Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/4547/13 Головуючий у 1-й інстанції Бредун Д.С.
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
15 жовтня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,
суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю.С.
при секретарі Буримі В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2013 року в справі за позовом Концерну «Міські теплові мережи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за безпідставно набуту теплову енергію ,-
Позивач Концерн «МТМ» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за безпідставно набуту теплову енергію за період з серпня 2010 року по квітень 2012 року у розмірі 13 282,90 гривень, а також судового збору у розмірі 214,60 гривень.
В обґрунтування позову, Концерн зазначив, що постачав теплову енергію у нежитлове приміщення АДРЕСА_2, яке на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 2010 року №293/5 було переведено до нежитлового фонду та оформлене за ОСОБА_4.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, про що позивач дізнався з довідки адресно-довідкового сектору ВГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області № 041071 від 12 липня 2012 року.
За інформацією Восьмої Запорізької нотаріальної контори за отриманням спадщини після померлої ОСОБА_4, звернувся син померлої - ОСОБА_2, 1976 року народження, у зв'язку з чим саме до нього, як до спадкоємця, і пред'явлено даний позов за відпущену позивачем у період з серпня 2010 року по квітень 2012 року, але не оплачену теплову енергію на загальну суму 13 282, 90 гривень.
Теплова енергія поставлялася у нежитлове приміщення АДРЕСА_2 за відсутності договору купівлі-продажу на постачання теплової енергії. Хоча відповідно до ст. 24 ЗУ «Про теплопостачання», п.14 Постанови КМУ №1198 від 03 жовтня 2007 року, та рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 2010 року № 293/5 «Про переведення квартири АДРЕСА_1, обов'язок на укладення договору купівлі-продажу теплової енергії було покладено саме на споживача ОСОБА_4. Всупереч зазначеним вимогам власник приміщення не уклав договору з Концерном, а також не відреагував на відповідні пропозиції позивача, який листами № 09/1497 від 14.07.2010 р. та 09/860 від 26.06.2012 р. пропонував споживачу укласти з ним договір купівлі-продажу теплової енергії шляхом належного оформлення та підписання надісланих йому примірників договору.
Заяву батька відповідача - ОСОБА_5 від 03 жовтня 2010 року про відключення постачання теплової енергії у приміщення АДРЕСА_1 або встановлення в ньому теплолічильника залишено без виконання, оскільки визначений Наказом МінБуду України №4 від 22 листопада 2005 року та Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року порядок відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання передбачає відключення лише при відокремленні будинку в цілому, а не його окремих приміщень та з ініціативи усіх споживачів. Щодо встановлення теплолічильника, то це можливо лише за умови наявності горизонтального розведення трубопроводів системи опалення, що не характерно для житлового будинку АДРЕСА_1, який обладнано системою опалення з вертикальним розведенням трубопроводів.
Через неповідомлення спадкоємцем ОСОБА_2 про смерть ОСОБА_4 Концерн дізнався про смерть боржника лише 12 липня 2012 року, у зв'язку з чим заяву про визнання Концерну кредитором направив до Восьмої Запорізької нотаріальної контори вже після закінчення строку, встановленого для подачі вимог кредитора до спадкоємців.
З посиланням на ст. 322, 387, 530,1212, 1268, 1281 ЦК України, Концерн просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за безпідставно набуту теплову енергію у розмірі 13 282,90 гривень, а також судового збору у розмірі 214,60 гривень.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Концерн «МТМ» 13 282,90 гривень, а також судовий збір у розмірі 214,60 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, без наявності достатніх доказів, тому просить його скасувати та відмовити у задоволені позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з ст. 1212, 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Набувач зобов'язаний повернути безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 2010 року №293/5 квартиру АДРЕСА_1 було переведено до нежитлового фонду та оформлено як нежитлове приміщення за ОСОБА_4 для подальшого використанні під офіс. П. 2 зазначеного рішення було покладення на ОСОБА_4 обов'язку укласти договори з підприємствами - постачальниками комунальних послуг (а.с.60).
На виконання рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30 червня 2010 року №293/5 на адресу ОСОБА_4 концерн «Міські теплові мережі» направляв листи № 09/1497 від 14 липня 2010 року та № 09/860 від 26 червня 2012 року з пропозицією у двотижневий строк укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з Концерном «Міські теплові мережі» та два примірника договору №203579 від 01 червня 2012 року для їх заповнення та підписання, один з яких необхідно було повернення на адресу Концерну (а.с.100, 102).
За актами приймання-передачі та рахунків за теплову енергію, Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Орджонікідзевського району у період з серпня 2010 року по квітень 2012 року постачав теплову енергію у приміщення АДРЕСА_1, яка згідно помісячних рахунків за цей період мала бути оплачена загальною сумою у розмірі 13 282,90 гривень (а.с.15-56).
За актом звірки розрахунків від 03 жовтня 2012 року , споживач квитанцій про сплату та нарахованої заборгованості за період з серпня 2010 року по квітень 2012 року не надав, та у власника приміщення АДРЕСА_1 утворилась за період за цей період у сумі 13 282,90 гривень (а.с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4(а.с.61). За інформацією Восьмої Запорізької державної нотаріальної контори її спадкоємець ОСОБА_2 11 жовтня 2010 року подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Інші спадкоємці ОСОБА_4 за законом - чоловік ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовились (а.с.132-133).
За відповіддю нотаріуса до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 входить частина квартири АДРЕСА_3 та нежиле приміщення АДРЕСА_1 (а.с.62)
12.07.2012 року за № 2146/юр до нотаріальної контори з вимогою (претензією) про обов'язок спадкодавця ОСОБА_4 від 12 липня 2012 року, що також міститься в отриманій на запит суду копії спадкової справи № 533/2010, Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Орджонікідзевського району звернувся до Восьмої Запорізької нотаріальної контори з заявою про прийняття вимоги (претензії) та доведення її до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту, яка нотаріальною конторою була отримана 17 липня 2012 року (а.с.145).
Згідно копії повідомлення Восьмої Запорізької нотаріальної контори № 2039/02-14 від 17 липня 2012 року вимога Концерну №2146/юр від 12 липня 2012 року залишена без виконання через пропущення шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини, а суму заборгованості запропоновано стягнути в судовому порядку (а.с.146).
Вимогою Концерну «МТМ» № 2774/юр від 03 жовтня 2012 року ОСОБА_2 було повідомлено про наявну заборгованість за безпідставно набуту теплову енергію та запропоновано у семиденний строк з дня її отримання сплатити її вартість в добровільному порядку (а.с.59).
Задовольняючи позовні вимоги Концерну суд першої інстанції дійшов висновку проте, що заборгованість за спожиту, але не оплачену теплову енергію виникла через невиконання відповідачем ОСОБА_2 обов'язку щодо утримання належного йому спадкового майна.
Крім того суд зазначив, що Концерн теплові мережі пропустив з поважних причин передбачений законом строк шестимісячний строк з дня відкриття спадщини для пред'явлення вимог кредитора спадкоємцю, який прийняв спадщину. У зв'язку з чим заявлені до суду позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «МТМ» Орджонікідзевського району були визнанні обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Виклавши обставини справи, в обґрунтування позову Концерн «МТП» посилався одночасно як на те що позивач - МТМ у період з серпня 2010 року по квітень 2012 року відпустив Відповідачу ( яким у справі зазначено ОСОБА_2) теплову енергію у нежитлове приміщення так і проте, що відповідач, як спадкоємець померлого боржника ОСОБА_4 прийняв на себе і його невиконанні грошові зобов'язання по оплаті послуг з теплопостачання. (а.с.1-6)
Одночасно позивач і посилається у позові як на вимоги ст. 322,387, 1212 ЦК України , як на обов'язок власника утримувати майно та вимоги позивача - стягнення вартості безпідставно набутої теплової , так і на 1218, 1219 ЦК України пред'явлення претензії щодо грошових зобов'язань по оплаті послуг з теплопостачання до спадкоємця.
Встановивши фактичні обставини справи суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України має визначити які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Відповідно до п.п. 3,5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ №630 від 21 липня 2005 року, плата за надані послуги вноситься щомісячно.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ч.5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як вбачається із встановлених судом обставин справи ОСОБА_2 успадкував не грошові зобов'язання, а прийняв спадщину, та до спадкового майно за відповіддю нотаріуса після смерті ОСОБА_4 входить нежиле приміщення АДРЕСА_1 (а.с.62)
Успадкувавши приміщення АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 перейшли обов'язок передбачені ст. 322 ЦК України тягар по утримуванню цього майна.
ОСОБА_2 успадкував не грошові зобов'язання, бо його матір померла до того як виникли цей борг, а майно - приміщення АДРЕСА_1 (а.с.62), яке він як спадкоємець повинен був утримувати та відповідно сплачувати кошти за постачання теплової енергії.
Отже, встановивши фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач Концерн «МТМ» пропустив передбачений законом строк шестимісячний строк з дня відкриття спадщини для пред'явлення вимог кредитора спадкоємцю, який прийняв спадщину.
А тому, колегія судів погоджується із доводами апеляційної карги в частині виключення правового регулювання правовідносин нормами ст. 1281 ЦК України.
Проте, таке посилання на переконання колегія не призвело до неправильного вирішення спору та суд першої інстанції дійшов вірного висновку суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 коштів за безпідставно набуту теплову енергію за період з серпня 2010 року по квітень 2012 року у розмірі 13 282,90 гривень , оскільки такі вимоги підлягають задоволенню відповідно до ст. 322, 1212 ЦПК України та відповідають доказам , що є в матеріалах справи.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків і відсутності оплати, за період з серпня 2010 року по квітень 2012 року у власника приміщення АДРЕСА_1 виникла заборгованість за поставлену теплову енергію в сумі 13 282,90 гривень, що підтверджено розрахунком наведеним позивачем в акті звірки розрахунків від 03 жовтня 2012 року (а.с.14) та помісячними рахунками за теплову енергію (ас.с15-56), не врахованих квитанцій, сум, сплачених боржником, в процесі розгляду справи ані судом першої інстанції, ані при апеляційному розгляду справи не виявлено. Альтернативного розрахунку, квитанцій про сплату, або доказів, який би спростовував наданий позивачем розрахунки та акт звірки розрахунків, відповідно до вимог ст. 11,60 ЦПК України відповідачем не надано.
За правилами ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В суді апеляційній інстанції клопотань про витребування, надання або дослідження доказів відповідно до п.6 ст.295 та ч. 2 ст. 303 ЦПК України, при подачі апеляційній скарзі відповідачем не заявлялося.
Згідно зі ст.ст. 5,10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності сторін, змагальності та диспозитивності . За вимогами ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу у межах заявлених позивачем вимог, заперечень та доказів наданих сторонами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, посилання в апеляційній скарзі проте, що акт звірки розрахунків , оскільки він не підписаний споживачем не якісний та не має доказової сили є хибним бо в матеріалах справи є помісячні рахунки за поставлену теплову енергію (а.с.15-56), а акт звірки взаємних рахунків ґрунтується саме на цих рахунках , що не суперечить вимогам ст. 57,60 ЦПК України, та альтернативного розрахунку за використану теплову енергію суду не надано, як і не було клопотань про витребування додаткових доказів зі сторони відповідача.
Посилання апелянта проте, що такі послуги можуть надаватися тільки на підставі договору, а тому суд безпідставно стягнув з нього кошти є безпідставними виходячи із наступного.
Згідно ст.ст. 19, 25 Закону України" Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачений ст. 20 Закону України від 24.06.2004 року „Про житлово-комунальні послуги".
Відсутність договору, як підстава на безоплатне користування фактично спожитими послугами, не передбачена.
Такими чином, згідно зазначених норм закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Щодо відключення від централізованого опалення квартири АДРЕСА_1, то це питання розглядалося Концерном (а.с.96) та таке відокремлення приміщення у будинку не можливе, а можливе відповідно до Закону України «про теплопостачання». Постанови КМ України № 630 від 21.07.2005 року із змінами від 31.10.2007 року та Наказу Мінбуду України № 4 від 22.11.2005 року лише будинку в цілому, а ні його окремих приміщень та з ініціативи усіх споживачів та в разі коли є технічна можливість такого відключення , затвердженої органом місцевого самоврядування схемою теплопостачання. При цьому обов'язковою умовою є наявність загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії (а.с.96-97) А тому заяву батька відповідача - ОСОБА_5 від 03 жовтня 2010 року про відключення постачання теплової енергії у приміщення АДРЕСА_1 або встановлення в ньому теплолічильника правомірно залишено без виконання. Щодо встановлення теплолічильника, то це можливо лише за умови наявності горизонтального розведення трубопроводів системи опалення, що не характерно для житлового будинку АДРЕСА_1, який обладнано системою опалення з вертикальним розведенням трубопроводів. (а.с.97)
Отже, задовольняючи позовні вимоги Концерну «МТМ», обґрунтовано виходячи з доведеності фактичного споживання відповідачем у спірний період обсягу наданих позивачем послуг з теплопостачання за відсутності договору, визнав зазначені дії підставою виникнення зобов'язального правовідношення між сторонами.
Належних доказів, які б спростовували вказаний висновок, ОСОБА_2 відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України суду не надав.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не спростовують висновків суду першої інстанції, та не пов'язуються з винесенням нового рішення про відмовлення в задоволенні позову. Оскільки за правилами ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду колегія судів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, проте вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини рішення суду посилання на сит. 1281 ЦК України , оскільки спірні правовідносини цією нормою ЦК не регулюються.
Керуючись ст.ст.307, 308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя :
Судді: