09.10.2013 Суддя: Румілова Н. М.
Справа № 253/4621/13-ц
9 жовтня 2013 року Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючої - судді Румілової Н.М., при секретарі Цибуліної С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними ,
Позивач звернулась до суду із позовом, в якому зазначила, що відповідно до кредитного договору № 0403/0907/88 - 004, від 10 вересня 2007 року, укладеного між АКБ «ТАС - Комерцбанк» та нею, відповідач зобов'язався надати їй грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 40 000 доларів США на строк з 10 вересня 2007 року по 09 вересня 2017 року, а вона зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбаченими зазначеним договором. Вона отримала гроші, за користування кредитом сплачує проценти в розмірі 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору був підписаний іпотечний поговір № 0403/0907/88-004-2-1 від 10.09.2007 року, згідно якого на забезпечення виконання основного зобов'язання вона передала в іпотеку АКБ «ТАС - Комерцбанк» будинок, розташований у АДРЕСА_1. Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору № 0403/0907/88-004 від 10 вересня 2007 р. графіку погашення кредиту та сплати відсотків, сума платежу щомісячно складає 333 доларів США. З 03 грудня 2007 року АКБ "Тас-Комерцбанк" змінив назву, на сьогоднішній день вона є клієнтом Альфа - Банку. На момент укладення кредитного договору в іноземній валюті курс складав 4,06, на теперішній час курс валюти виріс, виходячи з цього вона повинна сплатити Банку в два рази більше ніж брала у кредит, а саме: на сьогоднішній день сплачено 217 866,50 грн. На момент укладення кредитного договору по курсу 4,06 вона повинна була сплатити 162 400 грн., та нараховані відсотки. Тобто АКБ «ТАС - Комерцбанк» завів її в оману, не маючи індивідуальної ліцензії НБУ, яка необхідна для видачі грошових коштів в кредит в іноземній валюті, надав їй грошові кошти в кредит саме в іноземній валюті, тим самим уклав кредитний договір з порушеннями, не маючи на це право. Вважає, що кредитні зобов'язання вона виконала в повному обсязі. Її основний прибуток, коштів з якого вона при укладенні кредитного договору мала намір направляти на сплату по кредитному договору, складається із заробітної плати, яку вона отримую в національній валюті України. Тому розмір її платежів за кредитним договором також подвоївся в своїй вартості. Вважає, що обвал курсу національної валюти може бути кваліфіковано як суттєва зміна обставин валютного кредитного договору. Здійснення операцій з іноземною валютою можливий за наявністю індивідуальної ліцензії НБУ. При видачі готівки в іноземній валюті АКБ «ТАС Комерцбанк» повинен був мати індивідуальну ліцензію НБУ, надання (отримання) споживчих кредит в іноземній валюті на території України забороняється. Відповідач порушив норми закону, а тому просить визнати недійсним кредитний Договір № 0403/0907/88-004 від 10 вересня 2007 р., укладенні між нею та АКБ «ТАС - Комерцбанк», визнати недійсним Договір іпотеки № 0403/0907/88-044-Z-1 від 10.09.2007 р. укладенні між нею ОСОБА_1 та АКБ «ТАС - Комерцбанк», зобов'язати ПАТ «Альфа - Банк провести перерахунок грошових коштів, відповідно де кредитного договору № 0403/0907/88-044 від 10 вересня 2007 р.. за курсом, що діяв на момент укладення договору.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, про час та місце розгляду були попереджені належним чином, представник позивача надала клопотання про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився , про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, надав письмове клопотання про розгляд справи без його участі, просив у позові відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають відмові з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що 10 вересня 2007 року між позивачем та АКБ «ТАС - Комерцбанк» ( правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» ) було укладено кредитний договір № 0403/0907/88 - 004, за яким банк надав позивачці грошові кошти у розмірі 40 000 доларів США на строк з 10 вересня 2007 року по 09 вересня 2017 року, а позивачка зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти в розмірі 12,5 % річних за весь час користування кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору був укладений іпотечний договір № 0403/0907/88-004-2-1 від 10.09.2007 року, згідно якого на забезпечення виконання основного зобов'язання позивачка передала в іпотеку нерухоме майно - будинок, розташований за у АДРЕСА_1.
Суд вважає, що з боку відповідача відсутні порушення діючого законодавства України при укладанні спірного договору, отже відсутні порушення прав позивача.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Конституція України не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Згідно з ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, позичальник зобов'язаний повернути позику у тій валюті, в якій отримав кредит.
Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до положень ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Як визначено в умовах Кредитного договору, укладеного між сторонами, договір було укладено в іноземній валюті (доларах США), проте діючим законодавством України не передбачений стабільний курс долару США по відношенню до національної валюти України -гривні.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.
Згідно ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженим Постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12 листопада 2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, долару США установлюється щоденно. Для розрахунку гривні до іноземних валют використовується інформація для котирування іноземних валют станом на останню дату.
Отже, позивач при укладанні Кредитного договору в іноземній валюті погодився щодо його істотних умов, зокрема, надання кредиту в іноземній валюті - доларах США та повернення коштів, відповідно до офіційного курсу долара по відношенню до національної валюти-гривні.
Крім того, суд вважає, що укладаючи Кредитний договір будь-яка сторона повинна була уважно з'ясувати, на яких умовах він укладається, а тому з власної ініціативи на момент отримання коштів визначити для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не можуть безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін договору.
Доводи позивача про те , що він не міг передбачити зміну курсу валют, що потягло за собою непередбачувані договором наслідки, не можуть слугувати підставою для внесення змін до кредитного договору, оскільки коливання курсу іноземних валют в Україні є загальновідомим фактом.
Більше того, питання стабільності таких курсів законодавчо не врегульовано, а фактична зміна курсу долара США по відношенню до національної грошової одиниці України є валютним ризиком, який у даному випадку несуть обидві сторони договору, у тому числі і позивач.
Такі валютні ризики самі по собі не є підставою для визнання недійсним укладеного договору.
Зростання курсу долара США - валюти кредиту, за загальним правилом, не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення Кредитного договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» визначив, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року N 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору (пункт 11 Постанови).
Відповідно до ст. 652ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Як вказувалось вище, відсутні докази тому, що сторони здійснювали заходи щодо внесення змін та доповнень до кредитного договору у поряду, визначеному договором. Наявності обставин, які істотно змінились, передбачених ст. 625 ЦК України судом не встановлено.
Положеннями пунктів 15, 16 вказаної Постанови Пленуму передбачено, що при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин. Саме по собі ростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
З урахуванням встановлених судом обставин, посилання позивача на зміну курсу іноземної валюти та світову фінансову кризу, як на істотні зміни обставин, самі по собі не є підставою для розірвання чи зміни кредитного договору.
Керуючись ст.ст.10,11, 209, 212, 214- 215, 218 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м.Горлівки протягом десяти днів , з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення- протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Н. М. Румілова