Справа № 602/710/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В.
Провадження № 22-ц/789/1178/13 Доповідач - Загорський О.О.
Категорія - 55
10 жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Загорського О.О.
суддів - Хоми М. В., Козака І. О.,
при секретарі - Танцюра О.В.
за участі - представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Монастирської Валентини Іванівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Лановецького районного суду від 01 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Ощадний банк України" про захист прав споживача,-
26.06.2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з вищенаведеним позовом. Вимоги аргументує тим, що на ім'я його дружини ОСОБА_4 в установі відповідача був відкритий компенсаційний рахунок залишок на якому становив 3362,38 грн. Після смерті дружини він звернувся як правонаступник з метою отримання 1000 грн. компенсації із вкладу померлої, однак йому було усно відмовлено та вказано на необхідність нотаріального переоформлення спадщини.
Внаслідок здійснення нотаріального переоформлення спадщини він поніс затрати - 350 грн, однак відповідач не виплатив йому 1000 грн., а тільки переоформив вклад померлої на відритий на ім'я позивача рахунок. Відмову у виплаті компенсації відповідач аргументував тим, що позивачем уже отримано 1000 грн. компенсації і повторне отримання такої неможливе. Дії відповідача позивач вважає незаконними і просить стягнути в його користь 1000 грн. компенсації, понесені матеріальні затрати та завдану йому моральну шкоду.
Рішенням Лановецького районного суду від 01.08.2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права. Вказує, що відповідачем порушено порядок встановлений для видачі 1000 грн. компенсацій. Зазначає, що суд належним чином не дослідив всі обставини справи та поклав в основу рішення суду доводи відповідача які не підтверджені доказами.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав і надав пояснення аналогічні апеляційній скарзі.
Представник банку апеляційну скаргу заперечив і вказав, що правовідносини які виникли між сторонами регулюються порядком відкриття і закриття рахунків, а не Законом України "Про захист прав споживачів", оскільки до прийняття ОСОБА_3 спадщини він не мав право на вклади дружини. Заповідальних розпоряджень на рахунки ОСОБА_4 не було і позивач в добровільному порядку прийняв спадщину. Вказав, що позивач не міг отримувати компенсації до належного оформлення своїх спадкових справ, а тому отримав їх після оформлення спадщини. Спростовуючи твердження представника позивача про неодноразове звернення до банку для отримання компенсації на поховання померлої ОСОБА_4 вказав, що позивач звертався тільки один раз і компенсація ним була отримана після надходження цих коштів.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд 1 інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача.
З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він підтверджений матеріалами справи та достатньо мотивований.
Судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_4 в АТ «Державний ощадний банк України» було відкрито рахунки: основний - НОМЕР_2, залишок на якому - 0,60 грн., та компенсаційний - НОМЕР_3, залишок на якому - 3362,38 грн.
По даних рахунках заповідальні розпорядження не складалися - довідка №447 від 06.11.2012 року видана територіально відокремленим безбалансовим відділенням №10019/034 філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» (а.с. 11).
Згідно свідоцтва про право на спадщину від 07.11.2012 року грошові вклади з відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться в Територіально відокремленому безбалансовому відділенні №10019/034 філії - Тернопільського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» на рахунках: основний - НОМЕР_2, залишок на якому становить - 0 грн. 60 коп., та компенсаційний - НОМЕР_3, залишок на якому становить - 3362 грн. 38 коп. успадковані ОСОБА_3 (а.с. 8).
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запрошено на 06.11.2012 року в АТ «Ощадбанк» для проходження реєстрації (а.с. 6).
Як установлено судом та визнано сторонами в судовому засіданні - внаслідок оформлення спадщини ОСОБА_3 після смерті дружини ОСОБА_4 на його ім'я 07.11.2012 року в АТ «Державний ощадний банк України» було відкрито компенсаційний рахунок - НОМЕР_1 (а.с. 7, 50).
03.12.2012 року ОСОБА_3 було отримано 1000 грн. компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, що підтверджується заявою на видачу готівки №12015772 від 03.12.2012 року (а.с. 31).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), а тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду 1 інстанції, щодо відмови у відшкодуванні матеріально-фінансових збитків в розмірі 350 грн., які позивач витратив на нотаріальне переоформлення спадщини на себе.
Ч. 2 ст. 1228 ЦК встановлено, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
До прийняття нового ЦК грошовий вклад, стосовно якого було зроблено розпорядження банку на випадок смерті, згідно з вимогами ЦК УРСР не входив до складу спадщини, відповідні свідоцтва про право на спадщину не видавалися і вклад спадкоємцю видавався безпосередньо в банку. Отже, для отримання вкладу, щодо якого вкладником було зроблено розпорядження банку, спадкоємцеві необхідно було в порядку спадкування отримати свідоцтво про право на спадщину.
П. 220 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 (далі - Інструкція), передбачено, що свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого вкладник зробив розпорядження банку (фінансовій установі), а також на грошовий вклад, щодо якого відсутнє заповідальне розпорядження, після смерті вкладника видається нотаріусом спадкоємцям на загальних підставах.
Згідно п. 222 Інструкції нотаріус на прохання спадкоємців померлого вправі зробити запит до банків (фінансових установ), страхових установ про наявність на ім'я померлого вкладів, страхових виплат. Відповідно до статті 46 Закону України "Про нотаріат", банки (фінансові установи), страхові установи повинні подати відповідні відомості в строк, указаний нотаріусом.
Згідно п.12.38 Порядку відкриття, ведення та закриття рахунків фізичних осіб у національній валюті установами АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 16 лютого 2004 року №17-2 (далі - Порядок), незалежно від того, чи здійснюється успадкування вкладу згідно із законом, заповітом або заповідальним розпорядженням, установа Банку здійснює виплату вкладу (частини вкладу) спадкоємцям вкладника на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину або за рішенням суду.
Колегією суддів критично оцінюються доводи апеляційної скарги про те, що в супереч ст.1228 ЦК України, якою заповідальний надпис передбачено за ощадним, а не компенсаційним рахунком і позивач був безпідставно скерований до нотаріуса та поніс додаткові витрати - 350 грн.
Такі доводи спростовуються змістом ст. 1228 ЦК України, у якій не конкретизовано, що заповідальний напис передбачено тільки за ощадним рахунком. Крім того, вищенаведеним нормами чинного законодавства не передбачено порядку отримання коштів у фінансовій установі без отримання свідоцтва про право на спадщину на грошовий вклад. Таким чином отримання свідоцтва про право на спадщину є беззаперечною умовою для отримання коштів у фінансовій установі.
Відповідно ст. 7 Закону України, від 21.11.1996, № 537/96-ВР "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", заощадження повертаються поетапно, залежно від суми вкладу в межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.
Згідно ст.8-1 вищенаведеного Закону встановлено, що у 2008 році компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України проводиться їх власникам станом на 1 січня 2008 року в готівковій чи безготівковій формі в національній або іноземній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України у межах залишків на рахунках, але не більше 1000 гривень на вкладника в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року №346 «Про виплату в 2012 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР», зобов'язано ПАТ «Державний ощадний банк України» провести з 1 червня 2012 р. виплату громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, правонаступником якого є ПАТ "Державний ощадний банк України" у тому числі:
- вкладникам, відомості про яких станом на 1 січня 2012 р. внесені до інформаційно-аналітичної системи "Реєстр вкладників заощаджень громадян" (далі - Реєстр) та які не отримали протягом 2008 року компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 р. N 1, у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше ніж 1000 гривень на одного вкладника;
- спадкоємцям вкладників, які померли у 2005 - 2011 роках і не отримали компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень протягом 2005 - 2009 років, а також померлих у 2012 році, або іншим особам, визначеним статтею 8 Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше ніж 500 гривень.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду 1 інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача 1000 грн встановленої суми компенсації, оскільки відповідно до вищенаведених норм законодавства компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться їх власникам не більше 1000 гривень на вкладника в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України і з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 отримано 1000 грн. компенсації 03.12.2012 року (а.с. 37), і такий факт позивачем не оспорюється.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 500 грн. компенсації за невчасну виплату компенсації на поховання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався у банк за такою компенсацією раніше вересня 2012 року. Доводами апеляційної скарги не спростовано те, що позивачем отримано 500 грн компенсації на поховання дружини 11.09.2012 року за його заявою поданою 10.09.2012 року.
Оскільки позивачем не доведено неправомірність дій відповідача та порушення його прав з боку відповідача суд 1 інстанції дійшов вірного висновку про відмову в стягненні 300 грн витрат на представництво в суді та моральної шкоди в сумі 1669 грн.
Доводи апеляційної скарги, щодо порушення судом 1 інстанції порядку виготовлення та надіслання сторонам повного тексту рішення колегією суддів оцінюються критично, оскільки вступна і резолютивна частини рішення проголошена 01.08.2013 року і повний текст рішення надісланий представнику позивача 06.08.2013 року та отриманий ним 13.08.2013 року, що підтверджується супровідним листом (а.с. 68) та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 74). Такі дії суду 1 інстанції відповідають вимогам ЦПК України.
Критично оцінюються і доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, оскільки такі доводи не підтверджені доказами.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України саме апелянт повинен довести належними доказами обставини, на які він посилається як підставу для задоволення його вимог, що ним зроблено не було.
Рішення суду постановлено у відповідності до чинних норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Лановецького районного суду від 01 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.О. Загорський