Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/4129/13 Головуючий у 1-й інстанції Степаненко Ю. А.
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
15 жовтня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,
суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю.С.
при секретарі Буримі В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 14 червня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про виселення та зняття з реєстрації , -
У лютому 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» в особі філії «Запорізьке РУ» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про виселення та зняття з реєстрації.
В обґрунтування позову зазначав, що 10.04.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ZPVAGA00002483 на суму 11013 доларів США. Для забезпечення виконання зобов'язань між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 10.04.2007 року було укладено іпотечний договір предметом якого була трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 належним чином не виконав зобов'язання по кредитному договору, рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 08.10.2012 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідачі були повідомлені про необхідність звільнити квартиру, на яку звернуто стягнення, але не звільнили її.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири за адресою: АДРЕСА_1., а також зобов'язати Управління міграційної служби України в Запорізькій області зняти відповідачів з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 14 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.
За вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Проте зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Як вбачається із матеріалів справи, що 10.04.2007 року, між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ZPVAGA00002483, копія якого є у справі, відповідно до якого, позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 11013 доларів США у вигляді не поновлювальної кредитної лінії на строк до 07.04.2017 року.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши ОСОБА_2 зазначену суму, а ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, в результаті чого, станом на 02 березня 2012 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 13 110,48 доларів США, що згідно довідки про курсу валют було еквівалентно 104 752,73 гривні.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 08 жовтня 2012 року, копія якого є у справі, позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення - задовольнити частково, а саме: «В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №ZPVAGA00002483 від 10 квітня 2007 року, укладеному між ОСОБА_2 і Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», в розмірі 13 110,48 доларів США, що еквівалентно становить 104 752,73 гривні, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором б/н від 10 квітня 2007 року, укладеному між ОСОБА_2 і Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», - квартиру, загальною площею 51,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, із застосуванням процедури продажу предмета іпотеки, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку» шляхом укладення ПАТ КБ «Приватбанк» договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за ціною продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна».
Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 04.12.2012 року, копія якого є у справі, зазначене рішення змінено та вирішено: « Визначити спосіб продажу предмету іпотеки : з застосуванням процедури продажу предмета іпотеки, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку» шляхом укладення ПАТ КБ «ПриватБанк» договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням Витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах.
За вимогами ст. 61 п. 3 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням за участі цієї особи не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 , ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.
При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Як вбачається з матеріалів справи після ухвалення рішення суду від 08 жовтня 2012 року про звернення стягнення на квартиру, Банк направив вимогу від 12.11.2012 року про виселення на ім'я ОСОБА_2, в якому зазначив, що оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, ОСОБА_2, як власнику в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, запропоновано звільнити квартиру АДРЕСА_1 (а.с.16) за реєстром відправлень ця вимога направлена 04.01.2013 року наказною кореспонденцією за № 4994501475450 (а.с.14) та на інтернсайті УЛДППЗ «УРПОШТА», що знаходиться за адресою у мережі Інтернет, отже є загальнодоступною інформацією, відправлення № 4994501475450 вручене адресату ОСОБА_2 09.01.2013 року.
Таким чином висновок суду проте, що позивачем не виконанні вимоги ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39-40 Закону України "Про іпотеку" про направлення вимоги на адресу відповідача ОСОБА_2 не відповідає фактичним обставинам справи.
Щодо відповідача ОСОБА_3, оскільки вона не зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.16), поштову кореспонденцію отримує за адресою АДРЕСА_5 (а.с.86), на її адресу вимог банку про виселення із спірної квартири не надходило, доказів про її проживання у спірній квартирі не має, отже вимоги банку про її виселення із квартири АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню за недоведеністю її проживання у спірній квартирі.
За змістом Постанови Верховного суду України від 16.01.2012 року в справі № 6-57цс11, прийнятою за наслідками розгляду заяви про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї норми матеріального права, при вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд може одночасно виселити відповідачів і вирішити питання про зняття їх з реєстраційного обліку.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено в частині відмови у виселенні ОСОБА_2 з порушенням вимог матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставина справи, а тому на підставі ст. 309 ЦПК України воно підлягає в цій частині підлягає скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Крім того відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України , пп. 2 п.1ч.2 ст. 4 Закону України «про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 114, 70 гривень судового збору, понесеного у суді першої інстанції та 57 гривень 35 копійок при подачі апеляційної скарги, а всього 172,05 гривні.
Керуючись ст.ст.303, 303, 313-317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 14 червня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям його з реєстраційного обліку. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» понесені судові витрати у сумі 172 гривні 05 копійок
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: