печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7840/13-ц
Категорія 26
11 жовтня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Литвинової І. В.,
при секретарі Гайченя О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоялті Комюнікейшиз» про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоялті Комюнікейшиз» про стягнення боргу за договором позики в розмірі 100000 грн.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 24 червня 2008р. між позивачем ОСОБА_1 та генеральним директором ТОВ «Лоялті Комюнікейшиз» ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 20000 доларів США (еквівалент 100000 грн.). На підтвердження укладення договору позики відповідачем ОСОБА_2 була надана розписка від 24.06.2008р., а факт передачі грошових коштів підтверджується квитанціями на переказ готівки фізичним особам. 12.01.2009р. позивач ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 лист з проханням повернути до 26.01.2009р. грошові кошти у розмірі 20000 доларів США (еквівалент 100000 грн.), але свої зобов»язання ОСОБА_2 не виконав, грошові кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 12 серпня 2013р. позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання договору позики від 24.06.2008. укладеним - був залишений без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили стягнути з відповідача ОСОБА_2 загальну суму боргу у розмірі 100000 грн. та судові витрати.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що між сторонами договір позики ніколи не укладався. Надана позивачем в якості доказу укладення договору позики розписка від 24.06.2008р. не свідчить про укладення сторонами саме договору позики, оскільки в самому тексті цього документу відсутнє зазначення, що грошові кошти беруться в борг як позика, не зазначається, що особа зобов»язується їх повернути. Разом з тим, ОСОБА_1 та генеральним директором ТОВ «Лоялті Комюнікейшиз» ОСОБА_2 було підписано протокол про наміри від 18.06.2008р., згідно якого сторони зобов»язались створити спільне підприємство, однією з умов спільної діяльності було зазначено про необхідність внесення ОСОБА_1 первинного внеску в розмірі 100000 грн. Зазначені кошти позивачем були перераховані та отримані відповідачем ОСОБА_2 як інвестиція на виконання укладеного сторонами протоколу про наміри.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоялті Комюнікейшиз» в судове засідання не з»явився, про час розгляду справи судом повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторонами передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Обгрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що 24 червня 2008р. між ним та генеральним директором ТОВ «Лоялті Комюнікейшиз» ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 20000 доларів США (еквівалент 100000 грн.). На підтвердження укладення договору позики відповідачем ОСОБА_2 була надана розписка від 24.06.2008р., а факт передачі грошових коштів підтверджується квитанціями на переказ готівки фізичним особам. 12.01.2009р. позивач ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 лист з проханням повернути до 26.01.2009р. грошові кошти у розмірі 20000 доларів США (еквівалент 100000 грн.), але свої зобов»язання ОСОБА_2 не виконав, грошові кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Аналізуючи зміст наданої позивачем розписки від 24 червня 2008р. (т.1 а.с. 6) суд приходить до висновку про відсутність між сторонами правовідносин позики, оскільки відповідачем ОСОБА_2 не зазначено, що грошові кошти беруться ним в борг як позика, не зазначається, що він бере на себе зобов»язання повернути ОСОБА_1 як позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Крім того, в обґрунтування заперечень проти позову, представником відповідача ОСОБА_2 були надані докази існування інших правовідносин між сторонами. Так, ОСОБА_1 та генеральним директором ТОВ «Лоялті Комюнікейшиз» ОСОБА_2 було підписано протокол про наміри від 18.06.2008р. (т.2 а.с. 100), згідно якого сторони зобов»язались створити спільне підприємство, однією з умов початку спільної діяльності було зазначено про необхідність внесення ОСОБА_1 первинного внеску в розмірі 20000 доларів США або еквіваленту цієї суми в національній валюті за допомогою Правекс-телеграфу. Зазначені кошти позивачем ОСОБА_1 були перераховані, відповідно до заяв про переказ готівки на ім»я ОСОБА_2 та датовані 25.06.2008р. та 26.06.2008р. на загальну суму 100000 грн. (т.1 а.с.7).
Відповідно до постанови Оболонського районного суду м.Києва від 28.01.2010р., прийнятої за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 на постанову заступника прокурора Оболонського району м.Києва від 14 серпня 2009р. про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, суд вважав за необхідне скасувати зазначену постанову в частині порушення кримінальної справи та в мотивувальній частині постанови зазначав, що не були перевірені доводи ОСОБА_2 про наявність цивільно-правових відносин між очолюваним ним ТОВ «Лоялті Комюнікейшиз» та ОСОБА_1, оскільки як вказували і заявник і ОСОБА_2 гроші були отримані для створення нової юридичної особи. Зазначена постанова суду набрала законної сили, відповідно до ухвали Апеляційного суду м.Києва від 03 березня 2010р.
Отже, позивачем не доведено існування між ним та відповідачем ОСОБА_2 правовідносин позики, які врегульовані ст.ст.1046-1053 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 10,11,60,61,212,213,215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоялті Комюнікейшиз» про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя : І.В.Литвинова