"18" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/16805/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2011
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011
у справі № 1170/2а-709/11
за позовом ОСОБА_4
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції,
Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
ОСОБА_4 (надалі - позивач, ОСОБА_4) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач-1, Кіровоградська ОДПІ), Головного управління Державного казначейства України в Кіровоградській області (надалі - відповідач-2, Головне управління Держказначейства України в Кіровоградській області) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011, адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Кіровоградської ОДПІ щодо ненадання Головному управлінню Держказначейства України в Кіровоградській області висновку про повернення з бюджету на користь ОСОБА_4 податку з доходів фізичних осіб в сумі 986,56 грн. та стягнуто з місцевого бюджету м. Кіровограда (р/р 33212800700002, код доходів 11010100 в ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) на користь ОСОБА_4 податок з доходів фізичних осіб в сумі 986,56 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2010 ОСОБА_4 подав до Кіровоградської ОДПІ декларацію про доходи, одержані за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року, у якій самостійно задекларував доходи одержані ним за місцем основної роботи в сумі 11478,00 грн. та не за місцем основної роботи в сумі 6380,00 грн., всього в розмірі 17858,00 грн.
З метою реалізації права на податковий кредит позивачем у декларації визначено суму витрат, що, на його думку, включаються до складу податкового кредиту згідно зі ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у розмірі 14243,41 грн.
До складу сум витрат, що, на думку позивача, включаються до складу податкового кредиту в розмірі 14243,41 грн. віднесено: 457,32 грн. - суму витрат згідно договору страхування від 25.02.2009 серії ИБ2 №128903, яким застраховано нерухомість придбану за договором купівлі-продажу від 26.02.2008 БС №БН; 678,05 грн. - витрати згідно договору комплексного страхування позичальника ДКСП від 26.02.2008 №-01/01/8312/13407, яким застраховано життя, здоров'я та працездатність позивача; 13108,04 грн. - частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених згідно умов договору від 26.02.2008.
Листом від 19.01.2011 №1057/10/17-40 Кіровоградська ОДПІ повідомила позивача, що за результатами проведеного розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, податковий кредит поверненню не підлягає. Цей лист позивач отримав того ж дня, про що особисто зазначив на екземплярі Кіровоградської ОДПІ.
Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо повернення з бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 986,56 грн. є обґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, в межах касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно із чинним на момент виникнення спірних відносин п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику як у національній, так і в іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів. Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.
У відповідності до п. 10.2 ст. 10 вказаного вище Закону, частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою К = МП/ФП, де К - коефіцієнт; МП - мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратних метрів; ФП - фактична загальна площа житла, яке будується (придбавається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.
Якщо цей коефіцієнт є більшим одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до іпотечного договору від 26.02.2008 загальна площа квартири, придбаної позивачем за рахунок іпотечного кредиту складає 53,45 кв. м., а тому розрахований коефіцієнт складає 1,87 (100/53,45), тобто розрахований коефіцієнт є більшим одиниці, а тому до складу податкового кредиту позивача включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом (9868,58 грн.) без застосування такого коефіцієнта.
З огляду на викладене, попередні суди дійшли правильного висновку, що позивачу - ОСОБА_4, підлягає поверненню податок з доходів фізичних осіб в сумі 989,56 грн. = (2086,26 грн. - (7311,37 грн.*15%), де 2086,26 грн. становить сума утриманого з позивача податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік.
Повернення коштів за податковим кредитом, як і повернення з бюджету надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або помилково сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), здійснюється у відповідності до Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Держказначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.02.2005 № 58/78/22 (в редакції, чинній на час звернення позивача до податкового органу).
Відповідно до п. 7 вказаного Порядку орган державної податкової служби України на підставі даних особових рахунків платників готує висновки, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам. Згідно з зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний районний (міський) фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).
Згідно п.9 Порядку, на підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснюють повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків.
При цьому, у відповідності до п.п. 20.4.3 п. 20.4 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності допущеної Кіровоградською ОДПІ бездіяльності щодо ненадання Головному управлінню Держказначейства України в Кіровоградській області висновку про повернення з бюджету на користь ОСОБА_4 податку з доходів фізичних осіб в сумі 986,56 грн. та необхідності стягнути з місцевого бюджету м. Кіровограда на його користь податок з доходів фізичних осіб в сумі 986,56 грн., ґрунтуються на вимогах матеріального права.
Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 у справі № 1170/2а-709/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис) Шипуліна Т.М.