02 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/5427/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Петрової Л.М.,
при секретарі судового засідання - Сировні Я.А.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа: ПАТ КБ "Приватбанк" про скасування постанови,
09 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 17 травня 2013 року ВП №23640777.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач проявив протиправну бездіяльність, оскільки, всупереч приписам частини першої статті 49 та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника з одночасним зняттям арешту з майна померлого боржника. Така бездіяльність відповідача порушує право позивача на оформлення та отримання спадщини.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року до участі у справі у якості третьої особи залучено ПАТ КБ "Приватбанк".
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотань та заперечень не надав /а.с. 47/.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі /а.с. 52/.
У відповідності до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що неявка представника Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції не є перешкодою для розгляду справи, а тому, справа може бути вирішена за даної явки та на підставі наявних в ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 11 січня 2011 року ПГРУ ПАТ КБ "Приват Банк" подано до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу від 11 листопада 2008 року №2-н-373/08р., виданого Ленінським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованості по державному кредиту у сумі 6464,12 грн. та судових витрат у сумі 47,32 грн. /а.с. 24/.
13 січня 2011 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Бринь Н.К. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №23640777 про примусове виконання судового наказу від 11 листопада 2008 року №2-н-373/08р., виданого Ленінським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованості у розмірі 6511,44 грн. та накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 /а.с. 26/.
16 травня 2011 року до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції надійшла заява ПАТ КБ "Приват Банк" з інформацією про те, що боржник працює у прокуратурі Полтавської області /а.с. 33/.
17 травня 2011 року головним держаним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Бринь Н.К. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №23640777 про примусове виконання вищевказаного судового наказу, виконавчий документ направлено за належністю до Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ /а.с. 36/.
23 липня 2013 року при оформленні ОСОБА_2 спадщини ОСОБА_3 позивачу стало відомо, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 13 січня 2011 року накладено арешт на все майно, що належало матері позивача ОСОБА_3, що перешкоджає ОСОБА_2 отримати свідоцтво на спадщину.
ОСОБА_2 не погодилась із постановою від 17 травня 2011 року про закінчення виконавчого провадження №23640777 та оскаржила її до суду.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд виходив із наступного.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини першої та абзацу 1 частини другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 3 частини третьої статті 11 зазначеного Закону державному виконавцю надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Судом встановлено та підтверджено наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 /а.с. 8/, що ОСОБА_3, боржник за виконавчим провадженням №23640777, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто, за 3 місяці до відкриття виконавчого провадження.
На момент винесення 11 січня 2011 року постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не володів інформацією щодо смерті боржника у виконавчому провадженні №23640777.
Однак, у подальшому, державний виконавець зобов'язаний був вживати всіх необхідних заходів для розшуку боржника, встановлення його місця проживання/перебування, розшуку майна боржника, з'ясування наявності доходів, тощо, повноваження на здійснення яких надані статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно частиною першою статті 6 закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача у наявності був достатній обсяг прав та повноважень для встановлення факту смерті боржника.
Однак, із наданих суду матеріалів виконавчого провадження ВП №23640777 /а.с. 23-28/ вбачається, що відповідач протягом 5 місяців не вживав жодних заходів для розшуку боржника, встановлення місця його перебування/проживання.
Натомість, у зв'язку з надходженням 16 травня 2011 року заяви стягувача з інформацією, що боржниця (яка померла ще ІНФОРМАЦІЯ_1 року) працює у прокуратурі Полтавської області, що територіально поширюється на Октябрський ВДВС /а.с. 33/, відповідачем 17 травня 2011 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №23640777 про примусове виконання вищевказаного судового наказу, виконавчий документ направлено за належністю до Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ /а.с. 36/.
Беручи до уваги, що винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби є наслідком бездіяльності відповідача щодо розшуку боржника, невстановлення місця проживання/перебування боржника (факту смерті), суд вважає за необхідне, для повного захисту порушених прав позивача, про захист яких він просить, в порядку статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог і відповідно до пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняти постанову яка б гарантувала повний захист прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, визнати протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції в частині невжиття заходів розшуку боржника (встановлення факту смерті).
Пунктом 10 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Однак, оскільки відповідачем не з'ясовано усіх обставин, достатніх підстав для направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби у відповідача не було.
Отже, суд приходить до висновку, що прийняття постанови від 17 травня 2011 року про закінчення виконавчого провадження №23640777 було передчасним та без з'ясування всіх обставин.
Таким чином, суд вважає, що підстава, за якої було закінчено виконавче провадження та прийнята постанова, була передчасно застосована відповідачем, оскільки фактично, на момент винесення постанови боржник вважався померлим вже протягом 8 місяців та у відповідача були у наявності достатній обсяг прав, повноважень та обов'язків встановити зазначений факт і як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови покладено на орган державної виконавчої служби.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятої ним постанови від 17 травня 2011 року про закінчення виконавчого провадження №23640777 .
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування постанови від 17 травня 2011 року про закінчення виконавчого провадження №23640777 є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно частини першої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа: ПАТ КБ "Приватбанк" про скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції у частині невжиття заходів розшуку боржника (встановлення факту смерті).
Скасувати постанову Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 13 січня 2011 року ВП №23640777.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 34,41 грн. /тридцять чотири гривні сорок одна копійка/.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 07 жовтня 2013 року.
Суддя Л.М. Петрова