"25" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/80514/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
за участю секретаря Титенко М.П.,
за участю представників
позивача:Вінниченко А.О.,
відповідача:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2012
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012
у справі № 2а/0470/6949/12
за позовом Приватного акціонерного товариства «Спецсплав»
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби
про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012, частково задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Спецсплав» (надалі - позивач, ПАТ «Спецсплав») до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС): визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.06.2012 № 0001032305 та № 0001042305. В частині визнання протиправними дій щодо проведення перевірки в позові відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями відповідача була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Спецсплав» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 07.06.2012 № 814/221/3626869.
В ході перевірки встановлено, зокрема, що:
- в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 4 322 081,00 грн., в т.ч.: за І квартал 2010 року - 537 634,00 грн.; за ІІ квартал 2010 року - 749 986,00 грн.; за ІІІ квартал 2010 року - 975 253,00 грн.; за ІV квартал 2010 року - 476 205,00 грн.; за І квартал 2011 року - 921 919,00 грн.; за ІІ квартал 2011 року - 661 083,00 грн.;
- в порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), п.198.1 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 592 569,00 грн., у тому числі: за січень 2010 року - 25 234,00 грн.; за лютий 2010 року - 77 751,00 грн.; за березень 2010 року - 92 518,00 грн.; за квітень 2010 року - 112 130,00 грн.; за травень 2010 року - 47 050,00 грн.; за червень 2010 року - 113 542,00 грн.; за липень 2010 року - 234 772,00 грн.; за серпень 2010 року - 92 541,00 грн.; за вересень 2010 року - 27 324,00 грн.; за жовтень 2010 року - 17 840,00 грн.; за листопад 2010 року - 38 225,00 грн.; за грудень 2010 року - 117 100,00 грн.; за лютий 2011 року - 30 008,00 грн.; за березень 2011 року - 305 236,00 грн.; за квітень 2011 року - 261 298,00 грн.
Також, перевіркою встановлено, що між ПАТ «Спецсплав» та ПП «СТАС-2007» укладено договори №28-01/08 від 28.01.2008 та №11/01-1 від 04.01.2011, згідно умов яких продавець (ПП «СТАС-2007») зобов'язувався передати у власність покупця (ПАТ «Спецсплав») товар відповідно до специфікацій, що є невід'ємними частинами договорів, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити продавцеві товар, що поставлений на умовах, передбачених договорами. Оплата здійснювалась у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Тобто, ПАТ «Спецсплав» є кінцевим споживачем отриманого товару. Проте, відповідач дійшов висновку про відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків.
Перевіркою ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська (акт перевірки №2061/23-2/35608947 від 16.06.2011) встановлено, що ПП «СТАС-2007» за реєстраційною адресою не знаходиться, а також зазначено, що останній здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та має ознаки «податкової ями».
Фахівці податкового органу під час перевірки дійшли висновку, що ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних не відповідає вимогам діючого законодавства, та факт реальності здійснення фінансово-господарських операцій з отримання товару ПАТ «Спецсплав» від ПП «СТАС-2007» не підтверджено.
На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001032305 від 25.06.2012, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5 006 851,50 грн., в тому числі: 4 322 081,00 грн. - за основним платежем, 684 770,50 грн. - за штрафними санкціями; № 0001042305 від 25.06.2012, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 844 076,75 грн., в тому числі: 1 592 569,00 грн. - за основним платежем, 251 507,75 грн. - за штрафними санкціями.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що створило законні підстави для ПАТ «Спецсплав» формувати за рахунок понесених витрат валові витрати та податковий кредит відповідного періоду.
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неповними та передчасними, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналогічні положення містить п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.
Судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту робіт, що виконуються, або послуг, що надаються, тощо.
Встановлення зв'язку між фактом придбання товару (послуги), понесеними витратами і господарською діяльністю платника податків є основою для висновків про наявність або відсутність порушення ним податкового законодавства.
Зокрема, посилаючись на доведеність реальності господарських відносин за участю позивача, суди сформували свою позицію без дослідження умов перевезення та зберігання товару, пунктів навантаження товару, специфіки господарських операцій з огляду на особливості технології поводження із феросплавами та концентратами хімічних сполук.
Крім того, суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи правильність своїх висновків, не надали належної оцінки відсутнім у матеріалах справи господарським договорам, що стали підставою для здійснення господарських операцій та виконання умов яких призвело до отримання сторонами угод економічних результатів у вигляді реалізації права на податковий кредит з податку на додану вартість та зміну балансового співвідношення витрат і доходів позивача.
Без встановлення і дослідження наведених обставин рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 у справі № 2а/0470/6949/12 скасувати.
Справу № 2а/0470/6949/12 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна
З оригіналом згідно
по