Справа: № 2-а-6263/11 Головуючий у 1-й інстанції: Нечепоренко Л.М.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
Іменем України
02 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мацедонської В.Е., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 11 липня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоотримані суми, -
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області (надалі за текстом - «Управління») нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по день ухвалення судового рішення у справі та в подальшому.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. № 2195-ІV (надалі за текстом - «Закон № 2195-ІV») має статус дитини війни. Частиною першою статті 6 цього Закону дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону та не виплачує пенсію у підвищеному розмірі.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 11 липня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління та зобов'язано перерахувати позивачеві пенсію відповідно до приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 21.09.2010 року по 21.03.2011 року та з 22.03.2011 року з урахуванням проведених за цей період виплат та з послідуючою виплатою згідно діючого законодавства. В решті позовні вимоги залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.
Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Згідно паспорту серії НОМЕР_1, виданому 10.04.1996 року Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1.
Факт отримання позивачем пенсії сторонами не заперечується.
Відповідно до статті 1 Закону № 2195-ІV позивач має правовий статус дитини війни.
Статтею 6 Закону № 2195-ІV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у названу статтю Закону № 2195-ІV, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону № 2195-ІV в їх первинній редакції.
Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи підвищення пенсії у розмірі визначеному Законом № 2195-ІV, порушив указане право позивача.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону № 2195-ІV.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Твердження Управління про відсутність нормативно встановленого порядку визначення мінімальної пенсії за віком для цілей статті 6 Законом № 2195-ІV судом апеляційної інстанції не приймаються як доказ.
Порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у частині першій статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів з неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування частини першої статті 28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слід визнати цілком обґрунтованим.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Із наведеного випливає, що в адміністративному судочинстві підлягають захисту порушені права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.
Суд першої інстанції на зазначені положення уваги не звернув та помилково зобов'язав Управління проводити виплати з нарахуванням їх в подальшому згідно діючого законодавства, за відсутності порушеного права позивача у майбутньому.
Оскільки ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, то воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 11 липня 2011 року скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 з 21.09.2010 року підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням проведених за цей період виплат.
Адміністративний позов в частині позовних вимог за період до 20.09.2010 року залишити без розгляду.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.Е.Мацедонська
суддя В.П. Мельничук
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Мацедонська В.Е.
Мельничук В.П.