року засідання Комісії при ГУ МВС України у Львівській області з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій. Згідно протоколу, на засіданні було розглянуто заяву ОСОБА_2 щодо перегляду рішення комісії при ГУМВСУ у Львівській області з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій від 26.12.2012 року про відмову йому у наданні статусу учасника бойових дій. За наслідками такого перегляду, комісією ОСОБА_2 відмовлено в наданні статусу учасника з підстав недоведеності перебування його у державі, де велися бойові дії.
Аналогічно, згідно з наявною в матеріалах справи копії протоколу № 7 від 26.12.2012 року засідання Комісії при ГУ МВС України у Львівській області з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, комісією було розглянуто заяву ОСОБА_2 щодо надання йому статусу учасника бойових дій та за наслідками такого перегляду ОСОБА_2 відмовлено в наданні статусу учасника з тих підстав, що з поданих ним документів не можливо встановити термінів перебування його у відрядженні та мету відкомандирування особового складу. Крім того, він не брав безпосередньої участі в бойових діях у воєнний час у складі діючої армії і на території держав, які вказані в Переліку, затв. постановою КМ України від 08.02.1994 року № 63, під час проведення там бойових дій.
27.06.2013 року позивачу першим заступником начальника ГУ МВС - начальником слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області надано відповідь, згідно якої комісією при Головному управлінні МВС України у Львівській області з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій за наслідками повторного розгляду матеріалів ОСОБА_2 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій. Підставою для відмови стало те, що Азербайджанська РСР відсутня в Переліку держав і періодів бойових дій на їх території. Крім того, в даному випадку не можна застосовувати пункт про те, що бойові дії відбувалися в іншій країні після 1979 року, оскільки, станом на період перебування позивача в м. Баку, а саме, станом на 1989 рік Азербайджанська РСР перебувала в складі СРСР, а тому ОСОБА_2 був відряджений в межах однієї країни.
У відповідності до преамбули Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII, з наступними змінами та доповненнями, цей закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Положеннями ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
В п. 2 ч. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначено, що учасниками бойових дій визнаються, серед іншого, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території, де в примітці 6 зазначено: " Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.
Доказів того, що ОСОБА_2 до Азербайджанської РСР направлявся Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР як військовий спеціаліст суду не надано.
Крім того, у відповідності до вимог постанови КМ України від 08.02.1994 року № 63" Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, що є додатком до даної постанови № 63, п. "інші країни - після грудня 1979 року - 6", на думку суду, не може бути застосованим, оскільки Азербайджанська РСР, на час перебування позивача на її території, перебувала в складі СРСР, а тому не може вважатися іншою окремою країною.
З урахуванням наведеного, висновок Комісії при ГУ МВС України у Львівській області з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій про відсутність даних, які підтверджують участь ОСОБА_2 у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території Азербайджанської РСР, як того вимагають зазначений вище Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та постанова Кабінету Міністрів України, є правомірним.
Судом при винесенні рішення також враховано висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, за 2010 - 2011 роки. А саме, щодо справ зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, зокрема, правового статусу фізичної особи, Верховний Суд України зазначає, що, у зв'язку з тим, що у Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відсутні республіки Закавказзя, а також за змістом примітки 6 до зазначеного Переліку стосовно можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 р., та не зазначені у Переліку, її положення поширюються лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях (постанова Верховного Суду України від 03.10.2011 року у справі N 21-162а11).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що, оскільки, відсутні докази особистої участі ОСОБА_2 у бойових діях, відсутні докази його перебування в іншій країні, докази направлення його Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії, докази того, що він є військовим фахівцем, суд вважає, що рішення Комісії є правомірним, і твердження позивача щодо їх неправомірності безпідставне. Комісією при ГУ МВС України у Львівській області з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій не порушено права позивача на отримання статусу учасника бойових дій, що було встановлено судом та доведено відповідачем належними та допустимими доказами під час розгляду справи.
З урахуванням висновків суду щодо правомірності рішення Комісії при ГУ МВС України у Львівській області з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій про відмову ОСОБА_2 у наданні статусу учасника бойових дій, позовна вимога щодо зобов'язання Комісії визнати позивача учасником бойових дій задоволенню не підлягає.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і у їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачеві, якому відмовлено у позові, не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 09.10.2013 року.
Суддя Потабенко В.А.