"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/81053/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського обласного військового комісаріату про скасування рішення та зобов'язання поновити на квартирному обліку, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Львівського обласного військового комісаріату про скасування рішення житлової комісії військової частини А-2537 щодо зняття з квартирного обліку та зобов'язання поновити на квартирному обліку.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 01 липня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що житловою комісією в/ч А-2537 (протокол № 4) від 28 липня 1998 року виділено підполковнику ОСОБА_2 та членам його сім'ї (дружина та двоє дітей) 2-х кімнатну квартиру по АДРЕСА_1, житловою площею 26,7 кв.м, без зняття з квартирного обліку. 04 січня 2000 року рішенням житлової комісії вирішено надати йому та членам його сім'ї ту ж квартиру, але із зняттям з квартирного обліку. На вселення у вказане жиле приміщення Залізничною районною адміністрацією м. Львова видано ордер від 08 листопада 2000 року № 002127.
Наказом Головнокомандувача ВВС Збройних Сил України від 15 травня 2002 року № 0113 підполковника ОСОБА_2 було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок фонду військової частини.
Згідно листа Львівського обласного військового комісаріату від 05 грудня 2007 року № у/2291 стверджується, що військовослужбовці, які звільнені у запас або у відставку розформованої військової частини А-2537 зараховуються на квартирний облік при Львівському обласному комісаріаті.
Разом з тим, з акту прийому-передачі від 05 червня 2006 року слідує, що квартирна справа позивача, як звільненого в запас, до Львівського обласного військового комісаріату не надходила, а відтак неможливо було поновити його на квартирному обліку.
Відповідно до пункту 21 Положення про забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, в окремих випадках, за проханням військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку, в першу чергу тих, у яких підійшла черга на отримання жилих приміщень, у порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути виділене жиле приміщення, яке не відповідає вимогам пункту 20 цього Положення або за розміром менше рівня середньої забезпеченості громадян у даному населеному пункті, із збереженням права перебування на квартирному обліку.
Згідно пункту 3.10 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої Наказом міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577, військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом 20 березня 2007 року, тоді як про порушення свого права йому стало відомо ще в 2005 році.
Згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни (редакція, яка діяла до 30 липня 2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адмініст ративного суду, визна ченні в статті 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни, відповідно до якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задово ленні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поваж ною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, вста новленому цим Кодексом.
З урахуванням строків звернення до суду з позовом, передбачених статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відсутність доказів поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду та наполягання відповідача на застосуванні наслідків пропущення строків звернення, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівського обласного військового комісаріату про скасування рішення та зобов'язання поновити на квартирному обліку - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко