Справа № 2033/2-1565/11
Провадження № 2/645/60/13
30 вересня 2013 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі :
головуючого судді - Горпинич О.В.
за участю секретарів судових засідань - Петленко І.І., Марченко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Харківська міська рада про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, -
ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в остаточно уточненій редакції якого просила зобов'язати відповідачів повернути їй самовільну зайняту ними частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 та привести її у придатний для використання стан шляхом знесення паркану, який розташований на земельній ділянці ОСОБА_3 та розміщені на території земельної ділянки позивача прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1, НОМЕР_2, а саме: самочинно збудовані приміщення „літ. А1-1", літ. „а2" паркан Г,В.. В обґрунтування позову посилалися на те, що рішенням 21 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 16.04.2008 року № 86/08 про передачу у власність та надання в оренду земельних ділянок, їй було передано у власність земельну ділянку площею 605 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 НОМЕР_1.. Позивачкою було оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку, але у серпні 2010 року було виявлено, що користувачі сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_1, НОМЕР_2, яка межує з її, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, встановили паркан, захопивши більшу частину її земельної ділянки. Для встановлення факту самовільного захоплення земельної ділянки позивачка звернулася до відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради, в результаті чого було проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, НОМЕР_1, про що було складено акт від 21 березня 2011 року, відповідно до якого має місце факт самовільного зайняття ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживають у суміжному домоволодінні по АДРЕСА_1 НОМЕР_2 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 НОМЕР_1, яка належить їй на праві власності, орієнтованою площею 0,0495 га, внаслідок встановлення паркану, що порушує її права, як власника земельної ділянки.
На підставі викладеного позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом.
Присутня у судовому засіданні представник позивачки, підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просивши суд про їх задоволення у повному обсязі.
Присутні у судовому засіданні відповідачі проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 заперечували у повному обсязі, просивши відмовити в їх задоволенні, пояснивши, що їм на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, НОМЕР_2 на підставі рішення суду від 27 жовтня 2008 року. Крім того, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_2 згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 214 від 29 березня 1995 року надана у постійне користування ОСОБА_6, згідно цього ж рішення ОСОБА_6 було додатково надано у постійне користування земельну ділянку 476 кв.м, довівши загальну площу ділянки до 1000 кв.м. згідно акту встановлення меж земельної ділянки. Саме межі земельної ділянки, що належать ОСОБА_3 порушують межі земельної
ділянки, виділеної ОСОБА_6. Позивачка просе повернення земельної ділянки шляхом знесення прибудови до житлового будинку, проте прибудова збудована та зареєстрована у відповідності до вимог законодавства, а саме збудування прибудови проводилось на підставі дозволу на прибудову до домоволодіння, згідно рішення 33/7 виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів від 06 лютого 1990 року, прибудова зареєстрована в Харківському міському БТІ у 1994 році. Вважали, що виділення земельної ділянки ОСОБА_3 таким, що порушує вимоги чинного законодавства, так як при розробці технічної документації на її ділянку гедеозймка не проводилась, рішення про виділення їм додаткової землі не скасовувалось.
Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Рішенням виконавчого комітету Сталінської районної ради депутатів трудящих від 25 жовтня 1957 року ОСОБА_6 було відведено в безстрокове користування земельну ділянку, загальною площею 524 кв.м для індивідуального будівництва будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 94).
На підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 03 лютого 1958 року ОСОБА_6 було дозволено побудувати житловий будинок площею 30,12 кв.м (а.с. 92).
06 лютого 1990 року № 33/17 рішенням Фрунзенського районної ради народних депутатів було дозволено ОСОБА_6 добудувати до будинку по АДРЕСА_1, НОМЕР_2, який належить йому на підставі договору на забудову земельної ділянки від 03 лютого 1958 року, певні житлові кімнати, кухню, коридор (а.с. 73).
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.03.1995 року за № 214 „Про надання у користування додаткових земельних ділянок громадянам" ОСОБА_6 надано земельну ділянку у постійне користування площею 476 кв.м за рахунок вільної від забудови міської землі, прилеглої до північної і східної меж, наданої йому раніше у користування земельної ділянки для обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1, НОМЕР_2 з доведенням загальної площі присадибної ділянки до 1000 кв.м.. Також даним рішенням попереджено про необхідність в місячний термін після прийняття рішення звернутися до головного управління земельних ресурсів для встановлення меж земельних ділянок у натурі та оформлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками в цілому (а.с.71).
Відповідно ст. 7 Земельного кодексу України, який введено в дію з 15 березня 1991 року,
затвреджений Постановою Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року N 562-XII, із відпоівними змінами, що діяв на момент прийняття рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 29 березня 1995 року користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.
Стаття 19 ЗК України, діюча на час прийняття вищевказаного рішення передбачала, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.
Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.
Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.
До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали.
У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання.
Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.
Стаття 22 ЗК України передбачала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Стаття 23 ЗК України передбачала, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 214 від 29.03.1995 року ОСОБА_6 дійсно надано земельну ділянку площею 476 кв.м за рахунок вільної від забудови міської землі, прилеглої до півночої і східної меж, наданої йому раніше у користування земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, НОМЕР_2, з доведенням загальної площі присадибної ділянки до 1000 кв.м..
Проте вищевказане рішення має попередження про необхідність в місячний строк після прийняття рішення звернутися до Головного управління земельних ресурсів для встановлення меж земельних ділянок у натурі та оформлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками в цілому. Загальна площа присадибної ділянки вказана орієнтовано та остаточно буде визначена при встановлені меж земельних ділянок у натурі. Після встановлення меж земельних ділянок в натурі необхідно звернутися у міське бюро технічної інвентаризації для внесення змін у технічну документацію.
В матеріалах цивільної справи міститься акт встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 24 травня 1995 року (а.с. 69,70), в якому зазначено, що точки повороту меж ділянки закріплені тимчасовими межовими знаками та в якому наведено план земельної ділянки по АДРЕСА_1, НОМЕР_2 в м. Харкові площею 1000 кв.м..
Але Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, НОМЕР_2 в м. Харкові в цілому на земельну ділянку загальною площею 1000 кв.м відсутній, тобто не було виконано в повному обсязі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 214 від 29 березня 1995 року, що призвело до порушення ст. 23 ЗК України.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2008 року визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_2 (а.с.67).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22045301 від 03 березня 2009 року за ОСОБА_4, ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на вищевказаний будинок (а.с.68).
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 485823 ОСОБА_3 на підставі рішення органу державної влади 21 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 16 квітня 2008 року № 86/08 надана у власність земельна ділянка площею 0,605 га у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1. Цільове призначення земельної ділянки будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
З акту обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 від 21 березня 2011 року вбачається, що було обстежено земельну ділянку по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 загальною площею 0,605 га, яка на підставі рішення 21 сесії 5 скликання передана у власність ОСОБА_3. В ході обстеження встановлено, що вказана земельна ділянка не огороджена, вільна від будівель і споруд, розташована в межах, які визначені в плані меж земельної ділянки Державного акту на право власності на земельну ділянку від 17 вересня 2008 року № 810867100152. Має місце факт самовільного зайняття ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які проживають у суміжному домоволодінні по АДРЕСА_1 НОМЕР_2 частини земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_3 орієнтованою площею 0,0495 га та частини міської землі орієнтованою площею 0,0011 га внаслідок встановлення забору.
По справі було проведено судову будівельно - технічну експертизу, відповідно до висновків якої межі земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_3І, на підставі рішення 21 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 16 квітня 2009 року за № 86/08, відповідають правовстановлюючим документам - державному акту на право власності на земельну ділянку від 17 вересня 2008 року № 810867100152.
У дослідницький частині експертизи також зазначалося, що за матеріалами інвентаризаційної справи на момент виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, НОМЕР_1 в м. Харкові: житлова прибудова літ. „А1-1", сіни літ. „а2" (інвентаризовані за домоволодінням по АДРЕСА_1, НОМЕР_2 в м. Харкові) - самочинно побудовані споруди.
Проте згідно висновку експертизи всі споруди, які інвентаризовані за домоволодінням по АДРЕСА_1, НОМЕР_2 у м. Харкові, розташовані за межами земельної ділянки по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 в м. Харкові, тому не враховувались при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, НОМЕР_1 в м. Харкові.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивачки щодо знесення приміщень літ. „А1-1", літ. „а2".
Також згідно висновку експертизи встановлено, що при графічному зіставленні даних фактичних меж (кадастровий план) земельної ділянки по АДРЕСА_1, НОМЕР_2 в м. Харкові станом на 2012 рік з даними проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та Державного акту на право власності на земельну ділянку від 17 вересня 2008 року по АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 в м. Харкові встановлено наявність накладення площею 453,80 кв.м., що схематично відображено в додатку № 6 до висновку експертизи.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 підтвердив, що дійсно паркан домоволодіння НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці, яка була згодом виділена ОСОБА_3, що відповідає схематичному плану додатку № 6 експертизи (ліня від Г до В).
Крім того, відповідно до технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, має місце огорожа №6, яка йде по периметру земельної ділянки.
Оскільки відповідачами не було прийнято заходів щодо своєчасного оформлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, НОМЕР_2 в м. Харкові в цілому на земельну ділянку загальною площею 1000
кв.м, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо знесення паркану.
Питання про розподіл судових ви трат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України,
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,60,61, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Харківська міська рада про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5 повернути самовільну зайняту частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 та привести її у придатний до використання стан, шляхом знесення паркану до домоволодіння НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 (від точки Г до В), що схематично відображено в додатку № 6 до висновку судової будівельно - технічно експертизи № 1750/5032 від 27 червня 2013 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківського області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -