01 жовтня 2013 р.Справа № 2-а-742/11/1522
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Суворова (Уманець) Оксана Василівна
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
- Шляхтицького О.І.
- Семенюка Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії , -
Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси № 137 від 23.11.2010 року «Про відмову у призначенні пенсії» та зобов'язати призначити йому пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2011 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду позивачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав:
Так, судом першої інстанції інстанції встановлено, що 23 листопада 2010 року відповідачем було прийняте рішення № 137 про відмову у призначенні пенсії на тій підставі,що позивач досяг пенсійного віку у 1999 році, а Законом України " Про службу в органах місцевого самоврядування" не передбачено поширення його дії на осіб, які досягли пенсійного віку до набуття ним чинності.
Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що на час виходу позивача на пенсію він не мав право на пенсію державного службовця, а крім того закон, на якій він посилається був прийнятий після його виходу позивача на пенсію і зворотної сили у часі не має.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції зазначив, що на момент звернення позивача з вказаним позовом до суду він є пенсіонером і отримує пенсію з 1999 року згідно законодавства, що діяло на час призначення йому пенсії. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», на якій посилається позивач, набув чинності 07.06.2001 року, тобто вже після виходу позивача на пенсію, а тому його дія на нього не поширюється.
Колегія суддів вважає неправильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. (№3723-ХІІ) зі змінами на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Згідно до розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування В України» (від 21.05.1997 р. N 2593-IV із змінами, внесеними законом № 163-ХІV від 06.10.1998 р., №48, ст. 292) на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про державну службу» . вони прирівнюються до відповідних категорій посад державних службовців, якщо інше не передбачено законодавством України.
Відповідно до ч. 10 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», яка регулює питання у тому числі пенсійного забезпечення, зазначено, що посадові особи місцевого самоврядування, які працювали на виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше, або протягом повних двох і більше скликань, починаючи зі скликання 1990 року, за винятком припинення повноважень з причин, визначених статтею 78, пунктами 2, 3, 4 частини першої, частиною другою статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктами 1, 2, 6 частини першої і пунктом 1 частини другої статті 5 Закону України "Про статус
депутатів місцевих рад", за наявності страхового стажу необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування", призначається пенсія відповідно до цього Закону незалежно від того, де вони працювали перед призначенням пенсії. У цих випадках пенсія обчислюється у порядку, передбаченому для державних службовців, із сум заробітної плати,
на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, за останньою займаною виборною посадою на день призначення пенсії.
З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що позивач 10.04.2002 року обраний на посаду міського голови м.Теплодар . У листопаді 2010 року, тобто після спливу восьми років, як це зазначено в законі, він звернувся з заявою до відповідача про призначення йому пенсії на підставі ст. 21 п. 10 вказаного закону як державному службовцю.
Цей факт було проігноровано судом першої інстанції, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку , що суд першої інстанції не правильно застосував норму матеріального права, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку щодо відсутні права у позивача на отримання пенсії державного службовця.
Відповідно до ст.. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 202,207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії , -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси від 23.11.2010 року № 137 " Про відмову в призначенні пенсії" .
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси призначити ОСОБА_3, пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий суддя: Потапчук В.О.
Судді: Шляхтицький О.І.
Семенюк Г.В.