03 жовтня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2219/13-а
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С. А.
при секретарі судових засідань - Приходько Т.В.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивача - ОСОБА_2
представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідача - Борсенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, якою просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області від 11 червня 2013 року за № 0003891701/547 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52891,05 гривень (з яких основний платіж - 42312,84 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 10578,21 гривень).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте всупереч норм чинного законодавства, зокрема, за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами ФОП ОСОБА_2 дотримувався всіх положень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, а тому висновки податкового органу, викладені у Акті перевірки від 03 червня 2013 року за № 776/17-1/НОМЕР_1 та прийнятому як наслідок податковому повідомленні-рішенні від 11 червня 2013 року за № 0003891701/547 є нормативно необґрунтованими.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області від 11 червня 2013 року за № 0003891701/547.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у поданих письмових запереченнях проти позову та на підставі наданих ним пояснень в ході судового розгляду даної адміністративної справи по суті, а тому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:
Проведеною ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області документальною позаплановою перевіркою ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року (акт у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області від 11 червня 2013 року за № 0003891701/547) встановлено порушення позивачем п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.23 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, в результаті чого донараховано до сплати в бюджет податку на додану вартість в сумі 42312,84 гривень, в тому числі, за січень 2012 року на суму 14147,00 грн., за червень 2012 року на суму 7499,17 гривень, за серпень 2012 року на суму 666,67 гривень, за жовтень 2012 року на суму 20000,00 гривень.
На підставі акту від 03 червня 2013 року за № 776/17-1/НОМЕР_1 ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області 11 червня 2013 року було прийняте податкове повідомлення-рішенні за № 0003891701/547 про збільшення ФОП ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52891,05 грн. (основний платіж - 42312,84 гривень, штрафні (фінансові) санкції - 10578,21 гривень).
Податкове повідомлення - рішення ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області від 11 червня 2013 року за № 0003891701/547 в адміністративному порядку не оскаржено, та ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання його протиправними та скасування в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом перевірки ДПІ у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області від 03 червня 2013 року за № 776/17-1/НОМЕР_1, перевіркою встановлено, що в перевіреному періоді, суб'єктом господарювання в розділі ІІ податкових декларацій з ПДВ відображені операції з придбання з податком на додану вартість на митній території України обладнання для подальшої реалізації. Згідно детальної інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України та проведеним аналізом податкової звітності ФОП ОСОБА_2 поданої до у Тячівському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області за 2012 рік, встановлено завищення податкового кредиту у сумі 249877,02 грн., в т.ч. ПДВ 41646,17 грн. задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларації з податку на додану вартість.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року встановлено розбіжності. Так, при проведенні перевірки використано Акти «Про неможливість проведення «зустрічної перевірки» ТОВ «Нові технології ТПВ» код ЄДРПОУ 35921869 (від 08.11.2012 р. № 4723/22-1), ТОВ «Укрміксі» код ЄДРПОУ 38148281 (від 03.04.2013 р. № 1242/22.10), ТОВ «Інтеграл Ай Ті» код ЄДРПОУ 37403533 (від 24.05.2013 р. № 9085/7/22.8-11).
Відповідно до вищенаведених актів суб'єктів господарювання не надано підтверджуючих документів здійснення фінансово-господарської діяльності, стан платників - «в стані переходу до іншої ДПІ», що призвело до завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Беручи до уваги вищевикладене, правочини, реальність яких не підтверджена, вчинені ФОП ОСОБА_2 з її постачальниками, на думку податкового органу, не спричиняють реального настання правових наслідків та не можуть бути підставою формування податкового кредиту.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, де передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Суд звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність платника податків за недобросовістність ведення господарської діяльності іншого платника податків - свого контрагента, за що той несе особисту відповідальність, а тому посилання податкового органу на акти перевірок останніх, як на підставу для висновку про порушення ФОП ОСОБА_2 приписів ПКУ, є безпідставними.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Виходячи з вимог діючого станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, якщо на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивачем здійснено операції з придбання товарів у ТОВ «Нові технології ТПВ», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», які в подальшому використовувались у власній господарській діяльності.
В матеріалах справи наявні копії документів, підтверджуючих здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Нові технології ТПВ», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» за період січень-грудень 2012 року, зокрема: видаткова накладна № 10/01-11 від 10.01.2012 р. на суму 17424,00 гривень, податкова накладна № 203 від 10.01.2012 р. на суму 17424,00 гривень, видаткова накладна № 12/01-08 від 12.01.2012 р. на суму 17424,00 гривень, податкова накладна № 238 від 12.01.2012 р. на суму 17424,00 гривень, видаткова накладна № 16/01-20 від 16.01.2012 р. на суму 18660,00 гривень, податкова накладна № 340 від 16.01.2012 р. на суму 18660,00 гривень, видаткова накладна № 19/01-05 від 19.01.2012 р. на суму 31374,00 гривень, податкова накладна № 386 від 19.01.2012 р. на суму 31374,00 гривень, видаткова накладна № 29/10-69 від 29.10.2012 р. на суму 38000,00 гривень, податкова накладна № 796 від 29.10.2012 р. на суму 38000,00 гривень, видаткова накладна № 30/10-70 від 30.10.2012 р. на суму 50000,00 гривень, податкова накладна № 797 від 30.10.2012 р. на суму 50000,00 гривень, видаткова накладна № 31/10-71 від 31.10.2012 р. на суму 32000,00 гривень, податкова накладна № 798 від 31.10.2012 р. на суму 38000,00 гривень, квитанція до прибуткового касового ордеру № 15 від 06.11.2012 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 9 від 03.11.2012 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 3 від 31.10.2012 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 30.10.2012 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 23 від 09.11.2012 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 27 від 10.11.2012 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 21 від 08.11.2012 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 18 від 07.11.2012 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 6 від 02.11.2012 р.; квитанція до прибуткового касового ордеру № 33 від 12.11.2012 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 11 від 05.11.2012 р., квитанція до прибуткового касового ордеру № 5 від 01.11.2012 р., видаткова накладна № 12/06-07 від 12.06.2012 р. на суму 44995,00 гривень, податкова накладна № 236 від 12.06.2012 р. на суму 44995,00 гривень.
Під час судового розгляду справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність у лісозаготівельній сфері, отримані від ТОВ «Нові технології ТПВ», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Інтеграл Ай Ті» товари використані в господарській діяльності за профілем діяльності підприємця, отримані товари оприбутковані підприємством, у вартості отриманих товарів наявні та сплачені в повному обсязі ПДВ, за наслідками придбання правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, таким чином, реальність здійснення господарських операцій (купівля товару) підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.
Належні докази, які б спростовували реальність здійснення фінансово-господарських операцій відповідачем не надано.
Виходячи з наведеного, якщо на момент проведення контролюючим органом перевірки платника суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними. Оскільки податковий кредит з ПДВ визначено на підставі отриманих податкових накладних, наявні податкові накладні містять всі передбачені законодавством відомості, - податковий кредит ФОП ОСОБА_2 сформовано у відповідності до положень Податкового кодексу України.
Матеріалами справи підтверджено реальність здійснення господарських операцій з закупівлі товарів та подальшого його використання в господарській діяльності, тобто, використання товарів в господарській діяльності, правомірність віднесення вартості товарів та послуг до складу валових витрат та, відповідно, формування податкового кредиту з ПДВ на суми ПДВ, сплаченого у вартості отриманого товару, в зв'язку з чим судом відхиляються доводи відповідача щодо неправомірності формування податкового кредиту, оскільки матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджено як факт здійснення господарських операцій з отримання товарів, так і факт їх подальшого використання в господарських операціях.
Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати своїх контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, більше того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання (по здачі податкової звітності чи по сплаті податків до бюджету), то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають до задоволення повністю.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного (місцевого) бюджету, та такими є витрати позивача зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 530,00 гривень (згідно платіжного доручення від 19.06.2013 року № 60,) та дана сума підлягає стягненню з бюджету на користь ФОП ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області №0003891701/547 від 11.06.2013 року.
Стягнути з Державного (місцевого) бюджету України (м. Ужгорода) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 усі документально підтверджені судові витрати в сумі 530,00 грн., що сплачені відповідно до платіжного доручення №60 від 19.06.2013 року на суму 530,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя Гебеш С.А.