08 жовтня 2013 року Справа № 5006/40/24/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької Л. Рогач
за участю представників:
позивачаСеменчонок О.В. - директор Зімов С.В. - довіреність від 25.07.2013 р.
відповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Дніпротранслогістик"
на постановувід 15.05.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду
у справі№ 5006/40/24/2012 господарського суду Донецької області
за позовомПриватного підприємства "Дніпротранслогістик"
до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6; 2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7
простягнення збитків в розмірі 268 127,95 грн.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2013 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Фролової Г.М. касаційна скарга ПП "Дніпротранслогістик" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013 р. у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 24.09.2013 р.
Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/2324 від 20.09.2013 р. у зв'язку із завантаженістю судді Фролової Г.М. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Волковицька Н.О., Рогач Л.І., а розгляд справи відкладено, з продовженням строку розгляду в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, на 08.10.2013 р. Відводів складу суду не заявлено.
У червні 2012 року ПП "Дніпротранслогістик" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ФОП ОСОБА_6 про стягнення з відповідача збитків за пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі 268 127,95 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог том 2 а.с. 1), посилаючись на приписи статті 314 Господарського кодексу України обґрунтовуючи вимоги тим, що між позивачем, в якості експедитора та відповідачем, як перевізником, було укладено контракт - заявку від 08.07.2011 р. № 43/07 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, під час здійснення якого внаслідок ДТП було пошкоджено переданий до перевезення вантаж, що підтверджується актом огляду готової продукції від 25.07.2011 р., складеним експертом Калузької торгово - промислової палати у присутності представника власника вантажу - ВАТ "СабМиллер Рус".
Позивач зазначав, що внаслідок пошкодження вантажу під час його перевезення, власник вантажу - ВАТ "СабМиллер Рус" пред'явив ВАТ "Вента -транс ТЛ" претензію від 17.08.2011 р. № 06/08-2011 з вимогою здійснити виплату 1 074 266,88 російських рублів, яка складається із вартості вантажу, вартості проведеної експертизи та вартості утилізації пошкодженого вантажу, яка була оплачена власнику вантажу, а в подальшому - 06.09.2011 р. ВАТ "Вента -транс ТЛ" було надіслано претензію ПП "Дніпротранслогістик", та в подальшому здійснено зарахування однорідних зустрічних вимог, наявних між позивачем та ВАТ "Вента -транс ТЛ".
Позивач зазначав, що оскільки згідно контракт - заявки від 08.07.2011 р. № 43/07 на перевезення вантажу автомобільним транспортом перевезення здійснювалось ФОП ОСОБА_6, 17.01.2012 р. позивачем було направлено відповідачу претензію щодо оплати 291 846,08 грн., яка останнім не сплачена, відповідь у встановлений частиною 3 статті 315 Господарського кодексу України на надана, що стало підставою для звернення до суду.
У відзиві та доповненнях до відзиву на позовну заяву ФОП ОСОБА_6 просив відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що за приписами статей 203, 909 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України договір перевезення укладається у письмовій формі, проте позивачем не надано доказів укладення між ним та відповідачем договору перевезення у формі, встановленій законодавством, а надана позивачем до позовної заяви копія факсимільного документу не є таким документом, при цьому, відповідач не укладав з позивачем контракт - заявку № 43/07 від 08.07.2011 р., не підписував її та не ставив своєї печатки.
Відповідач також звертав увагу на те, що надана позивачем товарно - транспортна накладна № 80300364 від 12.07.2011 р., згідно якої вантаж до перевезення прийняв ОСОБА_9 не є належним доказом наявності правовідносин між сторонами, оскільки по - перше, вказана особа - ОСОБА_9 не відома відповідачу, доручень на здійснення будь - яких дій від імені відповідача вказана особа не отримувала, крім того відповідач не має ніякого відношення до автомобіля з державним реєстраційним знаком НОМЕР_1/НОМЕР_4, не використовує його у своїй діяльності та не має вказаний автомобіль у власності, що підтверджується довідкою ВРЕР м. Горлівки, а по-друге, вказуючи на те, що відповідно до Конвенції щодо договору міжнародного перевезення вантажів від 19.05.1956 р. міжнародні перевезення здійснюються за спеціально встановленою формою накладної СМR, у якій СПД ОСОБА_6 не зазначений.
ФОП ОСОБА_6 наголошував на тому, що позивачем не надано жодних доказів дорожньо - транспортної пригоди, на яку він посилається як на причину пошкодження вантажу, доказів щодо участі у такій пригоді відповідача або осіб, які знаходяться з ним у договірних, трудових або інших відносинах, а також доказів на підтвердження сплати позивачем власнику вантажу збитків за пошкодження вантажу, тобто не доведено повного складу правопорушення для стягнення збитків.
У серпні 2012 р. ФОП ОСОБА_6 подав до господарського суду заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на частину 4 статті 315 Господарського кодексу України, вказуючи на те, що в даному випадку строк для подання позову сплив 17.05.2012 р., а позов подано до суду 19.06.2012 р. (т. 1 а.с. 101).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.07.2012 р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ФОП ОСОБА_7
Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.09.2012 р. залучено до участі у справі іншого відповідача - ФОП ОСОБА_7
ФОП ОСОБА_7 у поясненнях на позовну заяву вказував на те, що безпосереднім перевізником вантажу та власником автомобіля, яким вказаний вантаж перевозився є ФОП ОСОБА_7, з яким в трудових відносинах перебуває водій автомобіля ОСОБА_9, яким і було пошкоджено вантаж в результаті ДТП. Відправником та власником вантажу є ВАТ "СабМиллер Рус", а отримувачем вантажу ПАТ "Міллер Брендз Україна", при цьому, вантаж був застрахований і до ФОП ОСОБА_7 ні власником, ні отримувачем вантажу, ні страховою компанією претензії не пред'являлись (том 1 а.с. 99).
Відповідач також зазначав, що позивачем не надано доказів наявності правовідносин між ПП "Дніпротранслогістик" та ФОП ОСОБА_7 за контрактом - заявкою № 43/07 від 08.07.2011 р., а відтак, оскільки суд за відсутності правовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_7 щодо перевезення спірного вантажу залучив підприємця в якості відповідача, останнім заявлено про застосування строку позовною давності , посилаючись на норми Глави 49 Господарського кодексу України та частину 3 статті 925 Цивільного кодексу України (том 1 а.с. 148).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.10.2012 р. провадження у справі, на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України, зупинено з направленням судового доручення про надання правової допомоги на адресу Арбітражного суду м. Москви, а ухвалою суду від 11.02.2013 р. провадження у справі поновлено.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.03.2013 р. (суддя Говорун О.В.) позов ПП "Дніпротранслогістик" до ФОП ОСОБА_6 задоволено, стягнуто з ФОП ОСОБА_6 268 127,95 грн. збитків.
В задоволенні позову ПП "Дніпротранслогістик" до ФОП ОСОБА_7 відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на приписи статті 932 Цивільного кодексу України, статті 224, 225 Господарського кодексу України та норми Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_6 є саме тією особою, яка згідно разової контракт - заявки № 43/07 від 08.07.2011 р. несе відповідальність перед позивачем за пошкодження вантажу перевізником.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що заява ФОП ОСОБА_6 про застосування позовної давності, у зв'язку з пропуском позивачем строку передбаченого частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України, задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли не з договору перевезення, а з договору транспортного експедирування, а відтак, у цих відносинах повинна застосовуватись загальна позовна давність, яка відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України становить 3 роки та на час подання позову не сплила.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПП "Дніпротранслогістик" до ФОП ОСОБА_7 суд першої інстанції зазначив щодо недоведеності обставин на підтвердження досягнення згоди між ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "САБМіллер РУС" усної чи іншої домовленості на здійснення перевезення вантажу.
За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_6 Донецький апеляційний господарський суд (судді: Бойченко К.І., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) переглянувши рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.05.2013 р. скасував його частково, в задоволенні позовних вимог ПП "Дніпротранслогістик" про стягнення з ФОП ОСОБА_6 збитків в розмірі 268 127, 95 грн. відмовив. В решті рішення залишив без змін.
Залишаючи без змін судове рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача вартості пошкодженого вантажу відсутні, вказавши, що саме ФОП ОСОБА_6 зобов'язаний згідно умов контракт-заявки від 11.07.2011 року № 43/07 відповідати перед клієнтом.
При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що кількість пошкодженого вантажу саме при його транспортуванні до пункту призначення, обумовленого в контракт-заявці від 08.07.2011 року № 43/07 та у дорожньо-транспортній пригоді, не визначено, розмір збитків, заподіяних ФОП ОСОБА_6 не є доведеним, зокрема, відсутні належні докази факту ДТП та факту наявності у позивача на момент звернення до суду збитків.
ПП "Дніпротранслогістик" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги невідповідністю висновків, покладених апеляційним судом в основу постанови дійсним обставинам справи.
Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції було зазначено, що після настання ДТП пошкоджений вантаж був транспортований у місце відправки на іншому автомобілі та не у стандартній упаковці, що не виключає можливості додаткового пошкодження вантажу після ДТП, при цьому, залишивши поза увагою, що вантаж транспортувався як до, так і після ДТП силами перевізника - ФОП ОСОБА_7, а саме водіями ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які перебували на момент перевезення з ФОП ОСОБА_7 у трудових відносинах, на автомобілі належному саме вказаному підприємцю, а відтак вірогідність додаткового пошкодження вантажу під час транспортування на місце відправки без належної упаковки якщо і мала місце, то відповідальність за таке пошкодження також залишається за безпосереднім перевізником - ФОП ОСОБА_7
Заявник касаційної скарги зазначає також, що за актами № 1 від 30.09.2011 р. та № 05/09-1 від 05.09.2012 р. ТОВ "Вента -транс ТЛ" та ПП "Дніпротранслогістик" було здійснено залік однорідних вимог, які виникли у вказаних підприємств один перед одним з правовідносин за договором № 68 від 16.06.2009 р. та внаслідок пошкодження ввіреного до перевезення вантажу, яке здійснювалось ФОП ОСОБА_7 При цьому, скаржник зазначав, що розмір збитків підтверджується пред'явленою ВАТ "САБМіллер РУС" до ТОВ "Вента - транс ТЛ" претензією та довідкою, а також претензією ТОВ "Вента - транс ТЛ" на адресу позивача.
Скаржник зазначив, що на виконання договору транспортного експедирування (контракт - заявка № 43/07 від 08.07.2011р.) ФОП ОСОБА_6 до перевезення було залучено ФОП ОСОБА_7, участь якого у перевезенні підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною СМR, тобто саме ФОП ОСОБА_6 несе відповідальність перед позивачем за зобов'язаннями, що витікає з положень частини 2 статті 932 Цивільного кодексу України. При цьому, посилаючись на положення статті 1166 Цивільного кодексу України, позивач зазначав про наявність вини у діях ФОП ОСОБА_7 яким безпосередньо здійснювалось перевезення.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_6 просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції у даній справі залишити без змін вказуючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо факту укладення договору з ФОП ОСОБА_6, факту ДТП, розміру збитків та причинно - наслідкового зв'язку, тобто не доведено наявність підстав для стягнення збитків.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини:
- 08.07.2011 р. ПП "Дніпротранслогістик" засобами факсимільного зв'язку надіслав ФОП ОСОБА_6 контракт - заявку № 43/07 транспортного експедирування, якою СПД ОСОБА_6 підтвердив надання автомобіля Renault, (державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2, водій - ОСОБА_9) для здійснення перевезення вантажу - пиво у кількості 20 тонн за маршрутом м. Калуга (РФ) - м. Донецьк (Україна), власником якого є ТОВ "САБМіллер РУС";
Дана контракт-заявка № 43/07 була укладена на виконання заявки на перевезення, погодженою між ПП "Дніпротранслогістик" та ТОВ "Вента - Транс ТЛ", що діяло на виконання умов договору транспортної експедиції № 01/01-09 від 19.01.2009 р., укладеного з ТОВ "САБМіллер РУС".
- 12.07.2011 р. ТОВ "САБМіллер РУС" (відправник) відправив на адресу ПАТ "Міллер Брендз Україна" вантаж - пиво солодове, 1210 упаковок, 22 піддони, 24200 пляшок. Перевізник - Filippov Mykhaylo, про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 10009180/120711/0005004 (том 1 а.с. 134).
Відповідний вантаж для перевезення прийняв водій - ОСОБА_9, що діяв на підставі довіреності, виданої ТОВ "Вента-Транс ТЛ".
- 13.07.2011 р. мала місце дорожньо-транспортна пригода (а/ш Москва-Белгород 360 км.+320 м.), в результаті якої автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_1, та причеп Lamberet, державний номер НОМЕР_2, зазнали механічних пошкоджень, що вбачається з довідки про участь в дорожньо-транспортній пригоді.
- внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкоджений вантаж був перевантажений до іншого транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_3, та повернутий на склад вантажовідправника.
- 20.07.2011 р. на складі ТОВ "САБМіллер РУС" складений акт огляду готової продукції № 1, який підписаний, в тому числі, водієм а/м НОМЕР_3 - ОСОБА_8 та представником СПД "ОСОБА_7" - ОСОБА_10, згідно якого вся продукція знаходиться в непридатному для подальшого транспортування та використання стані, а саме: не в стандартній упаковці (ящики від овочів, картонні коробки). На пляшках - пошкоджені паперові етикетки, залишки скла. Дана продукція не відповідає стандартам ТОВ "САБМіллер РУС".
- згідно експертного висновку відділу по управлінню якістю від 20.07.2011 р. № 70, продукція, що надійшла, не відповідає стандартам ТОВ "САБМіллер РУС" до упакованої продукції, несе додаткові потенційні ризики для споживача, що суперечить вимогам Системи Харчової безпеки НАССР, яка діє на заводі;
- згідно висновку експертизи від 25.07.2011 року № 0430100178/2011, проведеної Калузькою торгово-промисловою палатою, вантаж - пиво "Міллер Дженьюин Драфт" у скляних пляшках по 0,5 л., що надійшов на адресу ТОВ "САБМіллер РУС", м. Калуга, після пошкодження (з місця ДТП в 4 км. від м. Орел) доставлений без оригінальної упаковки (пляшки розміщені в пристосованій тарі), що не виключає додаткового їх пошкодження при транспортуванні. Продукція небезпечна для споживача;
- 29.07.2011 р. вся продукція була утилізована на підставі Наказу ТОВ "САБ Міллер РУС" від 21.07.2011 р. № 111.
Судами також було встановлено, що ТОВ "САБМіллер РУС" пред'явило до ТОВ "Вента-транс ТЛ" претензію, в якій просило компенсувати понесені збитки в розмірі 1074266,2 російських рублів, що складаються з: 1040866,2 рос. рублів - вартість втраченого продукту, відповідно до довідки відправника, 6700 рос. рублів - вартість товарної експертизи, проведеної Калузькою торгово-промисловою палатою та 26700 рос. рублів - вивезення та утилізація пошкодженого товару (том 1 а.с.35-36).
Вказана претензія в добровільному порядку, без заперечень та зауважень ТОВ "Вента-транс ТЛ" була задоволена в повному обсязі (том 1 а.с. 90, 113).
06.09.2011 р. ТОВ "Вента-транс ТЛ" на адресу ПП "Дніпротранслогістик" надіслало претензію щодо відшкодування понесених збитків.
30.09.2011 р. між ТОВ "Вента-транс ТЛ" та ПП "Дніпротранслогістик" було підписано Акт № 1, згідно якого здійснено залік зустрічних однорідних вимог, з яких був погашений борг за договором № 68 від 16.06.2009 р. в розмірі 774 000 російських рублів (193 592,88 грн. відповідно до офіційного курсу гривні до російсього рубля станом на 30.09.2011 р.), що виник у ТОВ "Вента-транс ТЛ" перед ПП "Дніпротранслогістик".
У пункті 2 акта № 1 сторони погодили, що станом на 06.09.2011 р. (претензія вих. 3587/11 від 06.09.2011 р.) згідно з договором № 68 від 16.06.2009 р., ПП "Дніпротранслогістик" має перед ТОВ "Вента-транс ТЛ" зобов'язання зі сплати збитків в розмірі 1 074 266 ,20 російських рублів без ПДВ.
ТОВ "Вента-транс ТЛ" та ПП "Дніпротранслогістик" в акті зарахування взаємних вимог № 1 погодили проведення заліку зустрічних однорідних вимог в розмірі 774 000 російських рублів та встановили наявність у "Дніпротранслогістик" зобов'язання перед ТОВ "Вента-транс ТЛ" у розмірі 300 266 російських рублів 20 коп., які необхідно перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "Вента-транс ТЛ" (том 1 а.с. 39).
05.09.2012 р. між ТОВ "Вента-транс ТЛ" та ПП "Дніпротранслогістик" було підписано Акт заліку взаємних вимог № 05/09-1, за яким ТОВ "Вента-транс ТЛ" та ПП "Дніпротранслогістик" здійснили залік зустрічних однорідних вимог в розмірі 300 266, 26 російських рублів (74 535, 08 грн. згідно офіційного курсу гривні до російського рубля станом на 05.09.2012 р.).
17.01.2012 р. ПП "Дніпротранслогістик" на адресу ФОП ОСОБА_6 надіслало претензію про відшкодування збитків в розмірі 291 846,08 грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.
Статтями 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.
За приписами Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
За приписами статей 99, 101 цього Кодексу, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, здійснюючи повторний розгляд справи.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ПП "Дніпротарнслогістик" про стягнення з СПД ОСОБА_6 збитків за пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі 268 127, 95 грн., які були сплачені ТОВ "Вента-транс ТЛ" власнику пошкодженого вантажу - ТОВ "САБМіллер РУС", а в подальшому зараховані ПП "Дніпротарнслогістик" за зустрічними вимогами в рахунок погашення зобов'язань перед ТОВ "Вента-транс ТЛ", обґрунтовуючи свої вимоги статтями 224- 228, 314 та 315 Господарського кодексу України.
Статтями 314 та 315 Господарського кодексу України встановлено відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу та порядок вирішення спорів щодо перевезень.
При цьому, здійснюючи судовий розгляд справи суди дійшли висновку, що правовідносини, які виникли між позивачем та СПД ОСОБА_6 врегульовані договором транспортного експедирування, предметом якого є надання послуг з перевезення вантажу, отже, до них застосовуються крім загальних норм, що регулюють порядок виконання зобов'язань, згідно статей, які містяться у Главі 48 Цивільного Кодексу України, також і положення глави 65 Цивільного Кодексу України.
Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Вказаною нормою визначено право регресу, під яким розуміється право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди. За загальним правилом на боржника за регресною вимогою покладається обов'язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі. Право звернення з регресною вимогою виникає у кредитора з моменту здійснення ним виплат потерпілому, з цього ж моменту обчислюється строк для пред'явлення регресного позову.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 Цивільного кодексу України).
Проте, здійснюючи судовий розгляд справи спір, виходячи із предмету та доводів позивача стосовно підстав його звернення до суду за захистом порушеного права, судами першої та апеляційної інстанції розглянутий не був.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013 р. у справі № 5006/40/24/2012 та рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач