01 жовтня 2013 року м. Київ К/800/36281/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Борисенко І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 року по справі №1570/5088/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У серпні 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Гестія Люкс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000842201 від 01.06.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 602 084,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 86 510,00 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Гестія Люкс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс» та ТОВ «Юкмас».
За результатами вказаної перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки товариством в порушення вимог Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту суми коштів по операціям з контрагентами.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з підпунктом «а» п.198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
При цьому, згідно зі статтею 201.8 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписаними позивачу його контрагентом.
Судами також встановлено, що закуплений товар позивач використовував у своїй господарській діяльності, що об'єктивно підтверджується доданими до матеріалів справи копіями відповідних документів. Податковим органом не надано жодних доказів того, що відомості в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, оформлених при виконанні зазначених договорів, не відповідають дійсності.
Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.
Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби відхилити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 року по справі №1570/5088/2012 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписБорисенко І.В.