08 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/26274/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2010 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року
у справі № 2а-10738/10/16/0170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство»
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання протиправним та скасування рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтохозяйство» (позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, яке оформлено актом № 341/15-2 від 22 квітня 2010 року, про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Спецавтохозяйство». Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Спецавтохозяйство» судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2010 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Спецавтохозяйство» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість 01 квітня 2009 року, у зв'язку з чим йому видано Свідоцтво платника податку на додану вартість № 100219754.
В свою чергу, комісією, створеною відповідно до наказу ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 80 від 26 січня 2010 року, на підставі довідки № 6385/26-31 від 16 жовтня 2009 року про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків встановлено відсутність підприємства позивача за юридичною адресою.
Вказана обставина слугувала підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації ТОВ «Спецавтохозяйство» як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), яке оформлено актом № 341/15-2 від 22 квітня 2010 року.
Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Порядок державної реєстрації юридичних осіб врегульовано Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частиною 2 статті 38 якого передбачено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем існування відповідних підстав для позбавлення ТОВ «Спецавтохозяйство» статусу платника податку на додану вартість з огляду на ненадання контролюючим органом доказів на підтвердження наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність позивача за вказаним місцезнаходженням. Адже, складена відділом податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим довідка № 6385/26-31 від 16 жовтня 2009 року щодо відсутності ТОВ «Спецавтохозяйство» за адресою: 95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 26, не може підміняти відповідний запис.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2010 року та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.