Справа № 817/3371/13-а
07 жовтня 2013 року 16год. 25хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Максимчук Тарас Вікторович,
відповідача: представник Ситай Мирослав Вікторович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Дочірнього підприємства "Меркурій" одноособового підприємства "Меркурій інтернешенел імпорт-експорт"
до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152200 від 17.05.2013 року
Дочірнє підприємство "Меркурій" одноособового підприємства "Меркурій інтернешенел імпорт-експорт" (далі - ДП "Меркурій") звернулося до суду з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Кузнецовська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152200 від 17 травня 2013 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Промпродсклад-Трейдінг" (далі - ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг") позивачем сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України. Пояснив, що в акті перевірки № 237/22-31255650 від 29 квітня 2013 року Кузнецовська ОДПІ покликається на акт перевірки від 16.11. 2012 року за № 4960/22-1/37955542, проведеної ДПІ у Печерському районі міста Києва, щодо контрагента позивача - ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг". У вказаному акті перевірки від 16.11. 2012 року, із посиланнями на висновки інших податкових органів, аналізуються трудові та виробничі ресурси контрагента, а також правочини, здійснені зазначеним контрагентом позивача із його контрагентами, з якими позивач не мав жодних правовідносин. Так, ігноруючи фактичні обставини справи, із посиланням на висновки акту перевірки, проведеної ДПІ у Печерському районі міста Києва, відповідач, із посиланнями на ст.92, 203, 205, 216, 228 та 234 Цивільного кодексу України визнає правочини, здійснені позивачем із зазначеним контрагентом нікчемними. Разом із тим, Кузнецовською ОДПІ у акті перевірки № 237/22-31255650 від 29 квітня 2013 року, констатовано, що господарські операції між позивачем та контрагентом - ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг", підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними. Стверджує, що єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Податкового кодексу України є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником податку на додану вартість на момент видачі такої накладної. На час існування взаємовідносин між ДП "Меркурій" та ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг", останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податку на додану вартість та не був позбавлений права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства.
Також, пояснив суду, що висновки акта перевірки № 237/22-31255650 від 29 квітня 2013 року, щодо нікчемності правочинів, укладених між ДП "Меркурій" та ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг", ґрунтуються виключно на припущеннях працівників податкового органу, що проводили перевірку та актах інших податкових органів. Кузнецовською ОДПІ під час проведення перевірки не доведено що сторони, укладаючи правочини, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
В зв'язку з наведеним, представник позивача вважає висновки акта перевірки № 237/22-31255650 від 29 квітня 2013 року про порушення ДП "Меркурій" п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставними, а податкове повідомлення-рішення № 0000152200 від 17 травня 2013 року таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача встановлено порушення п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг". Вказав на те, що Кузнецовською ОДПІ було отримано акт перевірки від 16.11. 2012 року за № 4960/22-1/37956542, проведеної ДПІ у Печерському районі міста Києва, щодо контрагента позивача - ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг". Зі змісту вказаного акту перевірки вбачається, що ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" має обліковий стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Крім того, господарські операції ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" із його контрагентами ТОВ "Горизонт Плюс", ТОВ "Юридична компанія "35" були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру, тобто такі операції є фіктивними. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки, по ланцюгу, ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" - позивач порушують ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними. Вважає податкове повідомлення-рішення № 0000152200 від 17 травня 2013 року обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги ДП "Меркурій" слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 15.05. 2001 року ДП "Меркурій" зареєстроване рішенням Кузнецовського міськвиконкому № 165 юридичною особою, що підтверджується копією Статуту дочірнього підприємства та довідкою Управління статистики у Володимирецькому районі АБ № 656945 від 29.12. 2012 року. Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва № 24475670 від 09.07. 2003 року (а.с. 111-118, 119).
З матеріалів справи вбачається, що Кузнецовською ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ДП "Меркурій" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01.04. 2012 року по 30.06. 2012 року та податку на додану вартість за період 01.05. 2012 року по 31.05. 2012 року при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг". По результатам перевірки був складений акт № 237/22-31255650 від 29 квітня 2013 року (а.с. 9-31).
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000152200 від 17 травня 2013 року, яким, із посиланням на п. 54.3 ст.54, п. 123.1 ст. 123, п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 67500,00 грн., з яких 54000,00 грн. - основного платежу та 13500,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 8).
Позивач у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, звертався із скаргами на назване податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішеннями про результати розгляду скарг дане податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с. 32-34, 35-37, 38-42, 43-44).
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000152200 від 17 травня 2013 року, суд виходить з наступного.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" товарно-матеріальних цінностей. Вказані умовиводи зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ДП "Меркурій" з ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг", висновків, викладених у акті перевірки від 16.11. 2012 року за № 4960/22-1/37956542, проведеної ДПІ у Печерському районі міста Києва, щодо контрагента позивача - ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг". Зокрема, у акті перевірки від 16.11. 2012 року за № 4960/22-1/37956542, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" має обліковий стан - надіслано повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Крім того, стверджується, що господарські операції ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" із його контрагентами ТОВ "Горизонт Плюс" та ТОВ "Юридична компанія "35" були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, та не мають реального товарного характеру, тобто такі операції є фіктивними.
З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Акту перевірки від 16.11. 2012 року за № 4960/22-1/37956542, проведеної ДПІ у Печерському районі міста Києва, вбачається, що контрагент позивача ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. З вказаного акту також вбачається, що види діяльності ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" за КВЕД: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (а.с. 132-137).
Крім того, ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" у встановленому порядку зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 200025518, індивідуальний податковий номер 379565426559, видане 02.02. 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва (а.с. 152).
Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" 13 квітня 2012 року було укладено Договір поставки № 3. За даним договором, ДП "Меркурій", що іменується в подальшому "Покупець", в особі директора Максимчука Т.В., який діє на підставі Статуту та ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг", що іменується в подальшому "Продавець", в особі директора Уляненко І.М., який діє на підставі Статуту, уклали цей договір про наступне. "Продавець" продає, а "Покупець" купує пиломатеріали обрізні хвойних порід (а.с. 45-46).
На виконання Договору поставки № 3 від 13.04. 2012 року, ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" поставило позивачу матеріальні цінності у травні 2012 року на загальну суму 324000,00 грн. у тому числі ПДВ - 54000,00 грн. Вказані обставини підтверджуються:
- видатковими накладними: № ТР-1259 від 07.05. 2012 року на загальну суму 96000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 16000,00 грн.; № ТР-1274 від 08.05. 2012 року на загальну суму 96000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 16000,00 грн.; № ТР-1292 від 10.05. 2012 року на загальну суму 132000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 22000,00 грн. (а.с. 53, 54, 55);
- податковими накладними: № 15 від 07.05. 2012 року на загальну суму 96000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 16000,00 грн.; № 25 від 08.05. 2012 року на загальну суму 96000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 16000,00 грн.; № 32 від 10.05. 2012 року на загальну суму 132000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 22000,00 грн. (а.с. 96, 97, 98). Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2012 року та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року (а.с. 139-147).
Придбані матеріальні цінності були отримані позивачем, на підставі довіреності № 13 від 07.05. 2012 року, виданих Максимчуку Т.В., яки займає посаду директора позивача, відповідно до Наказу № 01/01 від 26.05. 2001 року. Вказана довіреність відображена у товарно-транспортних накладних № 21 від 07.05. 2012 року, № 47 від 08.05. 2012 року, № 48 від 08.05. 2012 року, № 30 від 10.05. 2012 року та № 27 від 10.05. 2012 року (а.с. 85, 86, 87, 88, 89).
Відповідно до акту перевірки № 237/22-31255650 від 29.04. 2013 року розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, що підтверджено виписками банку № 38, № 39 та № 40 від 16.05. 2012 року (а.с. 25).
Перевезення матеріальних цінностей від ТОВ "Продпромсклад-Трейдінг" відбувалося відповідно до договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 09/1 від 20.04. 2012 року (а.с. 56-59). Перевезення товарно-матеріальних цінностей відповідно до видаткових накладних № ТР-1259 від 07.05. 2012 року, № ТР-1274 від 08.05. 2012 року та № ТР-1292 від 10.05. 2012 року, відповідно до вказаного договору, підтверджено актами здачі-прийняття № 08 від 07.05. 2012 року, № 09 від 08.05. 2012 року, № 10 від 10.05. 2012 року та товарно-транспортними накладними № 21 від 07.05. 2012 року, № 47 від 08.05. 2012 року, № 48 від 08.05. 2012 року, № 30 від 10.05. 2012 року та № 27 від 10.05. 2012 року (а.с. 67-69, 85-89).
Відповідно до п.п."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.
Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" пиломатеріалів обрізних та отримання доходу від їх використання, підтверджується видами господарської діяльності ДП "Меркурій" та поясненнями позивача. Крім того, дана обставина не заперечувалася представником відповідача у судовому засіданні та не спростовується змістом акту перевірки № 237/22-31255650 від 29 квітня 2013 року.
Таким чином, придбання позивачем матеріальних цінностей у ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг", нікчемними, слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правова природа договорів поставки визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.
Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, матеріальних цінностей у ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.
Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг". Такі, висновки базуються на акті перевірки податкової звітності, проведеної щодо вказаного контрагента. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. Кузнецовською ОДПІ не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промпродсклад-Трейдінг" та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.
Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.
Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000152200 від 17 травня 2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0000152200 від 17 травня 2013 року.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 675 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 1 від 18.09. 2013 р. (а.с. 2).
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Р" № 0000152200 від 17.05. 2013 року.
Присудити на користь позивача Дочірнього підприємства "Меркурій" одноособового підприємства "Меркурій інтернешенел імпорт-експорт" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 675 (шістсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зозуля Д. П.