Справа № 377/996/13-к Головуючий у І інстанції Теремецька Н.Ф.
Провадження № 11-кп/780/497/13 Доповідач у 2 інстанції Загоруйко
Категорія 18 16.10.2013
Іменем України
«16» жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - ЗАГОРУЙКА В.В.,
суддів - ЧЕРКАСОВА В.М. та ШРОЛЯ В.Р.,
при секретарі ПІДЛІСНОЇ В.В.,
за участю прокурора КРАСКІВСЬКОГО В.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Славутицького міського суду Київської області від 13 серпня 2013 року, за яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Чорнобай Черкаської області, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 15.03.2013 року Славутицьким міським судом Київської області за ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень,
визнано винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі,
Згідно з вироком, ОСОБА_1, 9 липня 2013 року, о 15 годині 57 хвилин, знаходячись в приміщенні супермаркету «АТБ», розташованого за адресою: Київська область, м. Славутич, Центральна площа, будинок 2, вирішив викрасти майно відвідувачів магазину з камер зберігання особистих речей. Реалізуючи свій злочинний намір, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до стійки камер схову та з метою викрадення майна відвідувачів магазину шляхом підбору ключа відкрив камеру зберігання особистих речей під номером 27, звідки таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_2, а саме: поліетиленовий пакет вартістю 1,5 гривень, ковбасу «Домашню» вагою 320 грам, вартістю 16,62 гривень, філе куряче вагою 1 кг 200 г вартістю 45,96 гривень, задок свинячий вагою 1 кг 300 г вартістю 63,7 гривень, шию свинячу вагою 1 кг 800 г вартістю 106,2 гривень, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 233,98 гривень. Викраденим майном розпорядився за власним розсудом.
Не погоджуючись з даним вироком обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок в частині призначення покарання змінити на обмеження волі з випробуванням. На думку апелянта призначене йому судом 1-ї інстанції покарання є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину. В обґрунтування цього він вказує, що на його утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей, дружина не працює, перебуваючи у декретній відпустці, а він сам працює неофіційно. У вчиненому він щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, а також повернув викрадене.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор у кримінальному провадженні Младаневич З.О. просить вирок залишити без змін, оскільки ОСОБА_1, маючи не погашену та не зняту в установленому порядку судимість, знову вчинив корисливий злочин. Крім того, на думку прокурора, обвинувачений не встав на шлях виправлення, оскільки 18 вересня 2013 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, апеляційний суд приходить до наступного.
Висновки суду 1-ї інстанції про доведеність вини обвинуваченого ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які достатньо викладені у вироку та їм дана належна оцінка, та апелянтом вони не оспорюються.
В основу вироку покладені покази самого обвинуваченого, який в повному обсязі визнав свою вину та показав яким саме чином він реалізовував свій злочинний намір.
Дії обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України судом кваліфіковані вірно.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд 1-ї інстанції в повному обсязі врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують його відповідальність. Крім того, суд прийняв до уваги сімейний стан обвинуваченого, а саме наявність на його утриманні трьох малолітніх дітей. Разом з тим, суд, визначаючи вид та розмір покарання, обґрунтовано послався на той факт, що ОСОБА_1 у 2013 році притягався до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП, був засуджений за ч. 1 ст. 186 КК України, але на шлях виправлення та перевиховання не став, та належні висновки для себе не зробив.
Таким чином, підстав для зміни або скасування вироку колегія суддів не знаходить, а тому приходить до переконання про необхідність залишення апеляційної скарги обвинуваченого без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Київської області,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Славутицького міського суду Київської області від 13 серпня 2013 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.