Справа № 607/12411/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.
Провадження № 22-ц/789/1181/13 Доповідач - Загорський О.О.
Категорія - 57
10 жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Загорського О.О.
суддів - Козака І. О., Хоми М. В.,
при секретарі - Танцюра О.В.
за участю - представника другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції - Крамара Ріхарда Ярославовича, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 12 липня 2013 року по справі за поданням державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,-
12.07.2013 року державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції звернувся в суд з вищенаведеним поданням. Вимоги аргументував тим, що на виконанні Другого відділу ДВС ТМУЮ знаходиться зведене виконавче провадження №175/08 від 10.09.2012 року щодо примусового виконання виконавчого листа №1915/4634/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 - 63003,57 грн. боргу, виконавчого листа 1915/11588/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 - 44210,03 грн. боргу, виконавчого листа №1915/11588/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 - 442,10 грн боргу, виконавчого листа 1915/18656/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 - 202000,00 грн. Загальна сума заборгованості , яка підлягає стягненню на користь фізичних осіб - 309655,70 грн.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 12.07.2013 року тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає АДРЕСА_1 до виконання ним грошових зобов'язань, згідно зведеного виконавчого провадження № 175/08 від 10.09.2012 року.
В апеляційні скарзі апелянт просить скасувати ухвалу суду від 24.04.2013 року і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Вказує, що судом невірно застосовано п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав і пояснив, що судом не вірно застосовано п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Вказав, що боржник може бути обмежений у праві виїзду за межі України виключно коли він ухиляється від виконання рішень чи при бездіяльності. Зазначив, що ОСОБА_2 немає наміру виїхати за межі України.
Представник ДВС апеляційну скаргу заперечив і вказав, що боржник добровільно у визначені державним виконавцем терміни рішення суду не виконував і майно боржника реалізовувалося в примусовому порядку. Боржник не намагається виконувати рішення суду, що свідчить про його бездіяльність. Зазначив, що стягувач звертався з заявою про обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 керувався тим, що боржник ухиляється від виконання судових рішень, а тому клопотання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 підлягає до задоволення.
З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він підтверджений матеріалами справи та достатньо мотивований.
Судом встановлено, що на виконанні Другого відділу ДВС ТМУЮ знаходиться зведене виконавче провадження №175/08 від 10.09.2012 року щодо примусового виконання виконавчих листів:
- №1915/4634/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 63003,57 грн. боргу,
- №1915/11588/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 44210,03 грн. боргу,
- №1915/11588/12 про стягнення з ОСОБА_2 га користь ОСОБА_5 442,10 грн боргу,
- №1915/18656/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 202000,00 грн.
Загальна сума заборгованості, яка підлягала стягненню на користь фізичних осіб - 309655,70 грн. (а.с. 3-11)
Добровільно боржник рішення суду не виконував і під час примусового виконання рішень судів було накладено арешт та реалізовано належну боржнику 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 15-23). Квартира реалізована за 125000 грн. і залишкова сума заборгованості ОСОБА_2 становить 184655,7 грн.
Матеріали справи не містять відомостей про наявність у боржника іншого, крім вже реалізованого, майна за рахунок якого може гарантуватися виконання судових рішень.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон є наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язання за рішенням.
Відповідно до судової практики Верховного Суду України від 01.02.2013 року щодо вирішення питань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону № 606-XIV утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; не явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Представником ДВС в судовому засіданні вказувалося про те, що боржник проявляє бездіяльність - не вчиняє жодних дій з метою виконання рішень суду. Такі твердження представника ДВС не були спростовані доводами апеляційної скарги, доказами наявними в матеріалах справи, поясненнями представника боржника в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України саме апелянт повинен довести належними доказами обставини, на які він посилається як підставу для задоволення його вимог, що ним зроблено не було.
Апелянтом не представлено доказів про те, що судові рішення ним виконуються добровільно як і не представлено доказів про те, що ним вживаються дії з метою виконання рішень суду.
Колегією суддів критично оцінюються доводи апеляційної скарги, що судом невірно застосовано п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», оскільки із змісту рішення суду вбачається застосування ч.1 ст. 6 вказаного Закону, у якій зокрема і вказано про можливість обмеження у праві виїзду з України осіб, які ухиляються від виконання судових рішень, а не виключно п.2 ч.1 ст.6 вказаного Закону.
Критично оцінюються доводи апеляційної скарги, що невиконання рішень суду зумовлено незадовільним фінансовим станом боржника, оскільки в матеріалах справи не містяться докази, які відображають фінансовий стан боржника, не містяться і докази того, що боржник вживає заходів для покращення свого фінансового становища з метою виконанні рішень суду.
Колегією суддів критично оцінюються доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції допущене неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, оскільки такі доводи є необгрунтованими та не підтвердженні беззаперечними доказами.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 12 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.О. Загорський