Справа № 741/1110/13-ц Провадження № 22-ц/795/2313/2013 Головуючий у I інстанції - Кучерявець О. М. Доповідач - Лакіза Г. П.
Категорія -цивільна
11 жовтня 2013 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіЛакізи Г.П.,
суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М.,
при секретарі:Руденко О.М.,
за участю:представника позивача Рожка С.М., відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 02 вересня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -
В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк" просить скасувати рішення Носівського районного суду від 02 вересня 2013 року, яким відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором за спливом позовної давності, та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі.
Апелянт вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції допустив порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що суд помилково застосував загальну позовну давність до правовідносин, що склалися між сторонами. Оскільки належного виконання договору ОСОБА_6 не здійснив, його зобов'язання перед Банком не припинилося. Договір між Відповідачем і Банком укладений на необмежений період часу, а тому правовідносини боржника з банком тривають по сьогоднішній день. За таких обставин, строк позовної давності не може бути пропущений.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Рожка С.М., відповідача ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що відповідно до укладеного договору №CNNORL03160531 від 25.07.2006 року ОСОБА_6 отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 9800 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.07.2009 року (а.с.7-10).
Згідно ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з розрахунком Банку, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань ОСОБА_6 має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 14.05.2013 року становить 62068.02 грн., з яких: 9116.16 грн. - заборгованість за кредитом; 26040.01 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 26912.85 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с.4-6).
Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову за спливом строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем ОСОБА_6 (заява на а.с.28-29). Апеляційний суд погоджується з таким висновком, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно умов кредитного договору та пояснення представника відповідача в апеляційному суді, визначена законом загальна позовна давність тривалістю у три роки за домовленістю сторін збільшена не була.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з положеннями ст.252 ЦК України строки та терміни дії договору мають визначатись роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, календарною датою або подією, яка має неминуче настати.
Вказівка на строк дії договору до його повного виконання не є тою подією, яка має неминуче настати, а тому строк або термін дії договору не може визначатись у такій спосіб.
Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з п.1.1 кредитного договору, кредит надано на строк по 24 липня 2009 року включно (а.с.7). Таким чином, перебіг строку позовної давності почався після спливу терміну договору, тобто з 25.07.2009 року. Після вказаної дати боржник жодних платежів за договором не здійснював.
Позовна давність, яка за правилом ч.5 ст.261 ЦК України, починає перебіг зі спливом строку виконання з 25.07.2009 року та закінчується 25.07.2012 року, є визначенням, відмінним від поняття строк дії договору. Банк звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості 09.08.2013 року (а.с.1), тоді як трирічний строк позовної давності сплинув 25.07.2012 року. Позивач не заявляв клопотання і не порушував питання про поновлення чи продовження процесуальних строків.
Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності не підлягає застосуванню, оскільки відповідно до п.5.1 кредитного договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по даному договору, не відповідають наведеним вище положенням матеріального права щодо перебігу строку позовної давності. Посилання апелянта на те, що договір діє до повного виконання позичальником зобов'язань, а тому строк позовної давності не є пропущеним, не підлягають врахуванню, оскільки строк дії кредитного договору не є тотожним строку позовної давності.
Відповідно до положень п.7 ч.11 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Згідно з п.1.1 кредитного договору, кредит надано на споживчі цілі - купівля ТНС (а.с.7).
Пунктом 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз"яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку.
Зважаючи на наведене, підстави для задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ „ПриватБанк" та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" - відхилити.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 02 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: