08 жовтня 2013 р.Справа № 1423/4371/2011
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кравець О.О.
судді Домусчі С.Д.
судді Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про виплату щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до управління Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва в якому просив суд постановити рішення, яким визнати протиправним недоплату та відмову відповідача у нарахуванні та виплати, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року до моменту винесення рішення по справі.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня 2008 року по 21 січня 2011 відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни згідно з посвідченням.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28 грудня 2007 року) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28 грудня 2007 року), ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2012 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Позивач звернувся до суду 01 квітня 2011 року.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав. Відповідно до ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до суду є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.
За таких підстав, апеляційний суд вважає, що права позивача підлягають захисту з 01 жовтня 2010 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Із врахуванням наведених положень чинного законодавства України, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача провести виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 жовтня 2010 року 01 квітня 2011 року є правильним.
Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача частково.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 грудня 2012 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 і передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28 грудня 2007 року), за період з 01 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: