Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 801/4876/13-а
09.10.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Яковенко С.Ю. ,
Лядової Т.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя: Ольшанська Т.С., судді: Кудряшова А.М., Котарева Г.М.) від 12.06.2013 у справі №801/4876/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Міністра внутрішніх справ України Захарченка Віталія Юрійовича (вул. Академіка Богомольця, 10, м.Київ, 01016)
Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м.Київ, 01024)
про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_2 копію наказу від 30.08.2004 №232 про створення ДП МВС України «Крим-Інформ-Ресурс» в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Стягнуто на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 17,20 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В решті позовних вимог відмовлено (арк.с.43-45).
Рішення суду мотивовано тим, що наказ від 30.08.2008 №434 про створення ДП «Крим-Інформ-Ресурси», який був предметом інформаційного запиту від 06.04.2013, є інформацією, що відображена та задокументована відповідачем будь-якими засобами та на будь-яких носіях та такою, що була отримана або створена в процесі виконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством та якою він зобов'язаний володіти відповідно до своєї компетенції, а тому відмова у її наданні є протиправною; суд погодився з правомірністю відмови у наданні копії фінансового плану на 2013 року ДП «Крим-Інформ-Ресурси» запитувачу публічної інформації, з посиланням на статтю 6 Закону №2939; в МВС України організовано та закріплено у відповідному документі порядок надання публічної інформації та визначені особи, на яких покладений контроль за дотриманням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», у зв'язку з чим позовні вимоги щодо зобов'язання Міністра внутрішніх справ в межах компетенції організувати надання запитуваної інформації та контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду АР Крим не підлягають задоволенню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2013 в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України внесені виправлення до резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.06.2013, доповнено її наступним реченням: "Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у наданні копії наказу МВС України від 30.08.2008 №434 про створення ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси", у зв'язку з тим, що під час оформлення постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 була допущена помилка (арк.с.49).
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_2, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (арк.с.53-58).
Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи; наказ, яким затверджується фінансовий план Державного унітарного підприємства, не є ні внутрівідомчою службовою кореспонденцією, ні записками чи рекомендаціями, а є нормативно-правовим актом, який щороку видається Міністерством внутрішніх справ України відповідно до вимог чинного законодавства; відсутні законні підстави для обмеження доступу до фінансового плану ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси"; фінансовий план ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" є важливим елементом прозорості використання державного майна та бюджетних коштів; є важливим джерелом інформації про розпорядження бюджетними коштами, не може бути документом, що містить службову інформацію.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Міністерство внутрішніх справ України, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк.с.61-66).
Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи; на запити ОСОБА_2 були надані відповіді від 02.04.2013 №25/1/3-2423 та від 16.04.2013 №25/1/3-2822. Міністерства внутрішніх справ України під час розгляду звернень позивача від 21.03.2013 та від 06.04.2013 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; розпорядником публічної інформації визначаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади; вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 щодо відмови у наданні запитуваної інформації не ґрунтуються на нормах права; крім того, предметом спору був наказ №434 від 30.08.2008, а суд зобов'язав відповідача надати копію наказу №232 від 30.08.2004 без жодного мотивування.
В судовому засіданні 25.09.2013 позивач підтримала свою апеляційну скаргу, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині надання копії фінансового плану, скасувати по мотивам, викладеним в ній, позовні вимоги в цій частині задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги Міністерства внутрішніх справ України заперечувала, просила залишити її без задоволення.
В судовому засіданні 25.09.2013 представник відповідача (Міністерства внутрішніх справ України) заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив в її задоволенні відмовити, просив апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити по мотивам, викладеним в ній, рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судове засідання, призначене на 09.10.2013, позивач та відповідачі явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
21.03.2013 позивач звернулась до Міністра внутрішніх справ України з Інформаційним запитом щодо доступу до публічної інформації з проханням надати копію наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30.08.2008 №434 про створення державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Крим-Інформ-Ресурси" та фінансового плану вказаної юридичної особи на 2013 рік (арк.с.7).
02.04.2013 вих.№25/1/3-2423 Управління ресурсного забезпечення Департаменту матеріального забезпечення Міністерства внутрішніх справ України повідомило позивача про неможливість надати інформацію щодо діяльності державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Крим-Інформ-Ресурси" (арк.с.8).
06.04.2013 ОСОБА_2 звернулась до Міністра внутрішніх справ України із повторним інформаційним запитом щодо доступу до публічної інформації, в якому просила надати в копіях: наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30.08.2008 №434 про створення державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Крим-Інформ-Ресурси" та фінансовий план вказаної юридичної особи на 2013 рік (арк.с.9).
16.04.2013 відповідачем на інформаційний запит позивача від 06.04.2013 надана відповідь вих.№25/1/3/-2822, згідно якої позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації з посиланням на статтю 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки ДП "Крим-Інформ-Ресурси" не є бюджетною установою, йому не делегувалися владні повноваження щодо надання державних, в тому числі адміністративних послуг.
Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Міністра внутрішніх справ України Захарченка Віталія Юрійовича, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить:
- визнати протиправними дії Міністра внутрішніх справ України Захарченка В.Ю., що виявилися у відмові надати ОСОБА_2 копію наказу МВС України від 30.08.2008 №434 про створення ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" та копію затвердженого МВС фінансового плану ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" на 2013 рік, що запитувалися;
- зобов'язати Міністра внутрішніх справ України Захарченка В.Ю надати позивачу протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду ОСОБА_2 копію наказу МВС України від 30.08.2008 №434 про створення ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" та копію затвердженого МВС фінансового плану ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" на 2013 рік (арк.с.3-6).
Заявою від 10.06.2013 позивач уточнила адміністративний позов, просить:
- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у наданні доступу до публічної інформації на письмовий запит ОСОБА_2, а саме - відмову у наданні копії наказу МВС України від 30.08.2008 №434 про створення ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" та копію затвердженого МВС фінансового плану ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" на 2013 рік;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати позивачу протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду ОСОБА_2 копію наказу МВС України від 30.08.2008 №434 про створення ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" та копію затвердженого МВС фінансового плану ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" на 2013 рік;
- зобов'язати Міністра внутрішніх справ України в межах компетенції організувати надання запитуваної інформації та контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду АР Крим (арк.с.28-29).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, з наступних підстав.
Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI), Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII.
Основне право на свободу вираження поглядів згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року включає право одержувати і передавати інформацію без втручання органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні підстави для обмеження доступу до інформації містяться в Конституції України.
У статті 34 Конституції України встановлено, що кожна особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, причому користування цими правами може бути обмежене законом для захисту певних перелічених інтересів, які співвідносяться з указаними в статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно зі статтею 34 Конституції України користування правом на свободу вираження поглядів і інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності чи громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 32 Конституції України гарантує право особистої недоторканності і встановлює, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону №2939-VI).
Відповідно до частини 2 статті 32 вказаного Закону громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.
Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону №2939-VI.
Відповідно до частини п'ятої зазначеної статті не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, за умови, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Крім того, відповідно до частини сьомої статті 6 вказаного Закону обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Згідно положення про Міністерство внутрішніх справ України (МВС України), воно є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно підпункту 79 пункту 4 Положення МВС України відповідно до покладених на нього завдань утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС України.
Відповідач не надав доказів, що запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом.
Статтею 6 Закону №2939 визначено критерії обмеження доступу до публічної інформації.
Відповідно до частини другої цієї статті обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Визначення поняття «публічна інформація» наведено у статті 1 Закону №2939-VI. Так, відповідно до частини першої цієї статті публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що наказ від 30.08.2008 №434 про створення ДП "Крим-Інформ-Ресурси", який був предметом інформаційного запиту від 06.04.2013, є інформацією, що відображена та задокументована відповідачем будь-якими засобами та на будь-яких носіях та такою, що була отримана або створена в процесі виконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством та якою він зобов'язаний володіти відповідно до своєї компетенції, у зв'язку з чим відмова в наданні такої інформації є протиправною.
Судова колегія погоджується також з висновком суду про відмову в задоволенні вимог про зобов'язання Міністра внутрішніх справ України в межах компетенції організувати надання запитуваної інформації та контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду АР Крим, так як відповідачем надані належні та допустимі докази організації цієї роботи (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2012 №245, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 12.04.2012 за №561/20874, яким затверджена Інструкція про порядок прийому, реєстрації, розгляду запитів на публічну інформацію та відшкодування запитувачами фактичних витрат на копіювання та друк документів у системі МВС України), мова може йти тільки про виконання чи невиконання відповідного наказу.
Згідно Інструкції про порядок прийому, реєстрації, розгляду запитів на публічну інформацію та відшкодування запитувачами фактичних витрат на копіювання та друк документів у системі МВС України від 27.03.2013 №245, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 12.04.2012 за №561/20874, безпосередня організація та забезпечення доступу до публічної інформації та функціонування спеціальних місць для роботи запитувачів з документами чи їх копіями покладаються у Міністерстві - на відділ забезпечення доступу до публічної інформації Управління документального забезпечення (далі - УДЗ). Згідно пункту 4.2. вказаної Інструкції контроль за дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" покладається на керівників структурних підрозділів Міністерства.
Однак, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною відмови у наданні копії фінансового плану на 2013 року ДП "Крим-Інформ-Ресурси" запитувачу публічної інформації.
Відповідно до статті 75 Господарського кодексу України основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.
Згідно статті 6 Закону №2939-VI службова інформація є інформацією з обмеженим доступом. До службової може належати інформація що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» встановлює, що доступ до інформації забезпечується двома шляхами: шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації і надання інформації за запитами на інформацію.
Види інформації з обмеженим доступом (конфіденційна, таємна та службова) визначено у законах України «Про доступ до публічної інформації» та «Про інформацію». Законом України «Про доступ до публічної інформації» надано визначення конфіденційної і таємної інформації та перелік службової інформації. Закон України «Про інформацію» дає визначення конфіденційної інформації, яке охоплює більше коло інформації в порівнянні з визначенням, наданим у Законі України «Про доступ до публічної інформації». З приводу таємної та службової інформації встановлено, що порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами. Однак на сьогодні такі закони відсутні.
Судовою колегією безперечно встановлено, що фінансовий план державного підприємства, засновником якого є відповідач, який його затверджує не відноситься ні до конфіденційної, ні до таємної, ні до службової інформації.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції при постановленні ухвали про виправлення помилки порушені норми процесуального права, оскільки в мотивувальній частині не зазначено, яка саме помилка допущена в судовому рішенні, відсутнє будь-яке обґрунтування необхідності виправлення помилки.
Судом першої інстанції при виправленні описки суттєво змінено суть прийнятого рішення, що є недопустимим в розумінні статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
По суті суд першої інстанції при постановленні ухвали від 20.06.2013 прийняв додаткове рішення по першому пункту частини позовних вимог, доповнивши резолютивну частину ще одним абзацом, а не змінив її шляхом виправлення помилки, яка була допущена в даті та номері Наказу, помилково в постанові було зазначено Наказ від 30.08.2004 №234, який не був предметом спору.
При викладених обставинах, ухвала Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2013 підлягає скасуванню відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким підставами для скасування ухвали суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною відмови Міністерства внутрішніх справ України у наданні доступу до публічної інформації на письмовий запит ОСОБА_2, а саме - відмову у наданні копій наказу МВС України від 30.08.2008 №434 про створення ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" та затвердженого МВС фінансового плану ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" на 2013 рік, та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України надати ОСОБА_2 протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду копії наказу МВС України від 30.08.2008 №434 про створення ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" та затвердженого МВС фінансового плану ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" на 2013 рік.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності.
За нормами матеріального права суд кваліфікує спірні правовідносини, тобто дає їм правову оцінку. Застосування судом норм матеріального права полягає у співставленні встановлених судом обставин з ознаками норми матеріального права, яка регулює поведінку учасників спірних відносин, а також у з'ясуванні відповідних правових наслідків у разі порушення такої норми кимось із учасників.
Застосування судом норми процесуального права полягає у вчиненні процесуальних дій та ухваленні рішень, що обумовлені обставинами розгляду справи.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображенні обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
Між тим, судове рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судова колегія вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача Міністерства внутрішніх справ України в сумі 34,41грн.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 94, 160, 167, 169, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 у справі № 801/4876/13-а задовольнити частково.
2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 та ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2013 у справі № 801/4876/13-а скасувати.
3.Прийняти нову постанову.
4.Позовні вимоги задовольнити частково.
5.Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у наданні доступу до публічної інформації на письмовий запит ОСОБА_2, а саме - відмову у наданні копій наказу МВС України від 30.08.2008 №434 про створення ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" та затвердженого МВС фінансового плану ДП МВ С "Крим-Інформ-Ресурси" на 2013 рік.
6.Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_2 протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду копії наказу МВС України від 30.08.2008 №434 про створення ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" та затвердженого МВС фінансового плану ДП МВС "Крим-Інформ-Ресурси" на 2013 рік.
7.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
8.Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м.Київ, 01024) в сумі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис С.Ю. Яковенко
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна