24 вересня 2013 року Справа № 9104/127183/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.
з участю секретаря судового засідання Сідельник Г. М.
представника особи, яка подала
апеляційну скаргу ОСОБА_6
позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі №2а - 0770/1434/11 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу від 14 квітня 2011 року за №17 - к, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області і просив: визнати протиправним та скасувати наказ від 14 квітня 2011 року за № 17 - к про його звільнення з роботи на підставі ст. 40 п. 1 Кодексу законів по працю України; зобов'язати відповідача надати йому щорічну відпустку та стягнути з відповідача у його користь 9 000 гривень моральної шкоди.
В ході судового розгляду справи позивачем подано заяви про зміну предмета позову, якими позивач збільшив позовні вимоги та окрім раніше заявлених вимог, просив суд поновити його на роботі на посаді провідного спеціаліста сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільненні його з роботи у зв'язку із скороченням просади провідного спеціаліста відповідачем не було враховано ту обставину, що він є членом двох профспілкових організацій, внаслідок чого в порушення вимог ст. 43 Кодексу законів про працю України не було отримано згоди жодної з профспілкових організацій. Не було враховано його переважене право на залишення на роботі та не виконано вимоги закону про можливе переведення його на іншу роботу. Попередження про можливе наступне звільнення він отримав за підписом головного спеціаліста - юрисконсульта як і наказ про його звільнення, хоча на наказі є відтиск печатки відповідача, а не комісії з проведення реорганізації територіальних органів Держкомзему.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу від 14 квітня 2011 року за №17 - к, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області № 17 - к від 14 квітня 2011 року «Про звільнення ОСОБА_2.»; поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного спеціаліста сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі або на іншу вакантну посаду у Відділі Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області, днем 14 квітня 2011 року; стягнуто із Відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату, згідно штатного розпису, за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Крім цього, допущено негайне виконання постанови в частині поновлення позивача на вакантній посаді головного спеціаліста сектору Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області та в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідач не погодився із таким судовим рішенням і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду об'єктивним обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що в даному випадку мало місце скорочення чисельності і штату працівників, а позивач відмовився ознайомлюватися із попередженням, про що було складено акт. На час звільнення позивача у відповідача було вакантні посади, на які позивача неможливо було перевести у зв'язку із відсутністю у нього відповідної освіти. Посада спеціаліста першої категорії сектору державного змеленого кадастру передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації. Тому дану посаду було запропоновано іншому спеціалістові, який у відповідності до ст. 42 Кодексу законів про працю України мав переважне право на залишення на роботі. Крім цього, як зазначає відповідач, посилання позивача у позовній заяві на членство у профспілковій організації не заслуговує на увагу, оскільки зазначена ним профспілкова організація не легалізована на території Міжгірського району Закарпатської області. Інша організація, на членство у якій посилається позивач, є громадською організацією. Тому, безпідставним є і висновок суду щодо цих обставин.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача - Відділ Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області на Відділ Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області.
В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримала доводи, викладені на обґрунтування апеляційної скарги. Вважає, що викладені у апеляційній скарзі обставини повністю спростовують висновки суду першої інстанції у зв'язку з чим просить задовольнити апеляційну скаргу.
Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не підтверджують незаконність постанови суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Вислухавши в судовому засіданні доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу та позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що у попередженні про вивільнення не вказано дату винесення такого. Суд першої інстанції не погодився із посиланням відповідача на неможливість переведення позивача на вакантні посади, так як згідно штатно - посадових списків працівників відповідачем було встановлено винятки щодо наявності освіти та спеціальності посад окремих працівників Відділу Держкомзему у Міжгірському районі. На час звільнення з посади позивач мав базову вищу економічну освіту, що підтверджується дипломом, а також мав найбільший стаж роботи в органах земельних ресурсів. Крім цього, позивач є інвалідом ІІ групи. Згідно даних про результати проведення атестації державних службовців відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області позивач відповідає займаній посаді за умови здобуття освіти за фахом «землевпорядкування», проте позивача було звільнено з посади у квітні 2011 року, а отже, він не мав можливості продовжити навчання, оскільки робота приймальних комісій у вищих навчальних закладах розпочинається у червні місяці.
Також, позивач є членом двох профспілкових організацій: Закарпатської обласної землевпорядної спілки та обласної організації Всеукраїнської професійної спілки «Рідна земля». Проте, в порушення вимог ст. 43 Кодексу законів про працю України жодною із вищевказаних профспілкових організацій рішення про надання згоди на звільнення не виносилося.
Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач із 16 березня 1992 року працює в органах земельних ресурсів Міжгірського району: із 16 березня 1992 року - на посаді землевпорядника Репинської сільської ради Міжгірського району, і з 02 січня 1995 року - у Міжгірському районному відділі земельних ресурсів.
Наказом відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області від 28 грудня 2010 року № 165 «Про введення в дію структури та штатного розпису відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області» ліквідовано ряд посад, у тому числі і посаду, яку обіймав позивач, а також утворено сектор Державної інспекції за використанням та охороною земель та посади головних спеціалістів. Крім цього, як зазначено у наказі, працівникам відділу слід запропонувати вакантні посади та попереджено працівників відділу про наступне звільнення.
Відповідно до наказу Відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області від 14 квітня 2011 року за №17 - к позивача звільнено з роботи з посади провідного спеціаліста сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у зв'язку із скороченням посади провідного спеціаліста сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області - на підставі ст. 40 п. 1 Кодексу законів про працю України.
Як підставу для звільнення позивача, зазначено наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області від 28 грудня 2010 року № 165 «Про введення в дію структури та штатного розпису відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області», про який вказано вище .
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, представлені на їх підтвердження докази, колегія суддів апеляційного суду зазначає про наступне.
Відповідно до ст. 40 ч. 1 п. 1 Кодексу законів про працю України трудовій договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, відповідно до ч. 2 вказаної статті Кодексу законів про працю України допускається звільнення за вищевказаними підставами якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Крім цього, згідно ст. 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, що передбачено ст. 43 Кодексу законів про працю України.
Апеляційним судом було встановлено, що на день звільнення позивача з роботи у Відділі Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області були наявні вакантні посади, про які зазначено у постанові суду першої інстанції. Згідно наявної у матеріалах справи аналітичної довідки, складеної посадовими особами відповідача, запропоновано перевести ОСОБА_3 на посаду провідного спеціаліста землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі. Також, представником відповідача було представлено апеляційному суду копії Свідоцтв про народження, що підтверджують наявність на утриманні ОСОБА_4 малолітніх дітей. Разом з тим, як убачається із змісту аналітичної довідки, позивач має стаж роботи на державній службі 25 років 5 місяців, в той час як у ОСОБА_3 такого стажу є 15 років 10 місяців. Крім цього, представлені позивачем копії Свідоцтв про народження підтверджують наявність переважного права на залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, але не підтверджують рівні у ОСОБА_4 з позивачем умови продуктивності праці. Залишилося і поза увагою відповідача передбачена законом підстава отримання права на переважне залишення на роботі наявність тривалого безперервного стажу роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Тобто, відповідачем не підтверджено викладені щодо цих доводів заперечення і обставини, якими ці заперечення обґрунтовуються та на які посилається відповідач.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що на час звільнення з посади позивач мав базову вищу економічну освіту, що підтверджується дипломом, також, що він є інвалідом другої групи, а також, що згідно наказу №168 від 30 грудня 2010 року «Про результати проведення атестації державних службовців відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області» позивач відповідає займаній посаді за умови здобуття освіти за фахом «землевпорядкування» і фактично з моменту проведення атестації до моменту звільнення був позбавлений можливості навчатися.
Відповідно до листів Головного управління Держкомзему у Закарпатській області від 10 червня 2009 року за №03/01 - 098/1355 та від 27 жовтня 2009 року №08/08/2560 (надіслані у вигляді факсограм) відповідача повідомлено про створення галузевої спілки Всеукраїнська профспілка «Рідна земля», у зв'язку з чим запропоновано обговорити питання вступну до обласної організації та обрати голову первинної профспілкової організації. Відповідно 15 червня та 03 листопада 2009 року проведені засідання трудового колективу відділу Держкомзему у Міжгірському районі, на яких були прийняті рішення про створення Всеукраїнської професійної спілки «Рідна земля», про вступ в обласну профспілкову організацію і обрання головою первинної профспілкової організації позивача.
Проте, відповідач посилається на протокол зборів, якими було прийнято рішення про припинення членства в землевпорядній спілці, зі змісту якого неможливо прийти до категоричного висновку, що припинено членство саме у вищезазначеній профспілковій організації. Крім цього, збори, на рішення яких посилається позивач, проведені у січні 2009 року, в той час як збори, протоколи, яких представлено позивачем, проведені у червні та листопада 2009 року. Також, інформація, викладена у листі від 17 серпня 2011 року за №01 - 11/1739, підтверджує сплату позивачем внесків.
Тобто, відповідачем проведено звільнення позивача без згоди профспілкової організації.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до правильних висновків щодо законності та обґрунтованості позовних вимог.
Відповідач в свою чергу, у відповідності до вимог ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, на які посилається відповідач як на підставу своїх заперечень.
Разом з цим, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Проте, судом першої інстанції прийнято рішення про поновлення позивача на попередній посаді чи на іншій вакантній посаді, що суперечить положенням зазначеної правової норми. Крім цього, звертаючи рішення до негайного виконання, суд першої інстанції, вирішив питання поновлення позивача на новоствореній посаді.
Відповідно до ст. 235 ч. 2 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Приймаючи рішення про задоволення вказаної позовної вимоги, суд першої інстанції постановив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно штатного розпису. Проте, судом не визначено суми стягнення, виходячи із положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Тобто, в даному випадку, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини, та норм процесуального права щодо визначення порядку виконання судового рішення, судом неправильно вирішено позовні вимоги, що є підставою для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог та визначення порядку виконання частини судового рішення. При цьому, постанова суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується.
Враховуючи вищевикладені висновки щодо обґрунтованості та підставності позовних вимог, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Зокрема, слід визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення позивача з роботи, поновити позивача на роботі на посаді провідного спеціаліста сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області із 14 квітня 2011 року та стягнути у його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. При цьому, колегія суддів апеляційного суду виходить із визначеного на підставі довідки від 23 вересня 2013 року за №02 - 01/1766 розміру середньоденної заробітної плати в сумі 69 гривень 27 коп., яка не оспорюється позивачем, та кількості робочих днів вимушеного прогулу, розрахованих відповідно до Розрахунку тривалості робочого часу на 2011 рік (Додатку до листа Міністерства праці і соціальної політики України) за відповідні місяці, що становить 107 робочих днів.
Тому, розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, становитиме 7 411 гривень 89 коп..
У зв'язку з наведеними обставинами не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності прийнятого ним рішення з посиланням на обставини, та докази, якими ці обставини підтверджуються, оскільки суди на підставі досліджених доказів, дали цим обставинам відповідну оцінку.
Тому, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково: скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у вищезазначеному обсязі.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області задовольнити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі № 2а - 0770/1434/11 в частині часткового задоволення позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині нову постанову.
Визнати протиправним та скасувати наказ відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області №17 - к від 14 квітня 2011 року «Про звільнення ОСОБА_2»
Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді провідного спеціаліста сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області із 14 квітня 2011 року.
Стягнути з Відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області на користь ОСОБА_2 7 411 гривень 89 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді провідного спеціаліста сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
В решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі №2а - 0770/1434/11 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу від 14 квітня 2011 року за №17 - к, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Т. В. Онишкевич
Я. С. Попко
Постанову в повному обсязі складено 30 вересня 2013 року.